Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Тема: Соціологія культури і освіти

Лекція №8

Засвоївши матеріал цієї теми, ви повинні:

- знати визначення соціології культури та соціології освіти, а також об’єкт і предмет цих галузевих соціологічних теорій;

- знати сутність соціології культури і освіти та їх основні функції;

- дати характеристику основним елементам культури та освіти;

- вміти визначати основні форми, види та типи культури, а також основні проблеми освітянської галузі;

- дати характеристику сучасному стану та тенденціям розвитку соціології культури та освіти в Україні.

Оскільки соціологія культури і освіти є окремими самостійними галузями соціологічного знання, давайте спочатку зупинимося на соціології культури, а потім на соціології освіти.

Соціологія культури – це галузь соціології, яка вивчає закономірності функціонування і розвитку культури, як суспільного явища, та форми виявлення цих закономірностей у людській діяльності, пов’язаної зі створенням, засвоєнням, розповсюдженням і збереженням ідей, уявлень, культурних норм, цінностей і зразків поведінки, що регулюють взаємовідносини у суспільстві, а також між суспільством і природою.

Поняття “соціологія культури” вперше було введено в соціологію М.Адлером, який предметом соціології культури вважав вивчення соціологічних факторів становлення і функціонування культурних цінностей і норм, їх вплив на суспільство і соціальну поведінку людини. Американський соціолог Т.Парсонс вважав, що культура є основною передумовою розвитку і функціонування всіх сфер життєдіяльності суспільства. У вузькому сенсі соціологія культури розглядається як відносно самостійна соціальна система, що відноситься до духовної сфери суспільного життя. А взагалі у сучасній соціології не існує єдиного визначення культури. Нараховується від 250 до 500 визначень, які відносяться до описових, аксіологічних (ціннісних) і діяльнісних культур. У широкому розумінні культура – це те, що створене людиною понад природою, як в матеріальному так і духовному світі.

Культуру вивчають багато наук: філософія, історія, культурологія, тощо. Соціологія ж вивчає роль культури у формуванні та розвитку соціальних систем, а саме соціальних інститутів, груп, суспільства в цілому. Можна сказати, таким чином, що культура – це система цінностей, уявлень про життя і форми поведінки, що є спільними для людей, які пов’язанні певним способом життя.

Люди, позбавленні культури, тобто всіх цих цінностей, уявлень, норм поведінки були б безпорадними і нездатними до об’єднання для вирішення існуючих проблем, а суспільний світ розпався б і всі загинули.

Культура є складним динамічним утворенням, яке має винятково соціальну природу. Вона формує особистість, вона обмежує людську свободу і одночасно сприяє функціонуванню людській свободи.

На репресований бік культури, тобто коли вона обмежує людську свободу наголошував ще З.Фрейд. Скажімо право – винахід культури забороняє людям певні способи поведінки, наприклад, ходити голим по вулиці або в іншому випадку не вимагати оплату проїзду на транспорті. І, щоб краще зрозуміти предмет, об’єкт, функції та інші складові соціології культури, давайте спочатку коротко розглянемо основні компоненти, форми і функції власне самої культури.

По-перше, культуру поділяють на матеріальну (знаряддя праці, одяг, архітектура і т.п.) і нематеріальну, або духовну (норми, цінності, зразки поведінки, мова, вірування, тощо). Звичайно, соціологію, в основному, цікавить не матеріальна сфера. А першим і найважливішим елементом духовної сфери є людська мова, як головний засіб людського спілкування. Саме завдяки мові люди згуртовуються, нагромаджують і передають культурні надбання. Вчені припускають, що 5 тис років тому існувало близько 10 – 15 тис мов, а сьогодні їх відомо біля 6800.

Слідуючий елемент культури – знання і переконання. Знання це погляди людей на світ. Наприклад, молекула води складається з атома кисню і двох атомів водню, а переконання – це погляди, які не ґрунтуються на наукових фактах, але визнаються людьми як правдиві, скажімо, переконання в існування життя після смерті і т.п.

Цінності – наприклад, 10 божих заповідей у християнській релігії. Норми – як засоби соціальної регуляції поведінки індивідів і груп. У нормативній лексиці виділяють: звичаї, моральні норми і закони.

Що стосується форм культури, то вона поділяється на елітарну, народну і масову.

Елітарна створюється привілейованою частиною суспільства або на її замовлення (музика, скульптура, тощо).

Народна – вона є аматорською і колективною (легенди, пісні, танці, казки, тощо), ця культура тісно пов’язана з місцевістю.

