• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Нормування робіт з міжремонтного обслуговування технологічного обладнання та наладки технологічного устаткування

Норми обслуговування широко розповсюджені також у нормуванні праці допоміжних робітників, що здійснюють обслуговування виробництва. Ця група на промислових підприємствах становить 40—60% загальної чисельності робітників. У розвинених країнах вона значно менша. Тому встановлення у допоміжному виробництві технічно обґрунтованих норм праці є значним резервом скорочення чисельності зайнятих та підвищення продуктивності праці.

Складності нормування праці допоміжних робітників випливають з таких її особливостей:

—робітник протягом зміни виконує крім головних ще й цілу низку допоміжних функцій, зміст та обсяг яких не завжди може бути встановлено заздалегідь;

—нерівне завантаження протягом зміни;

— різний зміст та обсяг роботи в окремі дні тижня й місяця;

— нестабільність самого робочого місця.

Тому практично неможливо встановити конкретне коло операцій та нормувати їх тривалість. У цьому разі вихідними матеріалами при встановленні норм обслуговування та норм чисельності є фотографії та фотохронометражі, а також дані технічного й оперативного обліку.

При нормуванні праці допоміжних та обслуговуючих робітників у їхньому трудовому процесі виділяють дві групи функцій: основні (такі, що мають більш постійний зміст, послідовність, тривалість і періодичність) і додаткові (такі, що не мають регулярного характеру, постійного змісту та послідовності). Основні функції враховують безпосередньо за їх тривалістю, додаткові — за їх часткою (%) у робочому часі.

До розрахунку норми обслуговування входить залік частки допоміжної роботи. Норма часу на обслуговування однієї одиниці устаткування визначається як:

де — час виконання основних функцій на одиницю роботи, прийняту за одиницю вимірювання;

N — кількість одиниць обсягу роботи на одиницю устаткування, що обслуговується робітником (кількість одиниць ремонто-складності в одній фізичній одиниці устаткування, що припадає на один верстат за зміну тощо);

— коефіцієнт, що враховує виконання допоміжних функцій;

— коефіцієнт, що враховує час на обслуговування, відпочинок, особисті потреби.

Норма обслуговування для допоміжних обслуговуючих робітників:

де Т_зм — тривалість зміни.

У випадках, коли один об'єкт обслуговується групою робітників, для кожного з яких не передбачено чітке визначення змісту праці, немає чіткого розподілу її частин у часі, норму чисельності допоміжних робітників можна встановити за допомогою норми часу:

або за допомогою норми обслуговування:

де А — обсяг робіт на даному об'єкті, що вимірюється кількістю одиниць устаткування, виробничої площі, протяжності комунікацій тощо.

Норма чисельності на ремонтне обслуговування конкретного устаткування така:

де т_і — кількість одиниць устаткування і-го типу;

п — кількість типів устаткування;

р_і — ремонтоскладність одиниці устаткування на дільниці, в цілому по цеху, що підлягає ремонтному обслуговуванню даною групою робітників;

t_об — норма часу на обробку одиниці ремонтоскладності одним робітником;

K_зм — коефіцієнт змінності праці робітників-ремонтників, залучених до ремонтного обслуговування устаткування даної дільниці (цеху).

Розповсюдження у високомеханізованому виробництві так званих гнучких виробничих систем призводить до змін у поділі праці за функціональними ознаками за рахунок збільшення чисельності робітників на стадії підготовки виробництва та зменшення чисельності робітників, зайнятих безпосереднім керуванням технікою. Тому гнучкі виробничі системи обслуговують наскрізні комплексні бригади, чисельність яких має забезпечити запланований рівень використання устаткування в режимі і за програмою, а тривалість часу праці кожного робітника наскрізної комплексної бригади не повинна перевищувати нормативну.

Чисельність робітників, необхідних для обслуговування гнучкої виробничої системи, розраховують на основі встановлення трудомісткості виготовлення партії деталей [46]:

де N_i, — план виготовлення деталей і-го найменування на вста­новлений період;

п_і— розмір партії запуску деталей і-го найменування;

m — кількість найменувань деталей;

Ф_кр — корисний фонд часу на встановлений період;

t_пртi — норма часу на виготовлення партії деталей і-го найменування.

де t_пз — підготовчо-завершальний час (включає час на завантаження-розвантаження інструментальних магазинів модуля та вводу-виводу окремих гнучких виробничих модулів у системному режимі);

t_нал - час налагоджування модуля;^:

t_З-Р — час завантаження та розвантаження транспортного столу;

t_опк — час оперативного контролю.

