Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Ключові терміни та поняття

РЕАЛІЗМУ» В ЛІТЕРАТУРІ ТА МИСТЕЦТВІ В 30-і РОКИ

КРИТИКА ТАК ЗВАНОГО «СОЦІАЛІСТИЧНОГО

 


· „соціалістичний реалізм”

· „розстріляне відродження”

· адміністативно-директивне керівництво

· „класово – ворожі”

інструменти


Найхарактернішою рисою культури України в 30-і роки була її всеохоплююча ідеологізація. Основним зміс­том так званої культурної революції більшовицька пар­тія вважала утвердження марксистського світогляду, по­долання впливу несумісних з ним ідеологій. Монополізу­вавши право на істину, сталінське керівництво нав'язало суспільству вкрай збіднене розуміння культури, звівши все багатство і різноманітність її функцій до обслугову­вання політичних цілей ВКП(б). Ця обставина згубно вплинула на культурні процеси в Україні, надзвичайно ускладнивши і спотворивши їх.

В квітні 1932 р. постановою ЦК ВКП(б) «Про пере­будову літературно-художніх організацій» були ліквідо­вані літературно-художні об'єднання (як націоналістич­ні організації) і створено єдину Спілку письменників України (1934 р.). З того часу літературний процес пов­ністю опинився під контролем партійних чиновників. Всі письменники в своїй творчості повинні були дотримува­тися принципу «соціалістичного реалізму», який в 30-і роки зводився до художнього коментування сталінських «теоретичних положень», прославлення радянської дійс­ності. І ті, хто не вмів, або не хотів цього робити, піддавався репресіям.

Не сприйнявши вимоги «соціалістичного реалізму», після арешту талановитого прозаїка, поета і драматурга М. Ялового, зрозумівши невідворотність переслідувань діячів української культури, покінчив життя самогубст­вом М. Хвильовий. Були репресовані О. Досвітній, О. Вишня (1933 р.), розстріляні Г. Косинка, Д. Фальківський, глухонімий поет О. Близько (1934 р.), заги­нув в таборах ГУЛАГу М. Зеров — один з найяскраві­ших письменників післяжовтневого періоду (1935 р.), розстріляний М. Семенко (1937 р.). «Розстріляне відродження» — це 500 письменників, що жили і працювали на Україні, але не «схилилися» перед тоталітарною си­стемою, відкинувши принцип «соціалістичного реалізму».

Але українське слово, українська література продов­жувала існувати в деформованому, спотвореному вигля­ді. Більшовицький режим намагався використати автори­тет літератури для зміцнення своєї влади над Украї­ною: публікувалися твори П. Тичини, М. Рильського В. Сосюри, М. Бажана, А. Малишка, П. Панча, Ю. Янов­ського, І. Ле, Н. Рибака, Ю. Смолича та ін. Але це була особлива література — жорстокі життєві реалії (насиль­ницька колективізація, голодомор 1932—1933 рр., інші злочини тоталітарного режиму в Україні) залишалися поза її увагою. Письменники змушені були без щонай­меншого натяку на критику зображувати радянську дійс­ність, прославляти «вождя народів», «турботливого бать­ка дітей» тощо. В 1933 році, в розпалі голодомору, П. Ти­чина написав «Партія веде». Прославленню Сталіна при­свячена його збірка (1940 р.) «Сталь і ніжність», подіб­не до цього уславлення вождя було і в творчості Бажа­на, Сосюри, Рильського та інших талановитих поетів тієї трагічної пори. Це була своєрідна данина тоталітарному режимові під гаслом «соціалістичного реалізму», яку майстри слова змушені були платити за саму можли­вість творити й виживати, щоб ці страшні сторінки Істрії донести до прийдешніх поколінь.

Схожі процеси відбувалися й у мистецтві: театрі, му­зиці, кіно, живопису, графіці, скульптурі тощо. Сталі­нізм згубно відбився на творчості багатьох майстрів цих різноманітних напрямів мистецтва. Був арештований за звинуваченням в націоналізмі, відправлений в табір і там загинув Лесь Курбас; репресовано талановитого худож­ника М. Бойчука, а школу його молодих послідовників розгромлено. Десятки і сотні інших талантів, що не прис­тосувалися до системи адміністративно-директивного ке­рівництва, переслідувалися або стали жертвами репре­сій.

В своєму прагненні встановити тоталітарний контроль над культурним життям України і направити його в рі­чище «соціалістичного реалізму» ідеолого-репресивна машина не обійшла і народну творчість, що завжди була основою національного мистецтва.

30-і роки виявилися особливо трагічними для україн­ського кобзарства та лірництва. Кобза та бандура були оголошені «класово-ворожими» інструментами, оскіль­ки вони «орієнтували музичний фронт на часи гетьма­нів і козацької романтики». Спроба за допомогою партій­них агітаторів «зорієнтувати» народних співців на про­славлення більшовицьких порядків в Україні виявилися безуспішними. Кобзарі і лірники співали про те, про що думав кожний: про жахливу долю народу, про голодо­мор, про насилля й жорстокості; нагадували піснею сво­їм землякам про героїзм, про втрачену свободу, про ро­мантику часів козаччини.

Трагічна розв'язка наступила в грудні 1934 року: в Харків, на заключний етап Республіканської олімпіади було доставлено майже 300 кобзарів та лірників, майже всіх їх (це були люди переважно похилого віку, багато сліпих, інвалідів) арештували й розстріляли. Після цього наступила черга національних самодіяльних та профе­сіональних колективів — капел та ансамблів бандурис­тів. Залишилися одиниці, «ідеологічні якості» яких не викликали сумнівів.

Незважаючи на всю складність і суперечливість умов 30-х років, культурний процес в Україні не згасав, а продовжувався. Ціною великих труднощів розвивали­ся обезкровлені українська література, та мистецтво, а значить зберігалася можливість їх відродження у май­бутньому.

 


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А/. Поняття про судовий процес.
  4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
  10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
  11. Базові (ключові) цінності.
  12. Базові поняття




Переглядів: 435

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття | Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.012 сек.