Масова – створюється професійними творцями і поширюються засобами масової пропаганди, для масового споживання.

І щодо функцій культури:

Це функція соціальної пам’яті, тобто культура зберігає і передає людський досвід.

Освітньо-виховна, комунікативна (спілкування), інтегративна (згуртовує людей), регулятивна (цінності, ідеали, зразки поведінки під час соціалізації особистості стають для неї нормою).Тепер перейдемо до соціології культури і спробуємо з’ясувати предмет і об’єкт соціології культури.

Предметомсоціології культури є уся система культури як єдине ціле чи будь-який із її видів, що перебуває у взаємодії з іншими соціальними елементами.

Об’єктомсоціології культури є діяльність людей, суспільства в цілому, різноманітних соціальних груп і особистостей, пов’язаних з виробництвом, поширенням і споживанням культурних як матеріальних, так і духовних цінностей.

Соціологія культури допомагає вирішенню завдань суспільного виробництва, освіти і виховання культурного і побутового обслуговування, організації дозвілля, налагодженню культурно-просвітницької діяльності, а також надає цінну інформацію щодо ефективності роботи закладів культури, тощо.

Узагальнивши близько 150 визначень культури, тобто її дефініцій, американці А.Кребер і К.Клакхон виявили три основні характеристики, які визнають більшість дослідників:

1. Культура це те, що відрізняє людину від тварин і що властиве тільки людському суспільству.

2. Культура це те, що не передається біологічно, а досягається навчанням.

3. Культура передається за допомогою символічних форм (мови, творів мистецтва, виробів, інструментів, тощо).

Основними функціями культури як соціального інституту є:

- творча – полягає у продукуванні нових знань, норм і цінностей, їх оновлення;

- функція накопичення, збереження, трансляції знань, норм, засобів поведінки, цінностей, соціального досвіду. Основними механізмами культурної спадковості є природна пам’ять людей, колективна пам’ять, що передається через мову, духовну культуру, речові засоби: книги, архітектурні пам’ятки і т.п.;

- Ціннісно-нормативна – виявляється в існуванні обов’язковою для особистості соціокультурного мінімуму.

- комунікативна – забезпечує інтеграцію суспільства і соціальних груп.

- Селекційна – полягає у оцінці наслідуваних цінностей та норм, що імпортуються з країн західної цивілізації разом з ринковими моделями економіки чи від колишньої радянської системи цінностей відповідно до національних моделей культури.

- світоглядна – формування і розвиток світогляду як суттєвого елементу культури;

- адаптаційна функція – пов’язана із впливом культури на соціалізацію особистості шляхом її адаптації

- функція соціального контролю виявляється у дії таких елементів культури як право і мораль.

І буквально декілька слів про деякі елементи та форми вияву культури у житті людини. З розумінням культури, як узагальнюючого соціологічного явища пов’язано виокремлення політичної економічної, екологічної та інших її видів в т.ч. культури праці, побуту, дозвілля, організації, управління, тощо.

Відповідно до форм соціальної взаємодії культуру також поділяють на суперкультуру (домінуюча культура суспільства), субкультуру – культуру окремих спільнот, контркультуру (культуру девіантних соціальних груп), тощо.

Одним із впливових елементів культури є менталітет, від лат. слова (men-mentis – розум, а mentalis - розумовий) тобто особливостей індивідуальної та суспільної свідомості людей, які формуються в залежності від традицій, культури, соціального середовища існування людини. Будучи формою вияву групової свідомості, менталітет допомагає зрозуміти сприйняття та оцінки різними соціальними і політичними групами певного суспільного явища або процесу.

І тепер стосовно деяких особливостей національної культури сучасного українського суспільства.

Як відомо, процес формування української держави тривав протягом століть і завершився уже в радянські часи в 1954, коли Крим увійшов до складу Української РСР. Склалося так в нашій історії, що Східна і Західна частина України жили в різних державах протягом тривалого часу і лише останні 60 років разом, а тому регіональні розходження в Україні мають одночасно економічний, культурно-мовний і політичний вимір. Розпад радянської держави призвів, відповідно, до розпаду радянської ідеології і радянської культури, що призвело до масової дезорієнтації людей і глибокого культурного розриву між Сходом України, де радянські цінності засвоїлись глибше, і Заходом України, де вони більшою частиною населення сприймаються як нав’язані їм силоміць. Маючи сьогодні діаметрально протилежні уявлення практично про всі напрямки суспільного життя, в тому числі щодо культурної спадщини, українське населення цих двох частин перебуває у стані “холодної війни”, поскільки сучасна культурна ситуація з одного боку надзвичайно складна і суперечлива, а з іншого ще не має повної ясності щодо глибини і масштабів змін, що відбуваються у суспільстві.

