Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Основні підходи до визначення сутності поняття «педагогічний

менеджмент»

Зіставлення понять «педагогічний менеджмент» і «управ­ління» стосовно проблем сучасних навчально-виховних закладів, що функціонує в умовах нової ринкової еконо­міки, ставало предметом спеціального аналізу у працях Л.А. Веретенникової, Г.М. Закорченної, В.А.Козакова, Н.Л. Коломінського, Ю.А. Конаржевського, В.В. Крижка, B.C. Лазарева, А.В. Ньомова, П.К. Одинцова, Є.П. Павлютенкова, А.В. Попова, М.М. Поташника, В.П. Симоно­ва, T.I. Шамової та ін. При цьому воно здійснювалося з позицій, як мінімум, трьох методологічних підходів:

— функціонального, проблемним аспектом якого було визначення компонентної структури і кількості

функцій в управлінні школою, як соціально-педаго­гічною системою (В.І. Бондар, Ю.А. Конаржевський, B.C.Лазарев, B.I. Маслов, А.А.Орлов, B.C. Пикельна, М.М. Поташник, M.I. Приходько та ін.);

— соціально-психологічного, спрямованого на визна­чення фактора особистості в управлінні педагогіч­ною системою, її мотиваційного, когнітивного і ре­флексивного «Я» (О.С. Анісімов, Н.Л. Коломийсь­кий, А.В. Ньомов, Т.І. Шамова та ін.);

— кібернетичного, спрямованого на визначення ролі інформації, а також організаційних циклів, структу­ри і специфіки процесу прийняття управлінського рішення (В.П. Симонов, Н.Д. Хмель, В.А. Якунін).

У вирішенні питання щодо зіставлення понять «управ­ління» і «менеджмент» щодо їх використання в педагогіч­ній теорії, науковці додержуються трьох протилежних по­зицій. Так, перша позиція авторів (Л.А. Веретенникова, Н.Л. Коломінський, П.К. Одинцов та ін.) полягає в розу­мінні того, що поняття «управління» ширше за поняття «педагогічний менеджмент». Зокрема Н.Л. Коломінський, розглядаючи науково-психологічні засади менеджменту в освіті, вважає, що останній — це усвідомлена взаємодія ке­рівника навчально-виховного закладу з іншими людьми — підлеглими, партнерами, співробітниками, батьками, дітьми, спрямована на забезпечення їхньої активної і скоордино­ваної участі в досягненні поставленої мети. З точки зору автора, менеджмент в освіті — це частина управління, яка є впливом на інших людей, у процесі й результаті якого в них з'являються або актуалізуються психічні стани, яко­сті, властивості, що стають психологічним підґрунтям для їхньої ефективної діяльності, спрямованої на досягнення поставленої управлінської мети.

Друга позиція авторів (B.C. Лазарев, М.М. Поташник, В.П. Симонов) зводиться до повного ототожнення смислу понять «управління» і «педагогічний менеджмент» щодо їх використання в межах вирішення проблем внутрішкільного керівництва і в педагогічній практиці навчально-ви­ховних закладів. Так, В.П. Симонов, виходячи з того, що менеджмент доцільно розуміти, як уміння керівника доби­ватися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей, тобто як сплав науки та

мистецтва управління людьми і соціальними процесами, формулює таке визначення: «педагогічний менеджмент — це комплекс принципів, методів, організаційних форм і тех­нологічних прийомів управління педагогічними системами, спрямований на підвищення ефективності їх функціонування і розвитку».

