Іудаїзм як монотеїстична релігія

Релігія класичного іудаїзму − це національна, монотеїстична релігія євреїв. Термін іудаїзм часто використовується у широкому значенні для позначення всього єврейського народу, його культури й релігії.

Релігійна література.Основою священної літератури євреїв є Тора. Тора (Закон) − це перші п’ять книг священного писання євреїв (П’тикнижжя). Канонізація Тори відбулася у 445 р. до н.е. пророками Езрою та Неємією. З самого початку Тора регламентує все життя єврея. Вона містить моральні, обрядові, цивільні, кримінальні приписи, які становлять єдиний Закон. Тора разом з писаннями пророків (Невеїм) та історичними писаннями (Ктувім) становить Танах, який становив 39 канонічних книг, був канонізованим у 100 р. н.е. знавцями закону − масоретами. Для тих з євреїв, які поступово втрачали знання єврейської мови в ІІІ ст. до н.е. в Єгипті на грецьку мову був перекладений Танах, до якого додали ще 11 неканонічних книг. Цей текст відомий як Септуагінта (LXX), переклад 70-ти перекладачів.

Осереддям традиції і важлими релігійним текстом іудаїзму єТалмуд.Вінскладається з Мішни − тлумачення на Тору та Гемари − коментаря на Мішну. Мішна (повтор, передача) зібрана та кодифікована в кін. ІІ ст. н.е. танаїмами (рабі Йєгуда га-насі). Усі тлумачення Мішни в кін. V ст. були зібрані в Гемару (завершення) амораїмами (рабі Аши і рабі Равіни II). Існує два варіанти Гемари − Вавілонська (V ст.) та Палестинська (сер. IV ст.). Більш авторитетним є "Вавилонський Талмуд" (Мішна та вавілонська Гімара). Основним змістом Тори і Талмуду була Галаха́ − традиційне іудейське право, сукупність законів і установ іудаїзму, що регламентують релігійне, сімейне, суспільне життя євреїв. В подальшому талмудичну літературу доповнювали мудреці Галахи − савораїм, геонім, рішонім, ахаронім. Вижимка де зібрані головні ідеї Талмуду − Шулхан Арух.

Віровчення і культ іудаїзму. В іудаїзмі вперше в історії релігії формується теїзм − погляд на Бога як єдину і одну Істоту, абсолютно духовного Творця, який усе створив з небуття, підтримує і постійно присутній у світі. Подальша історія людства це історія спілкування з Богом, який відкриває світу і людині Одкровення. Згідно Одкровенню Бога, яке посилається через пророків і в якому Бог відкриває Закон (Тору), людина створена як «образ Божий», але втратила «подобу Божу» в гріхопадінні. Важливим є вчення іудеїв про священне ім’я Бога − «Сущий», що є іменем Бога відкритим Мойсею на горі Фавор. Для його позначення вони використовують священну тетраграмму(тетраграматон) −чотири приголосні літери івриту − ה ו ה י (JHW(H) – ЙГВ). Сучасне прочитання тетраграми становить слово ЯГВÉ (Яхве). Відоме й інше сучасне прочитання тетраграми − Йєгова, воно виникло в результаті поєднання приголосних імені Бога ЙГВ з голосними іншого його імені Бога − Адонай.

Основою релігії іудаїзму є ідея завіту Бога з обраним народом (з івриту «брит» − союз, домовленість, угода, контракт). Бог не стільки обирає народ, скільки створює його для себе. Євреї згідно кн. Буття (17. 4-5) стали нащадками праотця Авраама, аремея за своїм походженням. Основною вимогою Завіту Бога з Авраамом є завжди «ходити перед Богом», «бути непорочним», «виконувати усі приписи» (Бут 17. 1), тобто віддано служити Богу, бути чистим і непорочним, у своєму житті, реалізовувати заповіді Бога. З свого боку Бог обіцяє зробити Авраама батьком цілого народу. Чисельні нащадки праотця Авраама створили народ єврейський з якими біля гори Синай Бог поновлює свій Союз. Тепер це Завіт Бога з єврейським народом. Знаменням такого Союзу стало обрізання у чоловіків. За це Бог обіцяє надати євреям землю для проживання у вічне володіння – Ханаан (Палестину − Ерец – Ісраель (Земля Ізраїлю).

