МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Дайте визначення інвективи, назвіть її основні ознаки.Дайте визначення пародії, назвіть її основні ознаки Пародія — комічне або сатиричне наслідування іншого художнього твору. Говорячи інакше, пародія - це «твір-насмішка» за мотивами вже існуючого відомого твору. Пародії можуть створюватися в різних жанрах і напрямках мистецтва, в тому числі літературі (в прозі та поезії), музиці, кіно, естрадному мистецтві та інших. Пародіювати можно один конкретний твір, твори деякого автора, твори деякого жанру або стилю, манеру виконання і характерні зовнішні ознаки виконавця (якщо мова йде про актора або естрадному артиста). Інколи П. переінакшує зміст відомого твору, надає йому нового звучання, хоч не слід її плутати з бурлеском та травестією, які мають дещо відмінні характеристики. Комізм пародії досягається зазвичай використанням комбінації досить стандартних методів, найбільш поширені з яких: Порушення єдності стилю і тематики викладу. Гіперболізація. Характерні риси пародіюємого твору або жанру, широко застосовані в ньому штампи сильно, до абсурду, акцентуються і багаторазово повторюються «Перевертання» твору. Характерні риси твору замінюються в пародії на прямо протилежні Зсув контексту. Контекст змінюється таким чином, що точно повторені особливості вихідного твори стають безглуздими і смішними.
Інвекти́ва — форма літературного твору, одна з форм памфлета, що висміює або гостро критикує, реальну чи уявну особу або групу. Інвектива в античні часи відрізнялася різкістю викриття, її можна розглядати, як різновид публіцистичного жанру в близькій до памфлету формі. Одним з найвідоміших прикладів є взаємні інвективи, що приписуються Гаю Саллюстію Криспу і Маркові Туллію Цицерону. Серед інших авторів, що зверталися до інвективи, можна назвати Архілоха, Саллуса, Луцілія. Інвектива відрізняється від епіграми необов'язковістю віршованої форми і відсутністю розважального гумористичного аспекту, зазвичай притаманного епіграмі, проте має спільне з нею сатиричне забарвлення. Жанровою своєрідністю інвективи є викривальна промова, послання, в яких з метою принизити, звинуватити, зганьбити супротивника, використовуються лексеми-напади на його власні риси характеру, моральні та інтимні якості. Також можна сказати, що інвектива – це жанр образливого, згрубілого, огидного, немилосердного глуму, який засновано на антипатії. Інвектор, щоб досягти своєї мети, використовує заради образи лексику на позначення негативної оцінки. Як правило, це експресивні слова і звороти, які знаходяться в межах літературного мовлення, а також негативно орієнтована й лайлива лексика. Згрубілість зазвичай вбачається у використанні вульгаризмів, просторічної лексики, жаргонів, сленгу тощо. Навіть, якщо інвектива не містить образливого смислу, інвектант відчує образу через інтонацію та тональність спілкування. Негативна інтонація вносить у комунікативний акт заперечний зміст, що недозволено з естетичного боку та з боку моралі. Інвектива викликає у інвектанта обуреність, незадоволення, взаємну ворожнечу, розлюченість, здійснює пригноблююче уявлення, створює поганий настрій. За допомогою інвективи супротивники намагаються знищити один одного й добирають для цього найвишуканіші мовні засоби. Якщо розглядати інвективу як жанр, то можно побачити, що критика з боку інвектора тут жорстока й упереджена. Тексти містять висловлювання, які несуть зневагу, провокаційні натяки, грубі звинувачення, що принижують інвектанта.
Інвективу як тип мовлення, можна поділити на такі групи: 1) політична інвектива; 2) соціальна інвектива; 3) побутова інвектива; 4) інтимна інвектива; 5) сатирична інвектива
Отже, можна назвати такі характерні ознаки інвективи: 1) частотність звертання (наприклад, іронічне називання (обігрування) ПІБ інвектанта, або вживання займенника замість ім’я, або прізвища); 2) висміювання деталей зовнішності інвектанта, його одягу; 3) висміювання вад та звичок, манери поведінки інвектанта; 4) згадування про інвектанта як про злочинця, або порівнювання його зі злодіями; 5) недоброзичливі репліки з приводу національності, релігії, хвороб та фізичної неповноцінності інвектанта;
Читайте також:
|
||||||||
|