Як наслідок, педагогічний менеджмент розуміється В.П.Симоновим у досить вузькому значенні, тобто як суто управління навчально-виховним процесом, хоча він нама­гався виокремити останній в одну із складових частин педагогічного менеджменту. Через це педагогічний ме­неджмент поданий В.П. Симоновим тільки як цілеспрямо­ваний вплив керівника на педагогічний колектив і учнів шляхом науково обґрунтованого планування, організації і контролю їхньої діяльності. Це означає, що педагогічний ме­неджмент розуміється, як внутрішкільне управління, тоб­то як певна діяльнісна і сумативна система, що має свою структуру й системоутворюючі фактори: цілі, завдання, принципи (загальні принципи управління, принципи нау­кової організації педагогічної і управлінської праці, прин­ципи аналітичної діяльності менеджера освітнього проце­су), функції, методи, результати діяльності суб'єктів (ефек­тивність, як характеристика процесу спільної діяльності викладача й учнів; якість як характеристика кінцевого ре­зультату), умови попередження і подолання формалізму в управлінні освітнім процесом, фактори ефективності. Пе­дагогічний менеджмент, по суті, трактується автором, як теорія і практика саме системного управління освітнім процесом школи, без урахування специфіки впливу на неї зовнішнього ринкового соціально-економічного середови­ща, що викликає необхідність адаптації до нього, від яко­го В.П. Симонов абстрагувався, розглядаючи педагогічну систему як закриту, самоорганізовану і стабільну.

Третя позиція науковців щодо зіставлення термінів «управління» і «менеджмент» стосовно об'єктів педа­гогічної дійсності найбільш чітко висвітлена у працях А.В. Ньомова і Т.І. Шамової. Означена позиція зводить­ся до визнання факту, що смисл поняття «менеджмент» значно глибший і ширший за своїм обсягом, аніж смисл поняття «управління», що традиційно використовується в педагогічній теорії і практиці внутрішкільного керівництва. Автори, наголошуючи на кардинальній зміні соціаль­но-економічних умов функціонування закладів освіти, тобто переходу їх із системи планового централізованого госпо­дарювання у простір ринкової економіки, обґрунтовують не­обхідність збагачення теорії внутрішкільного керівництва елементами теорії менеджменту.

Так, Т.І. Шамова у своїй праці «Менеджмент в управ­лінні школою» не випадково вживає ці два поняття одно­часно. Виходячи з установки про те, що менеджмент первісно розроблено для вирішення проблем, пов'язаних з біз­несом, з метою досягнення прибутку, автор вважає пра­вомірним і доцільним використання його засобів у сучасній педагогічній практиці. Виокремлюючи саме соціально-пси­хологічну, поведінкову сторону діяльності менеджера, як дуже корисну для застосування в діяльності керівника навчально-виховного закладу сучасного типу, Т.І. Шамо­ва поставила питання про доцільність «вкраплювання» засобів менеджменту в теорію і практику управління пе­дагогічними системами, що призведе, на погляд автора, до збагачення останньої новими ідеями і способами вирішен­ня управлінських завдань.

Отже, термін «педагогічний менеджмент», на відміну від традиційно вживаного терміну «управління», виникає там і тоді, де об'єкт, яким управляють, набуває специфічних якостей суб'єкта — саме ринкових, комерційних соціаль­но-економічних відносин. Оскільки сучасний заклад освіти будь-якої форми власності, як елемент соціокультурної сфери виробництва особистості, вже не є цілком держав­ним, а державно-суспільним, і реально функціонує в умовах не централізованої планової системи народного господар­ства, а саме в просторі суспільства перехідної до ринку еко­номіки, то це передбачає необхідність заміни концепції тра­диційного адміністративно-командного управління ним на адекватну сутності й закономірностям розвитку ринко­вих відносин концепцію педагогічного менеджменту. Остання цілком спрямована на забезпечення високої ефективності і прибутковості функціонування сучасного закладу освіти, як специфічної педагогічної системи з урахуванням витрат внутрішніх і зовнішніх ресурсів, а також впливів кардинально зміненого зовнішнього середовища — ринку освітніх послуг і ринкових відносин су­часного суспільства.

 

4. Сутність педагогічного менеджменту

Оскільки сучасний розвиток педагогіки школи харак­теризується науково-теоретичними узагальненнями емпі­ричного досвіду управління закладами освіти, накопиченого в різних регіонах світу, виробленням спільних для всіх країн принципів ефективного управління педагогічними системами, типізації його різних форм і умов реалізації, урахуванням соціально-педагогічної сфери і культури ор­ганізації педагогічного виробництва, з'ясуванням особли­востей національного менталітету в організаційній пове­дінці керівних та педагогічних працівників, створенням адаптивних і швидкореагуючих управлінських механізмів, то правомірність введення терміну «педагогічний менедж­мент» до теорії вітчизняного школознавства обумовлено такими факторами.