Однак, як свідчать аналіз і практика сьогодення внаслідок деградації системи радянських культурних цінностей утворилася соціокультурна ніша, яку намагається заповнити західна і маргінальна субкультури. Найбільше це видно на прикладі кризи особистості. Наразі спостерігається декілька тенденцій:

1. Деідеологізація культури і ліквідація державної монополії на культуру. Це призвело, з одного боку до більшої свободи творчості і вибору у сфері культури, а з іншого до втрати соціального контролю за якістю і змістом пропонованої споживачам культурної продукції, починаючи з літератури чи освітніх послуг;

2. Приватизація і комерціалізація культури. Як правило приватний капітал намагається отримати максимальний прибуток, тому вкладає кошти в еротичну чи детективно-розважальну індустрію, а вітчизняна кінопродукція, майже не випускається; наприклад, за роки незалежності України з великими потугами було випущено всього декілька кінофільмів, які між іншим викликали на Заході і Сході неоднозначну реакцію населення(фільм про Мазепу);

3. Слідуючи тенденція – зростання інтересу до релігії і церкви, а також до минулої культурної спадщини, тобто живемо вчорашнім днем, що підтверджується і вибором найвизначнішим Українцем князя Ярослава Мудрого, що жив 1000 років тому;

4. далі спостерігається використання культури як інструмент політики і як засіб завоювання довіри виборців участь і виступи артистів в політичних акціях: в мітингах, протестів і т. і.;

5. посилення культурної апатії і послаблення інтересу до читання, відвідування кінотеатрів, музеїв, бібліотек, тощо, а перевага надається телебаченню і видовищним закладам;

6. В українській мові зростає лихослів’я , суржик, широкого розповсюдження набули ненормативна лексика типу “матерщини” та неологізмів, тощо, а в 2008 році було видано словник нецензурних слів і це рекламувалось як визначне досягнення літератури і мистецтва;

7. спостерігається зростання різних месіанських та містичних настроїв поширення антиінтелектуалізму і т.п. Скажімо, чого лише коштують суспільству проповіді т. з. пастора «Посольства Божого Сандея Аделандже».

8. Зниження регулятивної функції моралі і утвердження аморальних вчинків як форми буття, тощо. Головний герой сьогоднішньої посткомуністичної сучасності – бандит, криміналі тет і різні круті хлопці.

Всі ці тенденції негативно впливають на культурний рівень українського суспільства і його менталітет. Тому підвищення культури населення є необхідною передумовою соціально-економічного зростання держави.

І тепер перейдемо до соціології освіти.

Соціологія освітице галузева соціологічна дисципліна, предметом якої є освіта як соціокультурний інститут, та його взаємодії із суспільством. А взагалі освіта – це складне і багаторівневе явище соціального життя, сфера передачі і засвоєння знань та соціального досвіду. Це система навчальних і виховних форм діяльності, основним змістом яких є навчання.

Соціологію освіти почали виділяти із загально філософської, педагогічної проблематики і досліджувати специфічними соціологічними методами на межі ХІХ – ХХ ст. Її становлення пов’язано з іменами Е.Дюркгейма у Франції і Г.Спенсера в Англії, а у США – Лестера Уорда і Джона Дьюї. У Німеччині соціологія освіти була виділена в окрему галузь завдяки М.Веберу і К.Манхейму.

Основи Західної соціології освіти бути закладені Е.Дюркгеймом і М.Вебером, які дослідили соціальні функції освіти, її зв’язок з економічними і політичними процесами, а також педагогічні соціальні процеси. Пізніше Т.Парсонс запропонував досліджувати освіту як інститут соціологізації в сучасному суспільстві, розглядаючи навчальні установи та їх елементи як соціальні системи, а саме системи ролей, норм і т.п.

Об’єктом соціології освіти є сфера освіти, тобто соціальне середовище, яке створюють люди, залучені до передачі знань з певною системою взаємовідносин.

Предметом соціології освіти за визначенням М.Лукашевича є соціально-освітні відносини, що виникають в процесі навчання.

