Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Інформаційні джерела як засіб проектної технології. Класифікація джерел інформації. Пошук необхідної інформації в довідниках та журналах.

Формування ідей на основі зібраної інформації. Банк ідей та пропозицій як інформаційна база проекту.

Накопичення інформації та її аналіз в дослідно-пошуковій діяльності людини.

Використання в проектній діяльності засобів Інтернету.

Інформаційні джерела як засіб проектної технології. Класифікація джерел інформації. Пошук необхідної інформації в довідниках та журналах.

ЛЕКЦІЯ 4.

ТЕМА 2. ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПРОЕКТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Винахідництво. Раціоналізаторські пропозиції – рушійна сила у розвитку виробництва.

Винахідництво — створення технологічного (технічного) вирішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності). У радянську добу влада присвоювала право на винахід собі, видаючи і визнаючи винахіднику лише право авторства — авторське свідоцтво. При цьому він одержував винагороду, щоправда, непорівняну з тим, якби він мав патент.

Раціоналіза́торською пропози́цією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес.

 

Раціоналізаторська діяльність — це найбільш поширений вид технічної творчості, яка за своєю новизною і технічним рівнем є нижчою від винахідництва. Проте цей вид творчості доступний практично кожному працівникові і тому він за своїми масштабами перевищує винахідництво. Наведені та деякі інші чинники роблять раціоналізаторську діяльність чи не найбільш ефективною. Своїм масовим застосуванням раціоналізаторські пропозиції інколи здатні давати більший економічний ефект, ніж винаходи. Економія від використання раціоналізаторських пропозицій у підсумку буває більшою, ніж від використання винаходів. До раціоналізаторської пропозиції за загальним правилом встановлюється три необхідні вимоги:

1) вона має стосуватися профілю підприємства, якому ця пропозиція подана;

2) має бути новою;

3) має бути корисною підприємству, якому вона подана.

 

Основні поняття: інформація, інформаційні джерела, каталоги, мережа, електронна пошта.

В попередньому розділі ми розглянули етапи роботи над проектом. Ми, також з’ясували, що на першому етапі роботи важливим чинником, що впливає на успішне розв’язання проблеми є збір інформації з обраної теми.

Вміле опрацювання інформації дає змогу проектувальнику більш чітко та ясно визначити проблему (окреслити суть протиріччя, що знаходиться в основі проблеми, з’ясувати вже відомі на даний момент шляхи її розв’язання і т.д.) швидко віднайти власні способи для розв’язання поставлених завдань і, відповідно, більш ґрунтовно розробляти банк ідей та пропозицій.

Коли перед дизайнером (конструктором) постає завдання з вивчення досліджуваної проблеми, йому необхідно визначити джерела, до яких він буде звертатись в першу чергу.

Отже, розглянемо інформацію як провідний ресурс проекту, відповідні джерела інформації та засоби і прийоми її пошуку.

Термін «інформація» в середині ХХ століття ввів К. Шеннон відносно до теорії передачі кодів, отримавши назву «Теорія інформації». В даний час зміст цього терміну отримав більш глибоке природничо-філософське значення. Така трансформація – в сприйнятті людиною – поняття «інформація» стала наслідком необхідності переосмислення технологій трансляції та ретрансляції, сприйняття і перетворення того, що має загальну назву - інформація.

Інформацію ( від лат. Informatio - повідомляти) визначають як будь-яке повідомлення про будь-що, теоретичні відомості, значення певних показників, що є об’єктами збереження, обробки та передачі які використовуються в процесі аналізу певних (економічних, технологічних, політичних та ін.) рішень.

Все інформаційне середовище поділяється на три типи джерел інформації:

Ø документ;

Ø людина;

Ø предметно-речове середовище.

Поняття «документ» використовується сьогодні у двох значеннях:

а) Документ – це матеріальний носій запису із зафіксованою на ньому інформацією для передачі її в часі і просторі;

б) Документ – це юридично закріплений папір, що засвідчує за його власником право на що-небудь, засвідчує будь-який факт.

Людина є ключовою ланкою в системі інформаційних джерел. Може розкрити за обсягом велику та цікаву інформацію із області знань та власного досвіду використання цих знань на практиці.

Під предметно-речовим середовищем розуміють оточення, що поруч нас з вами. Предмети та речі інколи можуть розповісти не менше ніж людина.

Під час роботи над проектом важливо знати де шукати потрібну інформацію. У зв’язку з цим розрізняють такі найбільш поширені шляхи пошуку інформації:

- вивчення бібліотечного каталогу

- за допомогою пошукових систем в Інтернеті

- в довідковому апараті лінгвістичних енциклопедій. У них після статті на визначені теми дається список літератури.

- комунікативний – можливість отримати необхідну консультацію вчителя, фахівця тієї галузі, яка є близькою до теми проекту.

Сьогодні в нашій країні система науково-технічної інформації включає в себе бібліотеки, Український інститут науково-технічної та економічної інформації, Книжкову палату України, Інститут реєстрації інформації НАН України, служби науково-технічної інформації міністерств і відомств, а також деяких наукових установ.