По-перше, вітчизняна теорія внутришкільного управління, як одна з найбільш пріоритетних у сучасних умовах галузей педагогічної науки, переживає особливий етап свого інтен­сивного розвитку й оновлення. Це зумовлено соціально-економічною реформою нашого суспільства, його поступовим переходом до ринкової економіки; кризою авторитарних методів управління; необхідністю пошуку національної моделі управління традиційними й новими типами шкіл шляхом осмислення і творчої переробки раніше не знайо­мих зарубіжних концепцій менеджменту. По-друге, завдя­ки тому, що менеджмент як «управління в умовах ринко­вої економіки є системою теоретичних і практичних знань, організаційних дій і структур, що постійно розвиваються» (І. Герчикова), набув інтернаціонального значення й уні­версального впровадження не тільки у виробничій сфері, але й у сфері освіти. З огляду на це універсальність наукових заходів і технологій, розроблених у межах міжнародного менеджменту, дозволяє застосувати їх і в управлінні педа­гогічними системами, що функціонують у різних національ­них середовищах. Це дозволяє інтегрувати накопичений світовий досвід менеджменту в теорію педагогічного мене­джменту України.

Суттєво й те, що поняття «менеджмент» у психолого-педагогічній літературі використовується в різних слово­сполученнях, основними з яких є такі: «шкільний менеджмент» (М. Латипова, А.В. Ньомов, Т.І. Шамова), «менеджмент в освіті» (Н.Л. Коломийський, В.В. Крижко, Є.П. Павлютенков), «освітній та навчальний менеджмент» (Д.І. Дзвінчук, В.А. Козаков), «педагогічний менеджмент» (В.І. Бондар, К.Я. Вазіна, Г.М. Закорченна, В.І. Маслов, В.П. Симонов, В.В. Шаркунова).

Термін «педагогічний менеджмент» є найбільш вжива­ним у вітчизняній літературі. Він має полісемічний харак­тер. З одного боку, він виявляє свою сутність, як наука про управління педагогічними системами, — завданням якої є пошук і розробка засобів та методів, що сприяють найбільш ефективному досягненню цілей сучасних закладів освіти, підвищенню продуктивності праці їх співробітників, дося­гненню рентабельності і прибутковості педагогічного ви­робництва, виходячи з конкретних умов внутрішнього та зовнішнього середовища, обумовленого розвитком ринко­вої економіки.

З іншого — цей термін фіксує те, що педагогічний мене­джмент виявляє свою сутність, як певна організація робо­ти керівних працівників, допоміжного персоналу та педа­гогічного колективу закладу освіти для досягнення постав­леної мети найбільш раціональними засобами. При цьому розуміється, що роботу з управління кадрами закладу освіти необхідно вибудовувати таким чином, щоб вона відповідала потребам всіх учасників навчально-виховного процесу і дозволяла активізувати їхню роботу, підвищувати продук­тивність праці й загальну ефективність педагогічного ви­робництва, як сфери соціокультурного відтворення особи­стості.

По-третє, педагогічний менеджмент розуміють, як орга­нізацію діяльності закладу освіти, що має певний склад і структуру, у межах яких реалізуються свідомо запланова­ні і скоординовані заходи, спрямовані на досягнення зага­льних освітньо-виховних цілей. І якщо організація про­являється, як статика педагогічного процесу окремого за­кладу освіти як певної справи, освітнього бізнесу, то управління — це його динаміка. Педагогічний менеджмент, як орган, вказує на наявність суб'єкта управління.

