• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Дайте визначення інвективи, назвіть її основні ознаки.

Дайте визначення пародії, назвіть її основні ознаки

Пародія — комічне або сатиричне наслідування іншого художнього твору. Говорячи інакше, пародія - це «твір-насмішка» за мотивами вже існуючого відомого твору. Пародії можуть створюватися в різних жанрах і напрямках мистецтва, в тому числі літературі (в прозі та поезії), музиці, кіно, естрадному мистецтві та інших. Пародіювати можно один конкретний твір, твори деякого автора, твори деякого жанру або стилю, манеру виконання і характерні зовнішні ознаки виконавця (якщо мова йде про актора або естрадному артиста).

Інколи П. переінакшує зміст відомого твору, надає йому нового звучання, хоч не слід її плутати з бурлеском та травестією, які мають дещо відмінні характеристики. Комізм пародії досягається зазвичай використанням комбінації досить стандартних методів, найбільш поширені з яких:

Порушення єдності стилю і тематики викладу.

Гіперболізація. Характерні риси пародіюємого твору або жанру, широко застосовані в ньому штампи сильно, до абсурду, акцентуються і багаторазово повторюються

«Перевертання» твору. Характерні риси твору замінюються в пародії на прямо протилежні

Зсув контексту. Контекст змінюється таким чином, що точно повторені особливості вихідного твори стають безглуздими і смішними.

Інвекти́ва — форма літературного твору, одна з форм памфлета, що висміює або гостро критикує, реальну чи уявну особу або групу.

Інвектива в античні часи відрізнялася різкістю викриття, її можна розглядати, як різновид публіцистичного жанру в близькій до памфлету формі. Одним з найвідоміших прикладів є взаємні інвективи, що приписуються Гаю Саллюстію Криспу і Маркові Туллію Цицерону. Серед інших авторів, що зверталися до інвективи, можна назвати Архілоха, Саллуса, Луцілія.

Інвектива відрізняється від епіграми необов'язковістю віршованої форми і відсутністю розважального гумористичного аспекту, зазвичай притаманного епіграмі, проте має спільне з нею сатиричне забарвлення.

Жанровою своєрідністю інвективи є викривальна промова, послання, в яких з метою принизити, звинуватити, зганьбити супротивника, використовуються лексеми-напади на його власні риси характеру, моральні та інтимні якості.

Також можна сказати, що інвектива – це жанр образливого, згрубілого, огидного, немилосердного глуму, який засновано на антипатії. Інвектор, щоб досягти своєї мети, використовує заради образи лексику на позначення негативної оцінки. Як правило, це експресивні слова і звороти, які знаходяться в межах літературного мовлення, а також негативно орієнтована й лайлива

лексика. Згрубілість зазвичай вбачається у використанні вульгаризмів, просторічної лексики, жаргонів, сленгу тощо. Навіть, якщо інвектива не містить образливого смислу, інвектант відчує образу через інтонацію та тональність спілкування. Негативна інтонація вносить у комунікативний

акт заперечний зміст, що недозволено з естетичного боку та з боку моралі.

Інвектива викликає у інвектанта обуреність, незадоволення, взаємну ворожнечу, розлюченість, здійснює пригноблююче уявлення, створює поганий настрій.

За допомогою інвективи супротивники намагаються знищити один одного й добирають для цього найвишуканіші мовні засоби. Якщо розглядати інвективу як жанр, то можно побачити, що критика з боку інвектора тут жорстока й упереджена. Тексти містять висловлювання, які несуть зневагу, провокаційні натяки, грубі звинувачення, що принижують інвектанта.

Інвективу як тип мовлення, можна поділити на такі групи:

1) політична інвектива;

2) соціальна інвектива;

3) побутова інвектива;

4) інтимна інвектива;

5) сатирична інвектива

Отже, можна назвати такі характерні ознаки інвективи:

1) частотність звертання (наприклад, іронічне називання (обігрування) ПІБ інвектанта, або вживання займенника замість ім’я, або прізвища);

2) висміювання деталей зовнішності інвектанта, його одягу;

3) висміювання вад та звичок, манери поведінки інвектанта;

4) згадування про інвектанта як про злочинця, або порівнювання його зі злодіями;

5) недоброзичливі репліки з приводу національності, релігії, хвороб та

фізичної неповноцінності інвектанта;

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
5. Ocнoвнi визначення здоров'я
6. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
7. Аксіоми. Теореми. Ознаки.
8. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
9. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
10. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
11. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
12. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.

Переглядів: 3087