Основні підходи до визначення сутності поняття «педагогічний

менеджмент»

Зіставлення понять «педагогічний менеджмент» і «управління» стосовно проблем сучасних навчально-виховних закладів, що функціонує в умовах нової ринкової економіки, ставало предметом спеціального аналізу у працях Л.А. Веретенникової, Г.М. Закорченної, В.А.Козакова, Н.Л. Коломінського, Ю.А. Конаржевського, В.В. Крижка, B.C. Лазарева, А.В. Ньомова, П.К. Одинцова, Є.П. Павлютенкова, А.В. Попова, М.М. Поташника, В.П. Симонова, T.I. Шамової та ін. При цьому воно здійснювалося з позицій, як мінімум, трьох методологічних підходів:

— функціонального, проблемним аспектом якого було визначення компонентної структури і кількості

функцій в управлінні школою, як соціально-педагогічною системою (В.І. Бондар, Ю.А. Конаржевський, B.C.Лазарев, B.I. Маслов, А.А.Орлов, B.C. Пикельна, М.М. Поташник, M.I. Приходько та ін.);

— соціально-психологічного, спрямованого на визначення фактора особистості в управлінні педагогічною системою, її мотиваційного, когнітивного і рефлексивного «Я» (О.С. Анісімов, Н.Л. Коломийський, А.В. Ньомов, Т.І. Шамова та ін.);

— кібернетичного, спрямованого на визначення ролі інформації, а також організаційних циклів, структури і специфіки процесу прийняття управлінського рішення (В.П. Симонов, Н.Д. Хмель, В.А. Якунін).

У вирішенні питання щодо зіставлення понять «управління» і «менеджмент» щодо їх використання в педагогічній теорії, науковці додержуються трьох протилежних позицій. Так, перша позиція авторів (Л.А. Веретенникова, Н.Л. Коломінський, П.К. Одинцов та ін.) полягає в розумінні того, що поняття «управління» ширше за поняття «педагогічний менеджмент». Зокрема Н.Л. Коломінський, розглядаючи науково-психологічні засади менеджменту в освіті, вважає, що останній — це усвідомлена взаємодія керівника навчально-виховного закладу з іншими людьми — підлеглими, партнерами, співробітниками, батьками, дітьми, спрямована на забезпечення їхньої активної і скоординованої участі в досягненні поставленої мети. З точки зору автора, менеджмент в освіті — це частина управління, яка є впливом на інших людей, у процесі й результаті якого в них з'являються або актуалізуються психічні стани, якості, властивості, що стають психологічним підґрунтям для їхньої ефективної діяльності, спрямованої на досягнення поставленої управлінської мети.

Друга позиція авторів (B.C. Лазарев, М.М. Поташник, В.П. Симонов) зводиться до повного ототожнення смислу понять «управління» і «педагогічний менеджмент» щодо їх використання в межах вирішення проблем внутрішкільного керівництва і в педагогічній практиці навчально-виховних закладів. Так, В.П. Симонов, виходячи з того, що менеджмент доцільно розуміти, як уміння керівника добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей, тобто як сплав науки та

мистецтва управління людьми і соціальними процесами, формулює таке визначення: «педагогічний менеджмент — це комплекс принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів управління педагогічними системами, спрямований на підвищення ефективності їх функціонування і розвитку».

Як наслідок, педагогічний менеджмент розуміється В.П.Симоновим у досить вузькому значенні, тобто як суто управління навчально-виховним процесом, хоча він намагався виокремити останній в одну із складових частин педагогічного менеджменту. Через це педагогічний менеджмент поданий В.П. Симоновим тільки як цілеспрямований вплив керівника на педагогічний колектив і учнів шляхом науково обґрунтованого планування, організації і контролю їхньої діяльності. Це означає, що педагогічний менеджмент розуміється, як внутрішкільне управління, тобто як певна діяльнісна і сумативна система, що має свою структуру й системоутворюючі фактори: цілі, завдання, принципи (загальні принципи управління, принципи наукової організації педагогічної і управлінської праці, принципи аналітичної діяльності менеджера освітнього процесу), функції, методи, результати діяльності суб'єктів (ефективність, як характеристика процесу спільної діяльності викладача й учнів; якість як характеристика кінцевого результату), умови попередження і подолання формалізму в управлінні освітнім процесом, фактори ефективності. Педагогічний менеджмент, по суті, трактується автором, як теорія і практика саме системного управління освітнім процесом школи, без урахування специфіки впливу на неї зовнішнього ринкового соціально-економічного середовища, що викликає необхідність адаптації до нього, від якого В.П. Симонов абстрагувався, розглядаючи педагогічну систему як закриту, самоорганізовану і стабільну.

Третя позиція науковців щодо зіставлення термінів «управління» і «менеджмент» стосовно об'єктів педагогічної дійсності найбільш чітко висвітлена у працях А.В. Ньомова і Т.І. Шамової. Означена позиція зводиться до визнання факту, що смисл поняття «менеджмент» значно глибший і ширший за своїм обсягом, аніж смисл поняття «управління», що традиційно використовується в педагогічній теорії і практиці внутрішкільного керівництва. Автори, наголошуючи на кардинальній зміні соціально-економічних умов функціонування закладів освіти, тобто переходу їх із системи планового централізованого господарювання у простір ринкової економіки, обґрунтовують необхідність збагачення теорії внутрішкільного керівництва елементами теорії менеджменту.

