ТЕМА 12. НОРМУВАННЯ ПРАЦІ СЛУЖБОВЦІВ

Найбільш доцільне таке визначення груп управлінського персоналу:

— лінійні керівники, що здійснюють загальне керівництво працівниками підлеглої їм структури управління виготовленням продукції (цехами, дільницями, змінами, бригадами, ланками);

— функціональні керівники, які здійснюють фахове керівництво підлеглими спеціальними підрозділами (відділами, бюро, лабораторіями), діяльність яких спрямована на забезпечення безперебійного виробництва продукції за рахунок своєчасного розв'язання фахових проблем;

—службовці, які здійснюють інженерно-технічні функції забезпечення виробництва у складі відповідних технічних, технологічних, конструкторських відділів, бюро, лабораторій;

—службовці, які здійснюють економічні, організаційні та фінансові функції забезпечення виробництва у складі відповідних економічних, планових, організаційних, обліково-фінансових, постачальних, маркетингових та ін. підрозділів;

—інші службовці, зайняті технічним виконанням діловодства, інформаційним і господарським обслуговуванням виробництва та персоналу (тобто технічні виконавці).

На практиці до нормування праці керівників, фахівців та інших службовців має місце застосування таких показників:

— ступінь завантаження виконавця основними роботами, який визначають як відношення нормативної трудомісткості запланованих (чи вже виконаних) робіт, відповідних за складністю кваліфікації службовця, до корисного фонду його робочого часу;

— ступінь завантаження виконавця нормованими роботами, який визначають як відношення трудомісткості всіх запланованих (чи вже виконаних) робіт згідно з установленими нормами робіт (що належать до конкретної функції керування) до корисного фонду робочого часу службовця. Цей показник найбільш узагальнений і дозволяє аналізувати витрати керівної праці з урахуванням її редукції. Проте без оцінки ступеня завантаження основними роботами неможливо об'єктивно проаналізувати інтенсивність праці керівника чи фахівця;

— ступінь використання робочого часу виконавця, який визначають виключенням з робочого часу суми так званих формальних втрат робочого часу (простої, виконання робіт, що не належать до функцій даного працівника, і т. ін.) і відношенням решти тривалості часу до тривалості робочого часу.

Тому в нормуванні праці цих працівників підприємства більш продуктивне впровадження:

— методів, щоґрунтуються на попередньому вивченні витрат робочого часу;

— методів, що ґрунтуються на попередньому статистичному аналізі чисельності;

— методів математичної статистики та бальних оцінок [34].

Методи першої групи (розрахунково-аналітичні) спираються на попередню розробку нормативних матеріалів та аналітично-дослідні роботи з вивчення витрат робочого часу в кожному окремому випадку.

Методи другої групи передбачають розробку й застосування нормативів чисельності та норм обслуговування.

Застосування бальних оцінок основних факторів (особливостей трудового процесу і виробництва в цілому, що визначають чисельність службовців у підрозділах підприємства) відбувається на основі попередньої бальної оцінки в умовних одиницях, що дає змогу звести всі різноманітні показники вимірювання результатів праці трудівників до єдиного однорідного вимірника і визначити за бальною шкалою сумарної оцінки значення цих факторів (провідних техніко-економічних показників конкретного підприємства), нормативну чисельність службовців відповідного структурного підрозділу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Нормування робіт з міжремонтного обслуговування технологічного обладнання та наладки технологічного устаткування	\|	Нормування праці керівників

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.