Функції соціології освіти:

1. Теоретико-пізнавальна функція освіти вивчає суттєві риси освітянського життя, саму систему освіти, як соціальний інститут, її тенденції і закономірності;

2. Методологічна – розробка засобів пізнання суспільних процесів освіти;

3. Прогностична спрямована на передбачення наслідків освітніх концепцій рішень, ідей, теорій;

4. Гуманістична – досліджує процеси гуманізації освіти;

5. Інноваційна – зобов’язує соціологію освіти збагачувати практику новаціями і науковими ідеями;

6. Світоглядна – відображає формування освітянської свідомості і поведінки особистості;

7. І звичайно, соціологія освіти виконує одну з важливих функцій - функцію соціалізації особистості в процесі навчання, засвоєння і передачі знань, а крім того і становлення самої особистості.

У Законі України “Про освіту” виділено такі елементи освіти: дошкільна освіта, загальна середня освіта, позашкільна освіта, професійно-технічна освіта, вища освіта, післядипломна підготовка, самоосвіта, аспірантура і докторантура.

Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної самосвідомості, взаємоповаги між націями і народностями.

На рубежі ХХІ ст. чітко окреслились головні тенденції розвитку освіти це – демократизація всієї системи навчання і виховання:

- підвищення фундаментальної ролі освіти в суспільстві;

- гуманізація освіти та використання найновіших технологій навчання;

- а також інтеграція різних форм і систем освіти на національному і світовому рівнях.

Провідна ідея реформ освіти - її розвиток за принципом безперервності, що передбачає постійне поповнення та оновлення знань людини, її духовне вдосконалення від раннього дитинства до старості. Це пов’язано з науково-технічним процесом, який перебуває широко освіченого працівника і спонукає до постійного оволодіння новими знаннями, методами, навичками.

Освіта розглядається як один з найважливіших чинників соціального розвитку, що асоціюється з концепціями “постіндустріального суспільства”, технотронної ери, або інформаційного суспільства. Так, згідно з концепцією “постіндустріального суспільства” Д.Белла – рівень здобутої освіти людьми є вирішальною передумовою їх соціального становища. І, звичайно, поскільки освіта на сучасному етапі розвитку українського суспільства розглядається соціологією як соціальний інститут, що реалізує функції механізму розвитку продуктивних сил суспільства, відтворення і розвитку соціальної структури суспільства, а також соціалізації індивідів і впливу на духовне життя суспільства, то пріоритетним напрямом досліджень у сфері освіти є соціологічний вимір стану, тенденції і проблем реформування освіти в Україні, приведення її у відповідність з вимогами національної і світової культури, демократичними перетвореннями в українському суспільстві.

Формування нової моделі освіти в Україні тісно пов’язане з входженням її в освітній простір Європи та з практичною реалізацією принципів Болонського процесу, приєднання до якого є важливим для України. Як ви вже знаєте, Болонський процес чи Болонська програма модернізації освіти, була започаткована в 1999 р. 29 країнами Європи. Вона спрямована на створення відкритого європейського простору освіти, який повинен стати більш конкурентоспроможним на ринку праці світових освітніх технологій і передбачає досягнення таких основних цілей:

1. Ведення 2-ух ступеневої системи освітньо-кваліфікаційних рівнів: бакалавр і магістр.

2. Запровадження кредитно-модульної системи навчального процесу.

3. Забезпечення високої якості освіти та формування системи її контролю.

4. Збільшення мобільності студентів і викладачів.

5. Забезпечення працевлаштування випускників на європейському ринку праці завдяки еквівалентності дипломів.

6. Поєднання сумісності кваліфікації на вузівському і після вузівському і етапах підготовки.

7. Посилення конкурентоспроможності та привабливості європейської системи освіти.

Реформування системи освіти за критеріями Болонського процесу сприятиме залученню України до процесів європейської інтеграції.

Ви також знаєте, що в 2008 р була запроваджена державна система тестування знань і оцінок , за результатами якої відбувався набір студентів до вузів але про це ми вже поговоримо на семінарських заняттях.

Проте залишаються як і раніше дуже багато проблем.


 


Читайте також:

  1. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
  2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ
  3. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
  4. Амстердам, Дельфт — осередки культури Нідерландів
  5. Артефакти культури. Знання, цінності і регулятиви як три основних види смислів культури.
  6. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.
  7. Атрибутивні ознаки і властивості культури
  8. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
  9. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
  10. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
  11. Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.
  12. Болонська конвенція як засіб створення зони європейської вищої освіти.




Переглядів: 1552

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ФІНАНСОВІ РОЗРАХУНКИ ДЛЯ ПОТОКІВ ПЛАТЕЖІВ | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.