Значення історії філософії для богословія

Межі історії філософії

Історія філософії

Історія філософії досліджує історичний розвиток філософічного думання. Можливо обмежитись тим, щоб подати просто збірку викладів тих філософічних поглядів та теорій, які були репрезентовані в минулому, подати їх у хронологічному чи якомусь іншому порядку.

Але щоб бути дійсною історією, а не тільки збіркою матеріялу, історія філософії повинна подати картину розвитку філософічних теорій у їх взаємному зв'язку та в їх зв'язку з характером та стилем кожної історичної епохи (як то кажуть, з "духом часу"). Бували і спроби однобічного пояснення розвитку філософічної думки, пояснення лише з одної якоїсь сфери історичного буття (нпр. з господарства — т. зв. "історичний матеріялізм"). Маємо й спроби, залишаючи на боці всі "зовнішні обставини" розвитку філософічної думки, подати виклад розвитку філософії як суто логічного процесу, в якім кожна теорія випливає з попередньої, — і такі виклади однобічні. Розуміється, думки, гіпотези, теорії філософії, як і в інших науках, повстають у певній черзі, одна за однією, і кожна нова думка природно зв'язана з попередніми (найчастіше з тими, що безпосередньо перед нею повстали або були розповсюджені). Але й "зовнішні умовини" — і то не лише якісь певні, обмежені сфери історичного буття, а вся культура в цілому — "дух часу" відповідної епохи, стан науки, мистецтва, суспільного життя та форм суспільної організації — зумовлює стан філософії в кожну історичну епоху.

В нашому конспекті, на жаль, можемо лише коротенько подати характеристику епох та всіх умов розвитку філософії... Але це є лише хиба, зумовлена вузькими рамками нашого конспекту лекцій.

До історії філософії мусів би власне належати і виклад історії філософічного думання народів Сходу, зокрема індійців, в яких філософія в кожнім разі була систематичним думанням "у поняттях". Але знову є лише виявом недостатнього ще оброблення матеріялу, що історія філософії обмежується звичайно лише викладом розвитку філософії в Західній Європі. Розуміється, ця культурна сфера більше зв'язана з нами, а тому має для нас більше значення, бо допомагає нам зрозуміти нашу власну духовну історію. Наш виклад обіймає за цією традицією історію філософії, починаючи з старої Греції до сучасности народів європейського світу.

Філософія завше зокрема цікавилась питаннями про основи всякого буття, про "найвище буття", про "абсолютне буття". Це "абсолютне буття" є Бог. Інтерес до цієї проблеми, як до одної з основних проблем філософії, мусів привести філософію в її історичному розвитку до постійного контакту з богословським мисленням. І дійсно, філософічні течії дуже часто черпали свої питання та відповіді на них зі сфери релігії. Зокрема початки філософування європейського культурного світу виросли з релігійних уявлень: грецька філософія вийшла, виросла з коріння грецької релігійности. І пізніше вона живилась з того самого джерела. Та ще більше, — в той час, як греки не утворили ще богословія як науки, бо цьому не сприяв і "адогматичний", позбавлений певних релігійних догм характер грецької релігії, грецька філософія була тим грунтом, на якому виросли та розквітли найвищі досягнення грецької побожности та грецької релігійної думки: ми мусимо просто дивуватися, як в часи поганського політеїзму саме філософи дійшли до найвищих релігійних ідей, до ідеї монотеїзму, до відкинення релігійного антропоморфізму, до ідеї утворення світу, до ідеї божеського проводу. Мало того — грецькі філософи, щоправда, використовуючи почасти релігійні вчення грецьких таємних, містичних культів (т. зв. "містерій") поставили перед людиною античного світу ті питання, на які саме християнство дало відповідь, зокрема питання про "викуплення" людства...

Філософія, з другого боку, виробила той апарат понять, який зробився необхідною передумовою всіх наук, в тому числі і богословської науки. Тому богословські ідеї усіх часів знаходились в тісному зв'язку з сучасною їм філософією. Основи цілої системи понять європейської філософії були вироблені грецькою філософією. Тому вона, зокрема думки її видатніших представників в чималій мірі спричинились до розвитку богословської науки усіх часів; великі грецькі філософи (Платон та Аристотель зокрема) мають в богословській науці навіть ще більше значення аніж в філософії нашої сучасности.

Отці та вчителі церкви, також як і видатні богослови пізніших часів, не раз засвідчили це значення філософії для богословської науки. Досить згадати тільки те, що ми про значення античної філософії знайдемо в творах нпр. Климента Олександрівського або Августина, або у пізніших християнських богословів та філософів, усіх християнських визнань нпр. у Томи Аквінського або в українського філософа Сковороди. З певним правом називали декого з грецьких філософів "попередниками християнства".

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття філософії.	\|	Джерела до історії старої філософії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.