Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Нормативний підхід до розуміння права

Згідно із цим підходом норми права відрізняють від інших соці­альних норм за такими ознаками:

1) норми права регулюють і охороняють найбільш важливі суспільні відносини і соціальні цінності з позицій інтересів сус­пільства, держави і особи. Ці відносини визначаються грома­дянським суспільством і державною владою;

2) норми права, на відміну від інших соціальних норм, фор­мально виражені в системі діючих нормативно-правових актів (в законах). Вони мають характер офіційних юридичних доку­ментів. Інші норми можуть існувати в усній або в письмовій неофіційній формі;

3) норми права офіційно встановлені або санкціоновані дер­жавою; інші соціальні норми державою не встановлюються, хоча і багато прогресивних соціальних норм держава зацікавлена підтримувати;

4) норми права, на відміну від інших соціальних норм, є за­гальнообов'язковими для виконання всіма учасниками суспіль­них відносин, оскільки це офіційні правила поведінки і діяль­ності й держава використовує примус у випадку їх невиконання;

5) норми права охороняються державною владою від порушень на відміну від інших соціальних норм. Держава застосовує або може застосувати санкції за їх порушення;

6) норми права встановлюють юридичні права і обов’язки учас­ників суспільних відносин або офіційний правовий статус громадян, організацій, держави; інші соціальні норми можуть регламен­тувати моральні, політичні, релігійні та інші права і обов'язки,

7) норми права виражаються тільки в певних юридичних фор­мах (закони, постанови, укази, декрети, накази, загальнообов'яз­кові рішення) і мають чинність в часі, просторі і стосовно певних суб'єктів. Інші соціальні норми таких ознак не мають

Отже, право — це система або сукупність норм (правил поведін­ки), які мають офіційний формальний характер, встановлені дер­жавою, є загальнообов'язковими для всіх учасників суспільних відно­син, охороняються державою від порушень, виражають юридичні права і обов'язки і направлені на регулювання і охорону найбільш важливих суспільних відносин і соціальних цінностей.

Таке визначення права і його ознак характерне для норматив­ного підходу. Такі ознаки має і окрема норма права і, аналогіч­но, її визначення. Суть цих норм права зводиться до того, що вони виражають потреби і інтереси всього народу або певних класів чи соціальних груп. Разом із тим розуміння права зале­жить від того, чиї потреби і інтереси воно виражає і охороняє.

Таке розуміння права в значній мірі обмежено, оскільки воно ототожнюється із законами і іншими нормативно-правовими актами. В той же час закони можуть мати різний характер, в них можуть виражатися потреби і інтереси панівного класу або соці­альної групи. В зв'язку з цим можна виділити рабовласницьке право, феодальне право, буржуазне право, пролетарське право, загальнонародне право та інші види і типи права, залежно від типу держави, форм правління і політичного режиму. Право повинно мати загальнонародний характер, в якому повинні виражатись загальнолюдські цінності, потреби та інтереси кожної конкретної людини.

Право як соціальне явище потрібно відрізняти від безправ'я. З позицій моральної шкоди права право повинно виражати про­гресивні, демократичні ідеї: справедливість, рівність, свободу. Право в перекладі з латині є справедливість. Право є міра спра­ведливості між різними класами, соціальними групами і між людьми. Звідси випливає, що право — це такі норми, які вира­жають рівноправність всіх громадян. Право є також міра свобо­ди громадян, воно встановлює межі свободи всіх громадян, ра­зом із тим право встановлює міру відповідальності громадян за правопорушення, за матеріальну і іншу шкоду чи соціальну небезпеку. Право — це не вседозволеність, оскільки жити в суспільстві і бути вільним від суспільства неможливо. Таким чином, право — це антипод безправ'я, антипод правопорушень. Право — це досягнення певного рівня культури суспільства, в якому не повинно бути класового права, не повинно бути тру­пового, мафіозного, злочинного “права”. Таким чином, з по­зицій моральної школи, право зводиться до прав, свобод і обо­в'язків людини і громадянина, до їх рівності, свободи і відпові­дальності, до справедливості, закріплених в діючій системі пра­ва і законодавства.

В Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має най­вищу юридичну силу (ст.8). В ст.21 Конституції записано, що всі люди е вільні і рівні у своїй гідності і правах. Права і свободи людини є невідчужуваними. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспіль­ством (ст.23 Конституції). В ст. 24 Конституції стверджується, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Таким чином, нова Конституція Украї­ни виходить із принципів моральної школи права.

Право потрібно також розглядати як певний культурний, гу­манний засіб для регулювання суспільних відносин, для охорони соціальних цінностей, для управління суспільством за допомо­гою правового законодавства і державних органів. Право не може бути засобом придушення і гніту певних класів і соціальних груп. Воно є інструментом (засобом) становлення і розвитку демократії, зміцнення законності і правопорядку. Право є засіб соці­ального компромісу, засіб консолідації суспільства, народу, нації.

Крім того, з позицій моральної школи право залишається на папері і не може бути правом до того часу, поки не буде усві­домлене людьми, громадянами держави і суспільства. Не усві­домлені права, свободи і обов'язки громадян, державних уста­нов, підприємств і організацій не можуть реалізовуватись в життя Таким чином, право — це не тільки норми права (закони і т. п.), але й суспільна і індивідуальна правосвідомість. Право — це не тільки система норм законодавчих актів і правосвідомість суспільства, але і реальні правовідносини.


Читайте також:

  1. III етап. Системний підхід
  2. III. Аудіювання тексту з метою розуміння
  3. IV етап. Ситуаційний підхід
  4. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
  5. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
  6. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
  7. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
  8. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
  9. Адміністративне право як галузь права
  10. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності
  11. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
  12. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.




Переглядів: 2196

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Держава й економіка. | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.017 сек.