Планування діяльності ремонтного виробництва

Роботи з технічного обслуговування та ремонту устаткування планують на підприємствах у формі перспективного плану, річних і місячних планів-графіків планово-попереджувального ремонту(ППР).

Основою планування й оцінювання діяльності ремонтної служби та її структурних підрозділів є певні техніко-економічні показники. Система техні-ко-економічних показників має відповідати меті його функціонування - забез-печити основне виробництво послугами з ремонтного й технічного обслугову-вання устаткування з найменшими витратами.

Планові показники ремонтно-механічного цеху(РМЦ) розробляє відділ головного механіка за участю планово-економічного відділу підприємства.

Основними розділами плану є:

• виробнича програма;

• чисельність, заробітна плата;

• собівартість. Виробнича програма для РМЦ передбачає виконання таких видів робіт:

капітального та середнього ремонту устаткування, малого ремонту та технічно-го обслуговування устаткування (в умовах централізованої системи ремонтного обслуговування); виготовлення запасних частин і вузлів для ремонту; модерні-зації устаткування; монтажу та демонтажу устаткування; виготовлення нестандартного устаткування; інших робіт і послуг.

Під час планування робіт РМЦ доцільно передбачати резерв потужності, що становить 10-15 % обсягів ремонтних робіт для непланових (аварійних) ре-монтів та інших непередбачених робіт.

Виробничу програму РМЦ визначають згідно з графіком ППР. Річний графік ППР складає відділ головного механіка відповідно до норм тривалості міжремонтного циклу, міжремонтного й міжоглядового періодів з урахуванням структури міжремонтного циклу.

Дату чергового планового ремонту визначають, беручи до уваги дату по-переднього ремонту, відпрацьований час і стан устаткування.

На графіку щодо кожного верстата зазначаються види чергових ремонтів, строки виконання кожного ремонту та огляду протягом року. На підставі річ-них графіків з урахуванням вимог рівномірності завантаження ремонтних під-розділів розробляють місячні графіки.

Для погодження планів-графіків ремонту з планом основного виробницт-ва потрібно по можливості рівномірно розподіляти простоювання в ремонті за кварталами та місяцями року для однотипного устаткування й забезпечувати рівномірне завантаження ремонтних робітників.

Будуючи графіки огляду та перевірок, ураховують періодичність профі-лактичних робіт і відповідні норми часу на виконання цих робіт.

Обсяги трудомісткості ремонтних робіт обчислюють як добуток загальної кількості ремонтних одиниць, тобто таких, що підлягають ремонту, на трудомі-сткість одиниці ремонтної складності за видами ремонтів. При цьому спира-95

ються на річний план-графік ремонтних робіт та норми трудомісткості одиниці ремонтної складності.

Норми трудомісткості на одиницю ремонтної складності для машинобу-дівної галузі задаються системою ППР, а для поліграфічної, легкої та інших га-лузей промисловості «Положениям про технічне обслуговування і ремонт уста-ткування».

Середньорічний обсяг ремонтних робіт Q_p можна визначити, якщо відомі склад обладнання, його ремонтна складність, структура та тривалість міжремон-тного циклу й міжремонтних періодів, а також одиниць ремонтної складності, скориставшись формулою

(9.3)

де q_K, q_c, q_M, q₀ - трудомісткість відповідно капітального, середнього, малого ремонту та огляду на одну ремонтну одиницю, людино-год;

n_K, n_c, n_M, n₀ - кількість відповідно капітальних, середніх і малих ремонтів та оглядів у міжремонтному циклі;

Т_ц - тривалість міжремонтного циклу, років;

∑R - загальна кількість ремонтних одиниць усього устаткування, що працює в цеху.

За цією формулою визначають середньорічний обсяг слюсарних, верстат-них та інших ремонтних робіт окремо.

Обсяги робіт на рік уточнюють за річним планом-графіком ремонту устаткування.

Річний обсяг робіт із міжремонтного обслуговування (Qf^c) обчислюють

так:

(9.4)

де Ф_р - річний розрахунковий фонд часу роботи одного верстата, год; КЗМ - змінність роботи обслуговуваного обладнання; НОобс - норма обслуговування на одного робітника за зміну, рем. од.

За цією формулою можна визначити обсяги робіт із міжремонтного обслуговування за їх видами (слюсарні, верстатні, мастильні).

Обсяги робіт із модернізації, монтажу та демонтажу, виготовлення нестандартного обладнання тощо, а також послуг стороннім підприємствам розрахо-вують на підставі одноразових кошторисів.

Обсяг виробництва запасних і змінних деталей обчислюють як добуток кількості запланованих до виготовлення деталей на їхню трудомісткість або за планово-розрахунковою ціною.

Розглянемо, як визначають чисельність ремонтних робітників.

До складу робітників РМЦ належать робітники-верстатники, слюсарі, те-рмісти, котельники та ін. Розрізняють дві групи робітників, до розрахунку чи-сельності яких підходять по-різному.

До l-ї групи належать робітники, зайняті плановими ремонтами. їх чисе-льність визначають за формулою

де Q^сл- трудомісткість слюсарних робіт, нормотод;

Ф_р - річний фонд робочого часу одного робітника, год; К_в.н - коефіцієнт виконання норм.

За цією формулою розраховують окремо чисельність верстатників і слю-сарів з ремонту.

До 2-Ї групи належать робітники, праця яких погано піддається норму-ванню. Це робітники з технічного обслуговування устаткування, мастильники, чергові слюсарі та ін. Зміст і обсяг робіт цієї групи робітників протягом зміни не є сталими.

Чисельність робітників цієї групи визначають за формулою

(9.6)

де ∑R - загальна кількість ремонтних одиниць складності устаткування; КЗМ - коефіцієнт змінності роботи устаткування;

НО - норматив обслуговування ремонтних одиниць на одного робітника за зміну.

Плануеання собіеартості еиробництеа РМЦ полягає у визначенні зага-льного цехового кошторису витрат, кошторису на виконання капітального та середнього ремонтів та міжремонтне обслуговування, кошторису цехових витрат.

Калькуляційні одиниці під час складання кошторисів такі: одиниця ремо-нтної складності в процесі виконання ремонту устаткування; об’єкт модерніза-ції, ремонту (верстата, лінії тощо); замовлення під час надання послуг сторон-нім організаціям і підрозділам свого підприємства, у тому числі невиробничим. Особливістю є те, що на підприємствах застосовують велику кількість устаткування різної ремонтної складності, що утруднює розрахунок кошторисів ремонтних робіт.

Для спрощення обчислень, пов’язаних з виконанням ремонтних послуг для виробничих цехів підприємства в умовах внутрішньогосподарського госпро-зрахунку, доцільно діяти так: керівництво підприємства попередньо затверджує кошторис витрат на ремонт одиниці ремонтної складності за видами ремонтів.

Знаючи кількість одиниць ремонтної складності устаткування, яке підля-гає ремонту в будь-якому цеху, можна планувати загальний обсяг ремонтних робіт за цехами й на підприємстві в цілому.

Читайте також:
D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
V. Питання туристично-спортивної діяльності
Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
Абстрактна модель оптимального планування виробництва
Автоматизація банківської діяльності в Україні
Автоматизація виробництва
Автоматизація метрологічної діяльності
АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Аксіоми безпеки життєдіяльності.
Аксіоми безпеки життєдіяльності.

Переглядів: 2278

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Планування діяльності інструментальних цехів | Планування діяльності енергетичного господарства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.