Чисельність робітників для поточного обслуговування устаткування визначається через норму чисельності та ремонтоскладність устаткування [1]:

де Н_чис — норма чисельності робітників;

р — середня ремонтоскладність одиниці устаткування;

п — кількість фізичних одиниць діючого устаткування;

Н_обс — норма обслуговування одиниць ремонтоскладності на одного робітника;

К – коефіцієнт змінності роботи устаткування.

Чисельність наладників верстатів залежить від трудомісткості налагоджувальних робіт (суми часу на обробку пробних партій деталей з перевіркою всіх параметрів, встановлення оптималь­них режимів роботи устаткування відповідно до вимог технології, заточування інструментів та на інструктаж верстатників). Норма чисельності наладників [1]:

де Т_нал — трудомісткість налагоджувальних робіт;

Т_зм — тривалість зміни;

К_зм — коефіцієнт змінності роботи устаткування.

11.2. Нормування праці контролерів якості продукції. Нормування транспортних і навантажувальних робіт

Чисельність контролерів визначається залежно від трудомісткості контрольних операцій. Норма чисельності контролерів [1]:

,

де Т_к — трудомісткість контрольних операцій .в розрахунку на одну зміну;

t_П-3 — тривалість підготовчо-завершальних операцій;

к_зм — коефіцієнт змінності роботи устаткування.

Чисельність ремонтного персоналу, необхідного для виконання всіх видів планово-запобіжного ремонту протягом року розраховується на основі планового фонду робочого часу одного робітника на рік [1]:

,

де Н _рем — чисельність робітників-ремонтників;

Т_рр — сумарна планова трудомісткість ремонтних робіт на рік; Ф_пл — плановий фонд робочого часу одного робітника на рік. ^н У цілому слід зазначити, що всі норми праці пов'язані між собою, бо їхня основа — це норма часу, встановлення найточніших величин якої є умовою розрахунків усіх подальших науково обґрунтованих норм.

Транспортні та вантажні роботи

Нормування транспортних та вантажно-розвантажувальних робіт слід проводити на основі проектування технології виконання цих робіт.

Норма часу Н_ч на виконання комплексу транспортних операцій визначається у такий спосіб:

(11.13)

де Т₁, Т₂, Т₃, Т₄ – час навантаження, транспортування вантажу, розвантаження і повернення транспортного засобу порожняком;

К – коефіцієнт, що враховує час, який затрачено на виконання допоміжних функцій, відпочинок та особисті потреби робітника.

Для кільцевих маршрутів транспорту час на повернення транспортного засобу порожняком Т_а не враховується.

Норми часу на транспортні роботи в межах підприємства встановлюють відповідно до схеми міжцехових і внутрішньоцехових транспортних потоків. Розрахунки можуть виконуватися за кожним видом транспортних операцій окремо: завантаження, розвантаження, транспортування, повернення порожняка. Час на завантаження і розвантаження встановлюють за галузевими і міжгалузевими нормативами.

Нормативну чисельність робітників для виконання транспортних та вантажно-розвантажувальних робіт визначають, виходячи із норм часу на виконання відповідних операцій, кількості цих операцій у плановому періоді і фонду часу одного робітника за цей період.

Кількість транспортних засобів відповідного виду (автомобіль, трактор, електровізок) для внутрішньоцехових та міжцехових перевезень, а отже, і чисельність водіїв розраховуються за формулою

, (11.14)

де Н_чис – чисельність водіїв, а також кількість транспортних засобів відповідного виду;

Q_в – вантажопотік у тоннах за розрахунковий період;

L – відстань перевезення вантажу, км;

V – швидкість руху транспортного засобу, км/год;

Н_ч – норма часу на завантаження (розвантаження) 1 т, год;

Ф_пл – плановий фонд часу робітника за робочий період;

q – номінальна вантажопідйомність транспортного засобу, т;

К₁ – коефіцієнт можливих затримок транспортного засобу на маршруті;

К₂ – коефіцієнт, що враховує регламентовані перерви, час на відпочинок та особисті потреби;

Кз – коефіцієнт вантажопідйомності транспортного засобу.

Чисельність обслуговуючого персоналу для стаціонарних підйомно-транспортних засобів (мостових кранів, кран-балок, електроталей тощо) встановлюється за кількістю цих засобів з урахуванням змінності їх роботи.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. Абонентське обладнання для відеоконференц-зв'язку
3. Автоматизація проектних робіт
4. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
5. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.
6. Алгоритм моделювання систем масового обслуговування
7. Алгоритм розрахунку та підбору технологічного обладнання
8. Аналіз використання обладнання.
9. Аналіз продуктивності праці й заробітної плати
10. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
11. Аналіз стану й оцінка рівня нормування праці
12. Аналіз технічного рівня підприємств побутового обслуговування.

Переглядів: 1681