Так, Т.І. Шамова у своїй праці «Менеджмент в управлінні школою» не випадково вживає ці два поняття одночасно. Виходячи з установки про те, що менеджмент первісно розроблено для вирішення проблем, пов'язаних з бізнесом, з метою досягнення прибутку, автор вважає правомірним і доцільним використання його засобів у сучасній педагогічній практиці. Виокремлюючи саме соціально-психологічну, поведінкову сторону діяльності менеджера, як дуже корисну для застосування в діяльності керівника навчально-виховного закладу сучасного типу, Т.І. Шамова поставила питання про доцільність «вкраплювання» засобів менеджменту в теорію і практику управління педагогічними системами, що призведе, на погляд автора, до збагачення останньої новими ідеями і способами вирішення управлінських завдань.

Отже, термін «педагогічний менеджмент», на відміну від традиційно вживаного терміну «управління», виникає там і тоді, де об'єкт, яким управляють, набуває специфічних якостей суб'єкта — саме ринкових, комерційних соціально-економічних відносин. Оскільки сучасний заклад освіти будь-якої форми власності, як елемент соціокультурної сфери виробництва особистості, вже не є цілком державним, а державно-суспільним, і реально функціонує в умовах не централізованої планової системи народного господарства, а саме в просторі суспільства перехідної до ринку економіки, то це передбачає необхідність заміни концепції традиційного адміністративно-командного управління ним на адекватну сутності й закономірностям розвитку ринкових відносин концепцію педагогічного менеджменту. Остання цілком спрямована на забезпечення високої ефективності і прибутковості функціонування сучасного закладу освіти, як специфічної педагогічної системи з урахуванням витрат внутрішніх і зовнішніх ресурсів, а також впливів кардинально зміненого зовнішнього середовища — ринку освітніх послуг і ринкових відносин сучасного суспільства.

4. Сутність педагогічного менеджменту

Оскільки сучасний розвиток педагогіки школи характеризується науково-теоретичними узагальненнями емпіричного досвіду управління закладами освіти, накопиченого в різних регіонах світу, виробленням спільних для всіх країн принципів ефективного управління педагогічними системами, типізації його різних форм і умов реалізації, урахуванням соціально-педагогічної сфери і культури організації педагогічного виробництва, з'ясуванням особливостей національного менталітету в організаційній поведінці керівних та педагогічних працівників, створенням адаптивних і швидкореагуючих управлінських механізмів, то правомірність введення терміну «педагогічний менеджмент» до теорії вітчизняного школознавства обумовлено такими факторами.

По-перше, вітчизняна теорія внутришкільного управління, як одна з найбільш пріоритетних у сучасних умовах галузей педагогічної науки, переживає особливий етап свого інтенсивного розвитку й оновлення. Це зумовлено соціально-економічною реформою нашого суспільства, його поступовим переходом до ринкової економіки; кризою авторитарних методів управління; необхідністю пошуку національної моделі управління традиційними й новими типами шкіл шляхом осмислення і творчої переробки раніше не знайомих зарубіжних концепцій менеджменту. По-друге, завдяки тому, що менеджмент як «управління в умовах ринкової економіки є системою теоретичних і практичних знань, організаційних дій і структур, що постійно розвиваються» (І. Герчикова), набув інтернаціонального значення й універсального впровадження не тільки у виробничій сфері, але й у сфері освіти. З огляду на це універсальність наукових заходів і технологій, розроблених у межах міжнародного менеджменту, дозволяє застосувати їх і в управлінні педагогічними системами, що функціонують у різних національних середовищах. Це дозволяє інтегрувати накопичений світовий досвід менеджменту в теорію педагогічного менеджменту України.

Суттєво й те, що поняття «менеджмент» у психолого-педагогічній літературі використовується в різних словосполученнях, основними з яких є такі: «шкільний менеджмент» (М. Латипова, А.В. Ньомов, Т.І. Шамова), «менеджмент в освіті» (Н.Л. Коломийський, В.В. Крижко, Є.П. Павлютенков), «освітній та навчальний менеджмент» (Д.І. Дзвінчук, В.А. Козаков), «педагогічний менеджмент» (В.І. Бондар, К.Я. Вазіна, Г.М. Закорченна, В.І. Маслов, В.П. Симонов, В.В. Шаркунова).

Термін «педагогічний менеджмент» є найбільш вживаним у вітчизняній літературі. Він має полісемічний характер. З одного боку, він виявляє свою сутність, як наука про управління педагогічними системами, — завданням якої є пошук і розробка засобів та методів, що сприяють найбільш ефективному досягненню цілей сучасних закладів освіти, підвищенню продуктивності праці їх співробітників, досягненню рентабельності і прибутковості педагогічного виробництва, виходячи з конкретних умов внутрішнього та зовнішнього середовища, обумовленого розвитком ринкової економіки.

