Ключові терміни та поняття

НАУКА І ОСВІТА В УКРАЇНІ В 30-і РОКИ

З а п и т а н н я

1. Що було найхарактернішою рисою культури України 30-х років?

2. В якому напрямі «перебудовувалася» робота всіх літературно-художніх об'єднань в розглядуваний період?

3. На чиє ім'я був перейменований театр «Березіль» і як склалася доля його засновника Л. Курбаса?

4. Що ви знаєте про художника М. Бойчука та школу його молодих послідовників?

· репресії

· „націоналістичні елементи”

· „Союз Визволення України”

· „класовий підхід”

Набираючи силу, тоталітарна держава в 30-х роках не була зацікавлена у справжньому докорінному перевороті у свідомості трудящих, підвищенні їх культурного рівня. Системі, адміністративно-командній по своїй суті, яка активно формувалася, потрібні були виконавці, «гвинтики», а не люди, здатні відігравати активну роль в історичному процесі. Разом з тим реалізація сталінського «великого стрибка» вимагала високого рівня розвитку науки, певного освітнього і культурного рівня від учасників цього процесу. Вказаними факторами і зумовлюється неоднозначний і суперечливий характер розвитку науки і освіти в 30-х роках.

Стан науки. Становище науки було надзвичайно суперечливим. З одного боку, вчені України зробили ряд відкриттів, що мали велике значення не лише для вітчизняної, але й для світової науки; з іншого,— творчий процес обмежувався адмініструванням та репресіями.

Центром .наукових досліджень залишалася Всеукраїнська Академія наук. Найважливіші досягнення в галузі природничих наук:

— штучне розщеплення атома (Український фізико-технічний інститут);

— дослідження термоядерного синтезу (Л. Д. Ландау); .

— дослідження по електрозварюванню металів (Є. А. Патон);

— вивчення генетики і селекції рослин та тварин (М. Холодний, А. Сапегін, В. Юр'єв та ін.);

— розробки в галузі офтальмології (В. Філатов) та інші дослідження.

В умовах тотального насадження марксистської ідеології особливе значення надавалося суспільним наукам. Вони повинні були обслуговувати політичні цілі ВКП(б). Найменше відхилення від марксистських принципів розглядалося як контрреволюція і жорстоко придавлювалося. Націоналістичними були оголошені погляди відомого історика-марксиста М. Яворського, який у 1932 р. по звинуваченню у справі «СВУ» був засланий на Соловки і там у 1937 р. розстріляний. Націоналістичними були оголошені й погляди відомого історика М. Грушевського. Почалося цькування вченого. В 1934 р., знаходячись на відпочинку в Кисловодську, він помер при загадкових обставинах. На початку 30-х років була репресована велика група вчених-гуманітаріїв — Слабченко, Горбань, Пархоменко, Семківський, Шабліовський та ін. Як наслідок, була розгромлена українська національна школа вчених суспільствознавців.

Суперечливий стан освіти: Соціально-економічний розвиток країни вимагав підвищення загального освітнього рівня населення, підготовки більшої кількості кваліфікованих кадрів для народного господарства. Тому в 30-і роки на порядок денний постало питання про введення загальної освіти. Повний перехід до обов'язкового початкового навчання було завершено на протязі II п'ятирічки. Переважна більшість дітей навчалася в українських школах, а біля 10 % — в національних школах (російських, грецьких, німецьких, єврейських, та ін.). На загальному рівні освіти негативно відбивалася недосконалість навчальних програм, дефіцит вчителів з вищою освітою, репресії проти педагогів. З кінця 30-х років школа стала основним знаряддям русифікації: обов'язковим стало вивчення російської мови, у відповідності з російською була змінена граматика.

Не довіряючи старим спеціалістам, знищивши значну їх частину, керівництво країни взяло курс на підготовку спеціалістів з робітничо-селянського середовища. Швидко поширювалася мережа технікумів, училищ, рабфаків, вузів. В 1933 р. поновлена діяльність університетів. В 1934 р. відмінена оплата за навчання. Все це стимулювало підготовку кадрів для економіки. Але формування нової інтелігенції супроводжувалося й втратами:

—знизився загальний професійний рівень спеціалістів;

— серед інтелігенції поширювались безпринципність, безініціативність, доносительство.

При комплектуванні студентів дотримувалися «класового підходу», внаслідок чого в навчальні заклади не завжди попадали кращі.

Таким чином, в розвитку науки і освіти в 30-х роках прослідковується боротьба двох протилежних тенденцій оновлення: першої — гуманістичної, пошукової, новаторської, ломка стереотипів, зв'язок науки з життям, залучення широких народних мас до освіти; і другої — державноорієнтованої, регламентованої, централізованої, наростання форсованими темпами уніфікації, тотальної ідеологізації, загального зниження рівня культури.

Саме з цих часів у сфері державного фінансування і підтримки розвитку культури все чіткіше починає виявлятися сумнозвісний залишковий принцип, що залишився і досі.

З а п и т а н н я

1. Чому радянська тоталітарна система 30-х років не була зацікавлена в справжньому докорінному перевороті у свідомості трудящих?

2. В чому полягало суперечливе становище української науки в розглядуваний період?

3. Які дві протилежні тенденції притаманні були - розвиткові освіти в 30-х роках?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття	\|	Умови, в яких розвивалася культура в 30-х роках (порівняно з 20-ми).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.