Охарактеризуйте етапи історичного розвитку Галицько-Волинського князівства.

Причини роздробленості: цей процес був характерним для всіх країн Європи то часу. Великі розміри держави утруднювали управління нею з боку великого князя, а місцеві князі не були зацікавлені в зміцненні його влади на місцях, тому що в цей час могли обходитися, як вони вважали, і без нього. Вони мали свою дружину , могли за допомогою неї захиститися, приборкати незадоволених, зібрати з селян податки. Кожен князь хотів правити сам, вважав себе не гіршим від великого князя. Внаслідок розвитку натурального господарства місцеві князі стали й економічно незалежними від центру. Роздробленню Русі сприяло зростання міст, які ставали політичним та економічним центрами і намагалися суперничати з Києвом. Змінилися маршрути торгових шляхів, Європа почала торгувати безпосередньо з Близьким Сходом, а Київ опинився осторонь цих процесів.

Формування Галицько-Волинського князівства почалося у другій половині 11ст. Його виникнення пов’язане з ім’ям онука Я.Мудрого Ростислава Володимировича. Важливий внесок у розбудову князівства Галичини зробили його сини – Рюрик, Володар, Василько. Після їх смерті Галичина розпалася на 4 княжі уділи. Але Галицьку землю об’єднав Володимирко Володаревич, галицьке боярство відокремилося в міцний стан могутніх феодалів. Вплив цієї аристократії був настільки великим, що Галичину можна вважати зразком олігархічного правління. Найбільшої могутності Галицьке князівство досягло за правління князя Ярослава Осмомисла (1153-1187). Територія Галицького князівства доходила до Дунаю та Чорного моря, а Осмомисл успішно протистояв експансії угорського та польського королів, вдало воював проти половців. Спочатку Галицьке та Волинське князівства існували окремо, але у 1199 р. волинський князь Роман Мстиславович об’єднав їх, застосовуючи жорстокі репресії проти бояр. Роман взяв під контроль Київську землю. Він активно втручався в балканські справи, допомагав Візантії, успішно воював з литовцями. За короткий час роман зробив своє князівство могутньою державою, що в умовах роздробленості Європи було як справжній феномен. Галицько-Волинське князівство стало збирачем руських земель. У період розквіту до його складу входили Галичина, Буковина, Поділля, Волинь, Західна Білорусія, Перемишлянщина, Хомлщина. Після загибелі у 1205 році Романа Галицько-Волинське князівство тимчасово розпалося і було відновлене зусиллями сина Данила лише 1238 році. У 1240 р. Данило заволодів Києвом, відновивши єдність українських земель. У 1238 р. Данило розгромив німецьких рицарів у битві під Дорогочиним. У 1253 р. Данило приймає королівську корону від папи римського і стає першим українським королем. Але згодом відмовляється від корони. 1256 р. Данил заснував місто Львів (назване на честь його сина). Після смерті Данила Галицького його син Шварно на короткий час об’єднав Галицьке князівство з Литовським. Лев Данилович, який успадкував Львів і Перемишль, а після смерті Шварна – Холм і Галич, значно розширив свої володіння, приєднавши до них Люблінську землю і частину Закарпаття. На початку 14 ст. влада перейшла до рук Юрія І Львовича. Він також прийняв королівський титул і корону. У 1308-1323 рр. в Галицько-Волинському князівства правили сини Юрія – Лев ІІ і Андрій. Вони посилили боротьбу з Ординцями і водночас зміцнили стосунки із західними державами, зокрема, з Тевтонським Орденом та Польщею. Але не зважаючи на успіхи, князівство опинилося у кризі. В державі посилився сепаратизм не тільки численних бояр, а й міст, у них почали затверджуватися іноземні купці та іноземні ремісники. Негативними для Галицько-волинської держави були наслідки придушеного Угорщиною повстання закарпатських феодалів проти її короля Карла-Роберта. Ситуація ускладнювалась посиленням Литовської держави. У 1323 р., коли одночасно загинули князі Андрій і Лев ІІ, династія Даниловичів перестає існувати, що стало причиною державної кризи. У 1325 році боярство запросило на Галицько-Волинський стіл князя Болеслава-Юрія ІІ. Йому вдалося врегулювати відносини із Золотою Ордою та Литвою, але Юрій ІІ заохочував. Німецьких, чеських та польських ремісників та купців до переселення у Галичину. Болеслав-Юрій ІІ підписав угоду, згідно з якою на випад його смерті трон мав перейти до польського короля. 7 квітня 1340 р. Юрія ІІ було отруєно. Смерть Болеслава стала переломним моментом в історії Галицько-Волинської землі: вона відкрила шлях до прямих втручань у справи князівства Польщі, Угорщини, Литви. У середні 14 ст. польські феодали захопили Галичину і частину західної Волині. Князівство розпалося.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Послаблення Русі, провідна роль на українських землях Галицько-Волинського князівства, поступове захоплення цих земель іноземними державами.	\|	Визначте, коли і чому Україна опинилася під гнітом литовських і польських феодалів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.