Ключові терміни та поняття

ТА ВЖИВАНІ ЗАХОДИ ЩОДО ЇХ РОЗВ'ЯЗАННЯ.

УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛ. 50-х— ПОЧ. 60-х РОКІВ

ПРОБЛЕМИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

· МТС

· РТС

· колгоспно-радгоспна система

· „кукурудзяна епопея”

· освоєння цілини

· командно-адміністративні методи управління

· суб’єктивізм

· волюнтаризм

Загальнополітична обстановка в СРСР. Спроба часткової децентралізації керівництва економікою (раднаргоспи) не вдалася. Незважаючи на надану економічну самостійність, Україна не могла сама оперувати своїми економічними здобутками. Економічна система держави продовжувала працювати в цілому за законами попереднього часу.

Багатообіцяними були нововведення в сільському господарстві: ліквідація МТС, підвищення заробітної платні колгоспникам та ін. Хоча були і негативні тенденції в розвитку сільського господарства: залишалася недоторканою колгоспно-радгоспна система, «кукурудзяна епопея», м'ясні та молочні кампанії, спрямовані на те, щоб підвищити обсяги здачі цієї продукції державі. Все це практично вирішувалося у центрі, ініціатива на місцях була нульовою. Тодішнє партійне керівництво України не мало самостійного мислення й програми щодо розвитку сільського господарства.

Ситуація в Україні. У к. 50 — на поч. 60-х рр. Україна залишалася одним з основних в Союзі виробників сільськогосподарської продукції. В др. пол. 50-х років шляхом інтенсифікації селянської праці в республіці було досягнуто незначного зростання виробництва продукції рослинництва і тваринництва, хоча керівництво подавало це, як велике досягнення соціалістичного ладу. В 1958 р. на Україну нахлинула злива державних нагород: республіку і її 15 областей було нагороджено орденом Леніна, багатьом присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

В умовах ейфорії секретар ЦК КПУ М. В. Підгорний безпідставно запевняв, що є всі можливості вже в 1958 році випередити Америку по виробництву молока та м'яса на душу населення. Все це було об'єктивно просто неможливо.

Виходячи із цих скромних і досить не стабільних досягнень в сільському господарстві, партійне керівництво України запланувало на 1959—1965 рр. підвищені темпи вростання сільськогосподарської продукції. Окрім того, з трибуни XX з'їзду Компартії України (1959 р.) М. В. Підгорний пообіцяв, що республіка виконає семирічний план за п'ять років, а багато колгоспів і навіть районів — ще за більш короткі строки.

Ні за 5, ні за 7 років ці зобов'язання не були виконані, що пояснюється рядом причин. Це:

— неповноцінність (ущербність) самої колгоспно-радгоспної системи;

— недоліки в організації сільськогосподарського виробництва, непродумані рішення;

— командно-адміністративні методи управління, ставка не на економічні важелі прогресу, а на зміцнення і перестановку кадрів, мобілізаційні кампанії;

— негативну роль відіграли нескінченні укрупнення і розукрупнення колгоспів, ліквідація т. зв. неперспективних сіл, перетворення колгоспів в радгоспи;

— значних труднощів додали прагнення знищити травопільну систему, впровадити непродумані технології, бездумне розширення посівів кукурудзи, посуха 1963 р.;

— спорудження Канівського та Київського водосховищ, які нанесли великої шкоди народному господарству України і зіпсували водний басейн Дніпра.

Партійні і державні органи часто приймали рішення, які негативно впливали на економіку колгоспів України. Так, напр., значних труднощів зазнали господарства, і, перш за все, слабкі, в процесі виконання рішень лютневого (1958 р.) пленуму ЦК КПРС про реорганізацію МТС в РТС і обов'язковий викуп колгоспами техніки, яка належала МТС. Це викликало величезні труднощі і негативно вплинуло на розвиток сільськогосподарського виробництва в Україні в послідуючі роки. Зменшився прибуток колгоспів, їх економіка і фінанси опинилися в критичному стані.

Як наслідок, в цілому в 1959—1965 рр. об'єм валової продукції сільського господарства зріс в Україні замість 70 % по плану лише на 11 %. Відставання в сільському господарстві республіки негативно вплинуло на розвиток харчової та легкої промисловості України, на темпи зростання національного доходу, матеріального добробуту трудящих республіки.

Не покращили ситуації в сільському господарстві і рішення березневого та квітневого пленумів ЦК КПРС та ЦК КПУ(1965 р.), які розробили заходи по нарощуванню виробництва сільськогосподарської продукції.

Назрівала необхідність змін об'єктивного і суб'єктивного порядку. Адже в самому партійному керівництві ще було чимало виконавців попередньої епохи. У верхніх ешелонах влади (вже вдруге) визріла думка про усунення М. С. Хрущова. У жовтні 1964 р. змовники на пленумі ЦК КПРС досягли своєї мети — М. Хрущова було усунуто з посади Першого Секретаря ЦК КПРС і Голови Ради Міністрів. Першим секретарем ЦК обрано Л. І. Брежнєва. За звільнення Хрущова активно виступав М. В. Підгорний, висунутий перед тим по рекомендації М. Хрущова на керівну посаду в Москву. Гнівно викривав главу партії і уряду П. Шелест, якого при підтримці Хрущова у 1962 р. було обрано секретарем, а через рік — першим секретарем ЦК КПУ.

В наступному понад 2 десятиріччя тривала інспірована, цілеспрямована, не завжди і не в усьому справедлива критика хрущовського волюнтаризму й суб'єктивізму.

З а п и т а н н я:

1. Які нововведення були зроблені М. Хрущовим в сільському господарстві?

2. В який спосіб партійні органи за часів М. Хрущова намагалися вирішити проблему кормів для сільського господарства?

3. Якими причинами пояснюється той факт, що плани семирічки в галузі сільського господарства не були виконані?

4. Чому спроби експериментаторських реформ у сільському господарстві були приречені? Чим це обернулося для України та й для самого М. С. Хрущова?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття	\|	Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.