МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Основні поняття традиційної теорії внутрішкільного керівництваПлан Внутрішкільного управління Тема: Педагогічний менеджмент як сучасна концепція Лекція з дисципліни «Устаткування» на тему: «Холодильні машини. Способи штучного охолодження» спеціальності 5.14010102 «Ресторанне обслуговування» Розглянуто та затверджено на засіданні циклової комісії технологічних дисциплін Протокол №____від_______ Голова циклової комісії ___________ О.І.Бєловол
м. Миколаїв
1. Вступ. 2.Основні поняття традиційної теорії внутрішкільного керівництва. 3. Основні підходи до визначення поняття «педагогічний менеджмент». 4. Сутність педагогічного менеджменту. 5. Характеристика функцій і принципів педагогічного менеджменту.
Вступ Тенденція до зміни парадигми управління в Україні, необхідність якої теоретично обґрунтована в державних постановах і документах, була органічно пов'язана з радикальними перетвореннями і реформуванням усіх чинників її життєдіяльності. При цьому найбільш важливі положення нової парадигми управління українською економікою, що переходить до ринку, зводяться до наступного: гнучке сполучення методів ринкового регулювання з державним регулюванням соціально-економічних процесів; формування і функціонування ринкових господарюючих суб'єктів, як відкритих і соціальне орієнтованих систем; самоврядування на всіх рівнях і переходах до поліцентричної системи господарювання; сполучення ринкових і адміністративних методів управління підприємствами і організаціями державного сектора економіки. Поява і практична реалізація в Україні нової системи управління, адекватної суспільству ринкових відносин, забезпечить ефективність її економічного і соціального розвитку при дотриманні двох головних умов. По-перше, у ній треба враховувати особливості попереднього розвитку і сучасного стану національної економіки, менталітет і характеристики поведінки населення, довготривалість періоду перетворень і інші специфічні фактори й умови, що зумовлюються особливостями нашої держави. По-друге, до її основи повинні бути покладені принципи і механізми, що є панівними в менеджменті країн з ринковою економікою, що має дозволити інтегрувати вітчизняне народне господарство у світову економічну систему, зайняти в ній належне місце.
Категорія «педагогічний менеджмент» у традиційних вітчизняних довідниках і понятійно-термінологічній системі школознавства, як окремого напряму педагогічної науки до сьогодні взагалі відсутня. Але як інноваційна дефініція, вона стала використовуватися в психолого-педагогічній літературі лише наприкінці двадцятого століття. Між тим, дуже часто в ній вживаються поняття «управління», «керівництво», «адміністрування». При цьому існує багато означень поданих понять, які, по суті, не завжди співпадають із значенням категорії «педагогічний менеджмент». Так, у словнику російської мови С.І. Ожегова даються такі означення понять, що нас цікавлять: «адміністрування» розуміється як управління будь-чим бюрократично, формально, не входячи в сутність справи, «керівництво» визначається, як цілеспрямована діяльність керівника або діяльність особи, що є на чолі керівництва, котра дає принципові вказівки чи накази; «управління» трактується як підпорядковане поєднання, за якого відбувається керівництво будь-чиєю діяльністю, спрямування чого-небудь. Енциклопедичний словник дає такі означення цих понять: «адміністрування» (від лат. administre — керую, завідую) трактується як керування, завідування; бюрократичний метод управління, командування; «управління» розуміється як елемент, функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), що забезпечує зберігання певної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їх програм і цілей; «соціальне управління» має значення як вплив на суспільство з метою його впорядкування, збереження якісної специфіки, вдосконалення і розвитку. Суттєво і те, що, коли поняття «керівництво» є найбільш загальновживаним у вітчизняній педагогічній літературі, то термін «управління» в ній переважно вживається у розумінні дефініції, запозиченої з кібернетики, тобто як «упорядкування системи, приведення її у відповідність з об'єктивною закономірністю, чинною в цьому середовищі». Крім того, термін «управління», стосовно явищ і процесів педагогічної дійсності, став переважно використовуватися, лише починаючи із середини 70-х років минулого століття, з часу утвердження в педагогічній науці засад системного підходу (Н.В. Кузьміна, В.О. Якунін). При цьому до сьогодні ряд авторів, наслідуючи позиції МЛ. Кондакова, М.Л. Портнова, П.В. Худоминського, що розробляли теоретичні і практичні аспекти внутрішкільного управління, вважають, що, наприклад, до педагогічної діяльності поняття «керівництво» більш близьке, аніж поняття «управління», оскільки, на їхній погляд, «керівництво» є більш загальним поняттям. У його межах виробляються загальні принципові установки для різних сфер управління. Специфіка управління виражається в переважній ролі виконавчих функцій. На відміну від попередньої точки зору, В.