З іншого — цей термін фіксує те, що педагогічний менеджмент виявляє свою сутність, як певна організація роботи керівних працівників, допоміжного персоналу та педагогічного колективу закладу освіти для досягнення поставленої мети найбільш раціональними засобами. При цьому розуміється, що роботу з управління кадрами закладу освіти необхідно вибудовувати таким чином, щоб вона відповідала потребам всіх учасників навчально-виховного процесу і дозволяла активізувати їхню роботу, підвищувати продуктивність праці й загальну ефективність педагогічного виробництва, як сфери соціокультурного відтворення особистості.

По-третє, педагогічний менеджмент розуміють, як організацію діяльності закладу освіти, що має певний склад і структуру, у межах яких реалізуються свідомо заплановані і скоординовані заходи, спрямовані на досягнення загальних освітньо-виховних цілей. І якщо організація проявляється, як статика педагогічного процесу окремого закладу освіти як певної справи, освітнього бізнесу, то управління — це його динаміка. Педагогічний менеджмент, як орган, вказує на наявність суб'єкта управління.

По-четверте, терміном «педагогічний менеджмент» фіксується система управління, де певний заклад освіти чи його окремий підрозділ виступає, як керований об'єкт саме в умовах ринкової економіки, що мають зовнішнє середовище — ринкові відносини, до реального стану яких він повинен пристосовуватися шляхом зворотного зв'язку. Результатом же зворотного зв'язку закладу освіти з ринком освітніх послуг та іншими елементами зовнішнього середовища є управлінське рішення. Воно передбачає перетворення інформаційних, технологічних, матеріальних, фінансових, трудових і інтелектуальних ресурсів для досягнення кінцевих результатів закладу освіти — забезпечення високого рівня навченості та вихованості учнів, а також прибутковості її господарської діяльності. Це досягається шляхом мінімізації витрат на сировину, матеріали, енергію, фінансування, оплату праці і максимізації прибутку від результатів педагогічного виробництва — якості загальноосвітньої підготовки випускників закладу освіти як педагогічної продукції та здійснення додаткових освітніх послуг тощо.

По-п'яте, під терміном «педагогічний менеджмент» розуміють особливого типу вміння та адміністративні навички, що пов'язують з діяльністю певної особи — менеджера освіти як професійного управлінця. В означеному контексті мається на увазі те, що педагогічний менеджмент проявляється через набір певних поведінкових правил, що притаманні статусу керівника закладу освіти особливого типу, який виконує сукупність міжособистісних, інформаційних і організаційно-технологічних ролей в умовах відсутності повного стандарту і переліку управлінських завдань; використовує свої особистісні якості, як основне джерело і засіб управління; діє в нестандартних ситуаціях; постійно змінює організаційні ситуації; визначає загальний напрямок руху керованої педагогічної системи, її змін і особливостей подальшого розвитку.

Стає очевидним, що докорінна відмінність термінів «внутрішкільне управління» і «педагогічний менеджмент» полягає саме в тому, що останній має принципово інший економічний, соціально-психологічний та структурно-функціональний механізм, який спрямовано на вирішення конкретних проблем взаємодії учасників навчально-виховного процесу закладу освіти в реалізації соціально-економічних, технологічних, соціально-психологічних і професійних завдань, що виникають у процесі господарчої діяльності, обумовленої дією ринкових відносин. Економічний механізм педагогічного менеджменту складають три блоки: внутрішньо-організаційне управління, управління педагогічним виробництвом (Г.П. Щедровицький) і управління педагогічним персоналом, об'єктивно обумовлений здійсненням господарської діяльності закладу освіти саме в ринкових умовах, коли результати управлінської та господарської діяльності учасників навчально-виховного процесу отримують свою кінцеву оцінку на ринку освітніх послуг у процесі збуту «педагогічної продукції» (А.С. Макаренко).

Педагогічний менеджмент, як діяльнісна система включає в себе такі структурно-функціональні компоненти: мету діяльності (запланований, очікуваний результат); суб'єкт діяльності (директор, його заступники, вчителі, учні); об'єкт діяльності (він же другий суб'єкт) — виконавець розпоряджень менеджера освіти (учень, учитель, заступники директора); зміст діяльності (навчально-пізнавальна, управлінська та інша інформація); способи діяльності (методи і стиль взаємодії вчителя з учнями, керівника з учителями й учнями та ін.).

Педагогічний менеджмент виявляє свою сутність як теорія, методика і технологія ефективного управління педагогічними системами (В.П. Симонов). Він має свою певну специфіку і закономірності, що обумовлені особливостями його предмета, продукту й наслідку праці менеджера освіти. При цьому предметом праці менеджера освіти є діяльність суб'єкта, яким він керує, продуктом праці — інформація, знаряддям праці — слово, мова, мовлення. Результатом праці менеджера освіти є ступінь навченості, вихованості й розвитку об'єкта (другого суб'єкта) педагогічного менеджменту — учнів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні поняття традиційної теорії внутрішкільного керівництва	\|	Характеристика функцій і принципів педагогічного менеджменту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.