Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Основні поняття традиційної теорії внутрішкільного керівництва

План

Внутрішкільного управління

Тема: Педагогічний менеджмент як сучасна концепція

Лекція

з дисципліни

«Устаткування»

на тему:

«Холодильні машини. Способи штучного охолодження»

спеціальності 5.14010102

«Ресторанне обслуговування»

Розглянуто та затверджено

на засіданні циклової комісії

технологічних дисциплін

Протокол №____від_______

Голова циклової комісії

___________ О.І.Бєловол

 

м. Миколаїв

 

1. Вступ.

2.Основні поняття традиційної теорії внутрішкільного керівництва.

3. Основні підходи до визначення поняття «педагогічний менеджмент».

4. Сутність педагогічного менеджменту.

5. Характеристика функцій і принципів педагогічного менеджменту.

 

Вступ

Тенденція до зміни парадигми управління в Україні, необхідність якої теоретично обґрунтована в державних постановах і документах, була органічно пов'язана з ра­дикальними перетвореннями і реформуванням усіх чинни­ків її життєдіяльності. При цьому найбільш важливі по­ложення нової парадигми управління українською еконо­мікою, що переходить до ринку, зводяться до наступного: гнучке сполучення методів ринкового регулювання з дер­жавним регулюванням соціально-економічних процесів; формування і функціонування ринкових господарюючих суб'єктів, як відкритих і соціальне орієнтованих систем; самоврядування на всіх рівнях і переходах до поліцентричної системи господарювання; сполучення ринкових і ад­міністративних методів управління підприємствами і орга­нізаціями державного сектора економіки.

Поява і практична реалізація в Україні нової системи управління, адекватної суспільству ринкових відносин, забезпечить ефективність її економічного і соціального розвитку при дотриманні двох головних умов. По-перше, у ній треба враховувати особливості попереднього розвитку і сучасного стану національної економіки, менталітет і характеристики поведінки населення, довготривалість періоду перетворень і інші специфічні фактори й умови, що зумовлюються особливостями нашої держави. По-дру­ге, до її основи повинні бути покладені принципи і меха­нізми, що є панівними в менеджменті країн з ринковою економікою, що має дозволити інтегрувати вітчизняне народне господарство у світову економічну систему, зайня­ти в ній належне місце.

 

Категорія «педагогічний менеджмент» у традиційних вітчизняних довідниках і понятійно-термінологічній системі школознавства, як окремого напряму педагогічної науки до сьогодні взагалі відсутня. Але як інноваційна дефініція, вона стала використовуватися в психолого-педагогічній літературі лише наприкінці двадцятого століт­тя. Між тим, дуже часто в ній вживаються поняття «управління», «керівництво», «адміністрування». При цьому існує багато означень поданих понять, які, по суті, не завжди співпадають із значенням категорії «педагогіч­ний менеджмент».

Так, у словнику російської мови С.І. Ожегова даються такі означення понять, що нас цікавлять: «адмініструван­ня» розуміється як управління будь-чим бюрократично, формально, не входячи в сутність справи, «керівництво» визначається, як цілеспрямована діяльність керівника або діяльність особи, що є на чолі керівництва, котра дає прин­ципові вказівки чи накази; «управління» трактується як підпорядковане поєднання, за якого відбувається керівни­цтво будь-чиєю діяльністю, спрямування чого-небудь.

Енциклопедичний словник дає такі означення цих по­нять: «адміністрування» (від лат. administre — керую, завідую) трактується як керування, завідування; бюрок­ратичний метод управління, командування; «управління» розуміється як елемент, функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), що забезпечує зберігання певної структури, підтримку режи­му діяльності, реалізацію їх програм і цілей; «соціальне управління» має значення як вплив на суспільство з ме­тою його впорядкування, збереження якісної специфіки, вдосконалення і розвитку.

Суттєво і те, що, коли поняття «керівництво» є найбільш загальновживаним у вітчизняній педагогічній літерату­рі, то термін «управління» в ній переважно вживається у розумінні дефініції, запозиченої з кібернетики, тобто як «упорядкування системи, приведення її у відповідність з об'єктивною закономірністю, чинною в цьому середовищі». Крім того, термін «управління», стосовно явищ і процесів педагогічної дійсності, став переважно використовуватися, лише починаючи із середини 70-х років минулого століт­тя, з часу утвердження в педагогічній науці засад систем­ного підходу (Н.В. Кузьміна, В.О. Якунін).

При цьому до сьогодні ряд авторів, наслідуючи позиції МЛ. Кондакова, М.Л. Портнова, П.В. Худоминського, що розробляли теоретичні і практичні аспекти внутрішкільного управління, вважають, що, наприклад, до педагогіч­ної діяльності поняття «керівництво» більш близьке, аніж поняття «управління», оскільки, на їхній погляд, «керів­ництво» є більш загальним поняттям. У його межах ви­робляються загальні принципові установки для різних сфер управління. Специфіка управління виражається в переважній ролі виконавчих функцій.

На відміну від попередньої точки зору, В.І. Бондар, Є.І. Машбиць, М.І. Приходько, В.П. Симонов, В.Я. Яку­нін уважають, що поняття «управління» більш ширше за своїм обсягом і змістом, аніж поняття «керівництво». Ар­гументуючи своє твердження, автори наводять таке свід­чення: якщо управління може розповсюджуватися на ко­лективи, предмети, речі, технічні системи, то керівництво — тільки на людей. Мається на увазі, що управляти можна абсолютно всім: і людьми, і машиною, і технічним або пе­дагогічним процесом, а керувати — тільки людьми.