І. Бондар, Є.І. Машбиць, М.І. Приходько, В.П. Симонов, В.Я. Якунін уважають, що поняття «управління» більш ширше за своїм обсягом і змістом, аніж поняття «керівництво». Аргументуючи своє твердження, автори наводять таке свідчення: якщо управління може розповсюджуватися на колективи, предмети, речі, технічні системи, то керівництво — тільки на людей. Мається на увазі, що управляти можна абсолютно всім: і людьми, і машиною, і технічним або педагогічним процесом, а керувати — тільки людьми. Намагаючись знайти об'єктивне співвідношення цих понять, деякі автори, справедливо вважаючи, що керівництво відображає сутність взаємовідносин між керівниками і підлеглими, схильні розглядати його, як складову частину управління, тобто, як видове поняття відносно родового поняття «управління». А. Сороковой з цього приводу відзначає, що керівництво є складовою частиною системи управління і відображує характерний, постійний, стійкий зв'язок між виконавцями і керівниками. Такої ж думки дотримується й І. Герчикова, розглядаючи керівництво в значенні однієї з функцій управління, яка покликана з'єднувати, координувати, взаємопов'язувати та інтегрувати всі функції в єдине ціле. Розуміючи керівництво як важливу функцію управління персоналом, Б. Андрушків і О.Кузьмін також стверджують, що основою ефективного керівництва є вміло побудовані взаємовідносини з підлеглими. Незважаючи на означене, поняття «управління» і «керівництво» найчастіше ототожнюються і розглядаються як однопланові, оскільки кожне з них традиційно трактується у вітчизняній науково-педагогічній літературі, як ціле- спрямований вплив на колективи, на їх окремих членів шляхом здійснення сукупних заходів з метою організації, регулювання і координації діяльності, правильного використання їх сил, часу і коштів. У зв'язку з цим, аргументуючи свої позиції, багато вітчизняних авторів використовують означення і узагальнення, що є в роботах В.Г. Афанасьєва, який вважав, що поняття «наукове управління» і «наукове керівництво» однопланові і взагалі слова тотожні, оскільки і те, й інше є свідомий вплив. Вони тотожні і за своєю загальною спрямованістю, ідеалом — забезпеченням ефективного функціонування і розвитку соціалістичного суспільства. Ототожнення цих понять було викликано, з одного боку, законодавчим закріпленням в історичному минулому нашого суспільства положення про керівну роль партії. Через це функції соціального управління, яке розуміється переважно у формі командно-адміністративного стилю керівництва, були зведені до рангу точного виконання наказів, інструкцій, інших директивних і методологічних указівок. З іншого боку, ототожнення означених понять відбувалося за рахунок відсутності науково обґрунтованої теорії соціального управління, що було обумовлено заідеологізованістю суспільних наук та ігнорування, тотальної критики сучасних підходів до управління, вироблених зарубіжними вченими. Підстави цьому ми знаходимо в тій же самій цитаті В.Г. Афанасьєва, який далі писав, що, не дивлячись на те, що поняття «керівництво» і «управління» тотожні за своєю метою, все-ж-таки вони, безпосередньо, відмінні за суб'єктом, конкретним змістом, а головне — за формами, способами впливу на об'єкт. В силу цього ми дотримуємося точки зору тих учених, котрі, услід за В.Г. Афанасьєвим підкреслюють, що ототожнення понять «керівництво» і «управління» є методологічно неправильним. Відзначимо, що підміна цих понять до теперішнього часу має місце у психолого-педагогічній літературі, в якій донедавна поняття «управління» стосовно педагогічних систем взагалі і системи загальної середньої освіти, зокрема, майже не використовувалося. Як наслідок, підміна цих понять спостерігається в більшості робіт з внутрішкільного управління (Е.С.Березняк, Ю.В. Васильєв, Ю.А. Конаржевський, О. Моїсеєв, B.C.Пикельна, М.М. Поташник, Н.С. Сунцов, І.К. Шалаев та ін.), а також у офіційних і нормативних документах, що регулюють діяльність середніх навчально-виховних закладів. З цієї причини, вихідними положеннями традиційної вітчизняної концепції внутрішкільного управління у наш час є застарілі означення управління, як особливого виду діяльності керуючого і адміністративного характеру, що j здійснюється в межах постійно діючої цілеспрямованої системи колективної праці, маючи за мету повне і всебічне задоволення матеріальних і духовних потреб народу. Не випадково тому ця концепція не містить нічого адекватного природі сучасного стану суспільства ринкової економіки, а також нічого нового і прогресивного, що накопичено міжнародним педагогічним менеджментом. Концепція традиційного внутрішкільного управління будується на застарілих положеннях, цю закріплюють чисто формальні стереотипи мислення керівників вже віджилої єдиної трудової політехнічної школи, без урахування дій нового економічного механізму ринкової економіки. Остання стримує розвиток відповідних інноваційних процесів як у сфері загальноосвітньої підготовки нового покоління, так і у системі управління нею на засадах педагогічного менеджменту.
Читайте також:
|
||||||||
|