• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Умови, в яких розвивалася культура в 30-х роках (по­рівняно з 20-ми).

Ключові терміни та поняття

ТРУДНОЩІ 1 СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ

В 30-і РОКИ «РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ»

· український ренесанс

· „розстріляне відродження”

· деукраїнізація

· репресії

· „контрреволюційні організації”

· Спілка письменників України

· генофонд

Завдання державної політики культурної революції, які були складовою частиною плану будівництва соці­алізму, доводилося перетворювати в життя в різних іс­торичних умовах 20-х і 30-х років.

20-і роки характеризувалися новою економічною по­літикою з її відносною свободою економіки, політикою «українізації», спрямованою на розвиток української мови, літератури, культури, історії українського наро­ду та підняття його національної самосвідомості.

30-і роки характеризувалися сталінською диктату­рою і політикою українського керівництва (С. Косіора, Постишева та ін.) та радянських управлінських структур, спрямованою на боротьбу з «українським на­ціоналізмом» і українською культурою, що врешті-решт привело до знищення завоювань 20-х років, до «роз­стріляного відродження».

Суперечливість розвитку культури в 30-х роках: в цей період були й досягнення, були й трагічні сторінки в розвитку освіти, української мови, літератури, розвит­ку мистецтва, процесі формування й діяльності інтелі­генції тощо,

Розвиток освіти. В 30-х роках стали явними позитив­ні наслідки ліквідації неписьменності впродовж 20-х років: більшість населення вже вміла читати й писати, сформувалося три типи шкіл — початкова, неповна се­редня й середня, створена мережа інтернатів для дітей сиріт (А. Макаренко). Поряд з цим виявилися недоліки: засилля політичних предметів; нехватка вчителів, особ­ливо в селах; невисока заробітна плата у них; різке ско­рочення кількості учнів (виселення куркулів, голодо­мор тощо); у викладі матеріалу вчителі повинні були керувалися лише підручниками, ніякої «самостійності»;

еталоном для шкільного курсу історії з 1938 р. став ста­лінський «Короткий курс ВКП(б)».

Ставлення до української мови. Якщо в 20-х роках навчання в 4/5 шкіл, 1/2 технікумів, 1/4 інститутів, 90 % газет, усі кінофільми, 2/3 діловодства велося українсь­кою мовою, а окрім того існувало понад 2 тис. шкіл, де навчання проводилося мовами нацменшин, то в 30-і роки під гаслом боротьби з українським буржуазним на­ціоналізмом відбувається скорочення шкіл з українсь­кою мовою навчання, різко скорочується доля україно­мовних газет, кінофільмів; радіомовлення переводиться на російську мову, школи нацменшин, починаючи з 1938 р., як «розсадники буржуазного націоналізму», пе­реводяться на російську мову навчання.

У 1935 р. П. Постишев заявив, що українські кому­ністи майже всі «деукраїнізувалися», і така заява зро­зуміла, бо лише слово «український» розглядалося як синонім націоналізму.

Трагічні сторінки літератури 30-х років. Майже все, чого досягла в своєму розвиткові українська літерату­ра в 20-х роках, було знищено. Тоталітарний режим вста­новив свій контроль і над українською літературою, і над українським мистецтвом. Для літератури ці роки стали найтрагічнішими за всю її історію. Органи ДПУ (державного політичного управління) зачисляли пись­менників до членів «контрреволюційних організацій». Були ліквідовані усі українські літературні об'єднання і створена єдина Спілка письменників України (1934 р.). Літературний процес підпадав під партійний контроль, письменники повинні були стати на позиції соцреалізму, а хто не хотів цього робити, попадав під репресії.

Така ж доля настигла в 30-х роках і представників інших прошарків інтелігенції. Загалом в 20-х — на поч. 30-х рр. в народному господарстві спеці­алістів (з точки зору кількості) було набагато більше, ніж до революції. Вчені доклали багато зусиль у вирі­шенні нових проблем науки, що особливо було важли­вим в умовах нової війни, що насувалася. Дослідження в галузі термоядерного синтезу почав Ландау; важку воду отримав на лабораторному устаткуванні А. Бродський; почав роботу в галузі електрозварювання Є. Патон; всесвітньовідомими стали наукові праці офтальмо­лога В. Філатова; плідно в цьому працювала Академія наук України.

Але з самого початку 30-х років почався погром інте­лігенції; щодо України, то цей погром почався вже в к. 20-х років: була сфабрикована «шахтинська справа» про шкідництво «буржуазних спеціалістів» і інженерів. На поч. 30-х років почалися масові репресії, які трагіч­но відбилися на долях представників самих різноманіт­них професій: заарештований М. Грушевський і невдов­зі по цьому помер в Кисловодську (Ї934 р.) при невідо­мих обставинах; академіки Яворський і Ландау, фі­лософ Демчук, академік-геолог Світальський, вчені-історики Слабченко, Пархоменко, Горбань та ін. Взагалі українська історична наука була розгромлена і опинилася в такій кризі, з якої вона до недавнього часу не могла вийти.

Таким чином, підсумовуючи, можна сказати, що все те прогресивне, що було досягнуто в 20-і —на поч. 30-х рр., в 30-х було зведено нанівець внаслідок деукра-їнізації, переслідувань української інтелігенції за віль­нодумство, внаслідок репресій. Генофонд української нації було зрубано під корінь.

Читайте також:

1. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
2. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.
3. Антиколоніальні виступи в 30-х роках.
4. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.
5. Аудіювання на уроках української мови
6. Бондарихінська культура
7. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60- 80-х роках XVII ст.
8. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60-80-х роках XVII ст.
9. В 30-х роках було зроблено спробу систематизувати курс методики викладання літератури. Виходять такі праці.
10. В 40-х роках ХІХ ст.
11. Варіанти акультураційних стратегій
12. ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО ІСКУСТВА

Переглядів: 1094