Намагаючись знайти об'єктивне співвідношення цих понять, деякі автори, справедливо вважаючи, що керівниц­тво відображає сутність взаємовідносин між керівниками і підлеглими, схильні розглядати його, як складову части­ну управління, тобто, як видове поняття відносно родово­го поняття «управління». А. Сороковой з цього приводу відзначає, що керівництво є складовою частиною системи управління і відображує характерний, постійний, стійкий зв'язок між виконавцями і керівниками. Такої ж дум­ки дотримується й І. Герчикова, розглядаючи керівницт­во в значенні однієї з функцій управління, яка поклика­на з'єднувати, координувати, взаємопов'язувати та інтег­рувати всі функції в єдине ціле. Розуміючи керівництво як важливу функцію управління персоналом, Б. Андрушків і О.Кузьмін також стверджують, що основою ефек­тивного керівництва є вміло побудовані взаємовідносини з підлеглими.

Незважаючи на означене, поняття «управління» і «ке­рівництво» найчастіше ототожнюються і розглядаються як однопланові, оскільки кожне з них традиційно трактуєть­ся у вітчизняній науково-педагогічній літературі, як ціле-

спрямований вплив на колективи, на їх окремих членів шляхом здійснення сукупних заходів з метою організації, регулювання і координації діяльності, правильного вико­ристання їх сил, часу і коштів. У зв'язку з цим, аргумен­туючи свої позиції, багато вітчизняних авторів використо­вують означення і узагальнення, що є в роботах В.Г. Афа­насьєва, який вважав, що поняття «наукове управління» і «наукове керівництво» однопланові і взагалі слова тотожні, оскільки і те, й інше є свідомий вплив. Вони тотожні і за своєю загальною спрямованістю, ідеалом — забезпеченням ефективного функціонування і розвитку соціалістичного суспільства.

Ототожнення цих понять було викликано, з одного боку, законодавчим закріпленням в історичному минулому нашого суспільства положення про керівну роль партії. Через це функції соціального управління, яке розумієть­ся переважно у формі командно-адміністративного стилю керівництва, були зведені до рангу точного виконання наказів, інструкцій, інших директивних і методологічних указівок. З іншого боку, ототожнення означених понять відбувалося за рахунок відсутності науково обґрунтова­ної теорії соціального управління, що було обумовлено заідеологізованістю суспільних наук та ігнорування, то­тальної критики сучасних підходів до управління, вироб­лених зарубіжними вченими.

Підстави цьому ми знаходимо в тій же самій цитаті В.Г. Афанасьєва, який далі писав, що, не дивлячись на те, що поняття «керівництво» і «управління» тотожні за сво­єю метою, все-ж-таки вони, безпосередньо, відмінні за су­б'єктом, конкретним змістом, а головне — за формами, спо­собами впливу на об'єкт. В силу цього ми дотримуємося точки зору тих учених, котрі, услід за В.Г. Афанасьєвим підкреслюють, що ототожнення понять «керівництво» і «управління» є методологічно неправильним.

Відзначимо, що підміна цих понять до теперішнього часу має місце у психолого-педагогічній літературі, в якій донедавна поняття «управління» стосовно педагогічних систем взагалі і системи загальної середньої освіти, зокре­ма, майже не використовувалося. Як наслідок, підміна цих понять спостерігається в більшості робіт з внутрішкільного управління (Е.С.Березняк, Ю.В. Васильєв, Ю.А. Конаржевський, О. Моїсеєв, B.C.Пикельна, М.М. Поташник, Н.С. Сунцов, І.К. Шалаев та ін.), а також у офіційних і норматив­них документах, що регулюють діяльність середніх навчаль­но-виховних закладів.

З цієї причини, вихідними положеннями традиційної вітчизняної концепції внутрішкільного управління у наш час є застарілі означення управління, як особливого виду діяльності керуючого і адміністративного характеру, що j здійснюється в межах постійно діючої цілеспрямованої системи колективної праці, маючи за мету повне і всебічне задоволення матеріальних і духовних потреб народу. Не випадково тому ця концепція не містить нічого адекватного природі сучасного стану суспільства ринкової еконо­міки, а також нічого нового і прогресивного, що накопиче­но міжнародним педагогічним менеджментом. Концепція традиційного внутрішкільного управління будується на застарілих положеннях, цю закріплюють чисто формальні стереотипи мислення керівників вже віджилої єдиної тру­дової політехнічної школи, без урахування дій нового еко­номічного механізму ринкової економіки. Остання стри­мує розвиток відповідних інноваційних процесів як у сфері загальноосвітньої підготовки нового покоління, так і у си­стемі управління нею на засадах педагогічного менедж­менту.

 

 


Читайте також:

  1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
  2. II. Поняття соціального процесу.
  3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  4. А .Маршалл - основоположник неокласичної теорії.
  5. А/. Поняття про судовий процес.
  6. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  7. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  8. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  9. Аксіоматичний метод у математиці та суть аксіоматичної побудови теорії.
  10. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  11. Альтернативні теорії вартості
  12. Альтернативні теорії капіталу




Переглядів: 613

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Основи технологічного розрахунку роботи компресійної парової холодильної машини. | Основні підходи до визначення сутності поняття «педагогічний

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.009 сек.