По-четверте, терміном «педагогічний менеджмент» фіксується система управління, де певний заклад освіти чи його окремий підрозділ виступає, як керований об'єкт саме в умовах ринкової економіки, що мають зовнішнє середовище — ринкові відносини, до реального стану яких він повинен пристосовуватися шляхом зворотного зв'яз­ку. Результатом же зворотного зв'язку закладу освіти з ринком освітніх послуг та іншими елементами зовнішньо­го середовища є управлінське рішення. Воно передбачає перетворення інформаційних, технологічних, матеріальних, фінансових, трудових і інтелектуальних ресурсів для досягнення кінцевих результатів закладу освіти — забезпе­чення високого рівня навченості та вихованості учнів, а також прибутковості її господарської діяльності. Це до­сягається шляхом мінімізації витрат на сировину, мате­ріали, енергію, фінансування, оплату праці і максимізації прибутку від результатів педагогічного виробництва — якості загальноосвітньої підготовки випускників закла­ду освіти як педагогічної продукції та здійснення додат­кових освітніх послуг тощо.

По-п'яте, під терміном «педагогічний менеджмент» розуміють особливого типу вміння та адміністративні навички, що пов'язують з діяльністю певної особи — менеджера освіти як професійного управлінця. В означено­му контексті мається на увазі те, що педагогічний ме­неджмент проявляється через набір певних поведінкових правил, що притаманні статусу керівника закладу освіти особливого типу, який виконує сукупність міжособистісних, інформаційних і організаційно-технологічних ролей в умовах відсутності повного стандарту і переліку управлін­ських завдань; використовує свої особистісні якості, як основне джерело і засіб управління; діє в нестандартних ситуаціях; постійно змінює організаційні ситуації; визна­чає загальний напрямок руху керованої педагогічної сис­теми, її змін і особливостей подальшого розвитку.

Стає очевидним, що докорінна відмінність термінів «внутрішкільне управління» і «педагогічний менеджмент» полягає саме в тому, що останній має принципово інший економічний, соціально-психологічний та структурно-функ­ціональний механізм, який спрямовано на вирішення кон­кретних проблем взаємодії учасників навчально-виховно­го процесу закладу освіти в реалізації соціально-економіч­них, технологічних, соціально-психологічних і професійних завдань, що виникають у процесі господарчої діяльності, обумовленої дією ринкових відносин. Економічний меха­нізм педагогічного менеджменту складають три блоки: внутрішньо-організаційне управління, управління педаго­гічним виробництвом (Г.П. Щедровицький) і управління педагогічним персоналом, об'єктивно обумовлений здійсненням господарської діяльності закладу освіти саме в ринкових умовах, коли результати управлінської та го­сподарської діяльності учасників навчально-виховного про­цесу отримують свою кінцеву оцінку на ринку освітніх послуг у процесі збуту «педагогічної продукції» (А.С. Ма­каренко).

Педагогічний менеджмент, як діяльнісна система включає в себе такі структурно-функціональні компоненти: мету діяльності (запланований, очікуваний результат); суб'єкт діяльності (директор, його заступники, вчителі, учні); об'­єкт діяльності (він же другий суб'єкт) — виконавець роз­поряджень менеджера освіти (учень, учитель, заступники ди­ректора); зміст діяльності (навчально-пізнавальна, управ­лінська та інша інформація); способи діяльності (методи і стиль взаємодії вчителя з учнями, керівника з учителями й учнями та ін.).

Педагогічний менеджмент виявляє свою сутність як теорія, методика і технологія ефективного управління педагогічними системами (В.П. Симонов). Він має свою певну специфіку і закономірності, що обумовлені особли­востями його предмета, продукту й наслідку праці менедже­ра освіти. При цьому предметом праці менеджера освіти є діяльність суб'єкта, яким він керує, продуктом праці — інформація, знаряддям праці — слово, мова, мовлення. Результатом праці менеджера освіти є ступінь навченості, вихованості й розвитку об'єкта (другого суб'єкта) педаго­гічного менеджменту — учнів.

 

 


Читайте також:

  1. I визначення впливу окремих факторів
  2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
  3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  4. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
  5. II. Поняття соціального процесу.
  6. Ocнoвнi визначення здоров'я
  7. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  8. А — позитивна умовна реакція натискання на клавішу, В — бурхлива емоційно-рухова реакція за відсутності харчового підкріплення сигналу.
  9. А/. Поняття про судовий процес.
  10. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  11. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  12. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії




Переглядів: 1331

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Основні поняття традиційної теорії внутрішкільного керівництва | Характеристика функцій і принципів педагогічного менеджменту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.013 сек.