Значне місце в системі класичного іудаїзму займає месіанізм − обітниця про прихід Месії, посланця Божого, нового вождя єврейського народу, який прийде з коліна давидового щоб викупити людські гріхи і правити як Цар усіма народами. Чекання приходу Месії з часом стало головним завданням євреїв, які прагнули здобути політичну незалежності від різних країн завойовників. Багато євреїв чекають на прихід Месії і в наш час.

Релігійні вчення іудаїзму про людину та її майбутнє поступово розвивалися. Так, у Танаху чітко не говориться про безсмертя людської душі (Еккл. 12.7). Всі померлі потрапляють у шеол, “країну забутя”, місце несвідомого перебування, вічного сну. Не йдеться про посмертне воздаяння, ні про воскресіння з мертвих, ні про вічне життя, ні про царство Боже. Бог у Старому Заповіті воздає лише в цьому житті. І лише у пізніх пророків можна знайти надію на воскресіння (Іов 19, 25-27), про нього говориться у Ісаї (Іс. 26, 8; 16, 19) у Езекіїля (37) у Даніїла (Дан. 12, 2-3). Вчення про бессмертя душі та воскресіння виникає під вплиом еллінізму у фарисеїв та есеїв.

Основними моральними та релігійними приписами іудаїзмує10 заповідей Мойсея:1)Я Господь Бог твій і нехай не буде в тебе інших богів; 2) Не створи собі ідола; 3) Не називай ім`я Господа твого марно; 4) Шануй день суботній, шість днів працюй, а сьомий віддавай Богу; 5) Шануй батька та матір своїх; 6) Не вбивай; 7) Не кради; 8) Не створи перелюбу; 9) Не свідчи несправедливо проти ближнього свого; 10) Не бажай жінки ближнього свого, а ні майна ближнього свого. Окрім цих заповідей євреям було дано багато ритуальних та соціальних правил і норм, виконання яких було обов`язковою умовою дотримання Завіту з Богом. (Закон має 613 приписів (міцвот) − 365 заборон, а 248 повелінь). Найбільш відомими ритуальними заповідями були: заборона вживати кров, м’ясо нечистих тварин (всеїдних, хижаків), працювату в суботу, одружуватися з неєвреями.

Релігійний культ.Центром релігійного життя євреїв був Храм в якому проводилися жертвоприношення на честь Бога. Храм Соломона, який тричі руйнували, але двічі відновлювали, був єдиним місцем поклоніння Богу. Хоча б раз на рік євреї мали принести жертву Богу і помолитися в храмі. Служби організовували спеціальні священники − левіти.

Іудейські обряди та свята. Основними обрядами іудаїзму є обрізання хлопчиків, як символ Завіту з Богом. Ритуальне омивання перед молитво в ритуальному басейні − міцві.

Основними святами іудаїзму єНовий рік (Рош гашана) − свято нового року з якого починається відлік свят та субот року; День спокути (Йом-Кіпур) під час якого згадують всі свої річні гріхи і моляться про прощення; Суккот (кущі) − свято на спомин блукання євреїв по пустелі після втечі з Єгипту; Ханука − свято присвячене звільненню, освяченню й відновленню служби в Храмі здійснене Маккавеями після його захоплення військами Антіоха IV Епіфана; Пурим − свято на честь врятування євреїв, що проживали у Персії від намагань знищити їх можновладцем Аманом; Песах − свято на спомин про вихід євреїв з Єрусалиму; Шабат − свято під час якого відзначають союз Бога з іудейським народом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Духовно-практична система Лао-Цзи.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.