Найбільш доступними для дослідників є,

звичайно, бібліотечні каталоги.

Систематичний каталог як

інформаційно-пошукова система дає

можливість швидко зорієнтуватися, чи

є в бібліотеці книги з тієї галузі науки,

яка цікавить дослідника. Пошук потрібних джерел інформації може здійснюватися за допомогою звичайних бібліотечних карток, що є у відповідному каталозі бібліотеки, або за допомогою комп'ютера.

Під час роботи над дослідницьким проектом особливо актуальним є питання: «Як необхідно шукати потрібну літературу?» Якщо стаття (реферат чи звіт) носить суто науковий характер, і в ній розглядаються питання результатів проведеного експерименту чи загальні висновки з проведених досліджень, то в ній як правило є посилання на інші літературні джерела, списки яких наводяться наприкінці даної публікації. На такі списки посилань необхідно звертати особливу увагу, оскільки вони відібрані і згруповані саме навколо тієї теми чи проблеми, яка розглядається в публікації і, очевидно, стосується теми вашого проекту.

Всі з вас читають книги – хтось більше цікавиться художньою літературою, інші – посібниками з тих предметів, вивчення яких вам необхідне для здобуття майбутньої професії. У цьому випадку ви читаєте книгу за власним інтересом чи бажанням дізнатися щось нове, цікаве для вас. Проте зовсім інша справа, коли дослідник опрацьовує достатньо велику кількість книг з метою пошуку потрібної інформації для проекту. Тому тут можна дати наступні практичні рекомендації роботи з книгою.

1.Уважно вивчити титульну сторінку, де вказані основні відомості про книгу: назва, автор, місце та рік видання, найменування видавництва. Це важливо, оскільки трапляються випадки, коли повідомивши консультанту бібліотечного каталогу хоча б одну із наведених характеристик книги, вам допоможуть швидко її віднайти. Це пояснюється тим, що бібліотеки систематизують джерела інформації за декількома ознаками (за назвою, автором, рік видання тощо).

2.Ретельно ознайомтесь із заголовками цієї книги, намагаючись зрозуміти, з яких розділів вона складається, в якій послідовності викладається матеріал; окремо звертайте увагу чи є в наявності матеріал, який представлений графічними зображеннями, схемами, зведеними таблицями – такі відомості як правило узагальнюють матеріал, що викладений на великих обсягах книги.

3.Уважно прочитайте анотацію, передмову чи вступ книги або висновки, що дасть змогу скласти загальне уявлення про зміст, зрозуміти основне призначення книги.

4.Ознайомтесь безпосередньо з основним текстом книги, для цього необхідно прочитати декілька сторінок, абзаци, уривки з тих розділів, що за назвою найбільше підходять до теми вашого проекту чи проблеми. Це дасть змогу зрозуміти про стиль написання автора, особливостях викладу матеріалу, настільки матеріал книги є доступним чи складним і на її вивчення потрібно більше часу і т.д.

Також під час роботи з книгою варто звернути увагу на такі важливі моменти.

План тексту – це сукупність назв основних думок викладених в тексті. Пункти плану можуть мати вигляд заголовків або питань-тем, в яких читач може деталізувати заголовки тексту, пропоноване автором. Якщо текст немає визначених питань, то план можна скласти самостійно. Для цього необхідно визначати головні думки з тексту, встановлювати зв'язок між ними, і на цій основі поділяти текст і добирати заголовки до утворених частин тексту.

Тези – це основні положення (думки) тексту, які обґрунтовуються, пояснюються автором. Тези, як правило містять більше інформації, ніж пункти плану. Тому для обмірковування та запам’ятовування тексту, складання тез допомагає більше ніж складання плану на основі прочитаного. Складання тез дозволяє більш детально розділити текст на окремі частини, ніж у випадку із планом, тому аналіз тексту, на основі тез виходить більш ґрунтовний.

Процес вивчення навчальної, наукової та іншої літератури потребує уважного та докладного обмірковування та обов’язкового конспектування. Конспект – це ефективний вид запису не лише навчальної, а й наукової інформації. Розрізняють такі конспекти, як: планові, вільні, текстуальні і тематичні.

Плановий конспект – конспект книги за її змістом: заголовкам, розділам, параграфам. Такий конспект повністю відображає структуру книги.

Вільний конспект – конспект, об’єднує у своєму змісті переказ прочитаного із цитатами з окремих розділів чи параграфів книги.

Текстуальний конспект - конспект, що складається із цитат, що відображають основний зміст книги, ідеї та положення певного параграфу чи книги.

Тематичний конспект – конспект, в якому цитати з різних джерел або переказ авторських думок групуються за рубриками, що розкривають зміст тем, з яких складається книга.

 


Читайте також:

  1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
  2. MOV приймач, джерело
  3. PR-технології.
  4. V. Класифікація і внесення поправок
  5. V. Класифікація рахунків
  6. VІ. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
  7. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
  8. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
  9. Абсолютизація формально-технічних пошуків у мистецтві ХХ ст.
  10. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.
  11. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  12. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості




Переглядів: 3057

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Творчі інструменти | Використання в проектній діяльності засобів Інтернету.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.015 сек.