У творчості Васнецова яскраво представлені різні жанри, що стали етапами дуже цікавої еволюції: від побутовго малювання до казки, від станкового живопису до монументального, від приземленості сподвижників до прообразу стилю модерн. На ранньому етапі в роботах Васнецова переважали побутові сюжети, наприклад в картинах «З квартири на квартиру» (1876), «Військова телеграма» (1878), «Книжкова ятка» (1876), «Балагани в Парижі» (1877).
Пізніше головним напрямом стає билинно-історичне — «Витязь на роздоріжжі» (1882), «Після побоїща Ігоря Святославича з половцями» (1880) «Аленушка» (1881), «Іван Царевич на Сірому Вовку» (1889) «Богатирі» (1881—1898), «Цар Іван Васильович Грозний» (1897).
В кінці 1890-х все більш помітне місце в його творчості посідає релігійна тема (роботи у Володимирському соборі в Києві і в храмі Воскресіння в Санкт-Петербурзі, акварельні малюнки і підготовчі оригінали стінного живопису для собору святого Владимира).
Після жовтневого перевороту 1917 р. Васнецов продовжував працювати над народними казковими темами, створюючи полотна «Бій Добрині Микитича з семиголовим Змієм Гориничем» (1918); «Кощій Безсмертний» (1917—1926). Фасад Третьяковської галереї виконаний за його малюнками.