Господарство скіфів, грецьких і римських колоній Північного Причорномор’я

З римською історією тісно пов’язана доля народів Північного Причорномор’я.

Скіфи (VІІст. н.е.- ІІІст. н.е.) витіснили кіммерійців у Малу Азію, зайнявши степові простори від Кубані, Дону та Дніпра до Дунаю. У Vст. н.е. Скіфію описав батько давньогрецької історії Геродот. Населення складалося із скіфів-хліборобів, кочових скіфів і царських скіфів. Перші жили осіло, займалися сільським господарством, вирощували пшеницю, просо, сочевицю, цибулю, часник. Переважна частина їхнього врожаю йшла на продаж. Скіфи-кочівники нічого не сіяли і не орали. Вони випасали незлічені стада худоби. Царські скіфи - панівна верхівка державного об’єднання. Вони збирали данину з підлеглих племен, їхнє основне заняття - військова справа.

В осілих скіфів дуже рано з’явилося ремесло.

Інтенсивний торговий обмін між Скіфією і Грецією став причиною руйнування родової общини, зміни її землеробною, зміцнення місцевої знаті, утворення державності скіфських царів.

Майже одночасно з населенням Північного Причорномор’я кіммерійцями і скіфами там розпочалася грецька колонізація. Вона мала різні причини:

¬ перенаселення міст – полісів;

¬ соціальна і політична боротьба;

¬ посилення торгового обміну.

Передумовою заснування міст - полісів була взаємовигідна торгівля чи обмін товарами. Найбільша хвиля колонізації припадала на VІІІст. до н.е., у Північне Причорномор’я на VІст. до н.е.

На перше місце з організації грецьких колоній у басейні Чорного моря вийшло малоазійське місто Мілет. З його ініціативи виникло 75 таких поселень. (На півдні України Березань, Олівія, Тір над Дністром, Тірібака, Німфей, Кіммерик на Керченському півострові, Херсонес (Севастополь), Феодосія).

Найвищого розквіту ці міста досягли у VІ-ІVст. до н.е. перетворившись на великі політичні, виробничі, культурні та торгові центри. Протягом століть домінували Ольвія, Херсонес. Навколо них жили місцеві племена, які займалися сільським господарством. Між місцевими поселеннями і грецькими містами зростав обмін товарами.

У Vст. до н.е. на Кримському півострові утворилося Боспорське царство, столицею якого став Пантікапей. Перше місце в економіці Боспорського царства займало землеробство. Ним займалися тисячі невеликих власників. Крім них сільськогосподарську продукцію постачали великі латифундії земельної аристократії, яка застосовувала працю рабів. Ці господарства вирощували переважну частину товарного зерна, яка направлялася в Грецію.

Населення Боспорського царства досягло успіхів і в ремеслі. Як ніде у грецькому світі славилися каменярі, муляри, теслярі, столяри, малярі, штукатури. Основний торговий партнер Боспорського царства - Афіни. Туди щорічно вивозили половину збіжжя, призначеного для експорту.

У ІV-ІІІст. до н.е. у етапах Північного Причорномор’я відбулися суттєві зрушення. Скіфська держава зазнала в 339р. нищівної поразки від Філіпа ІІ. На півдні України з’явилася нова грізна сила - сармати. Вони розбили скіфів, частину асимілювали, а решту відтіснили в Крим. Усі ці події негативно позначилися на економіці грецьких міст Причорномор’я. Знесилені атаками варварів, вони змушені були відкуплятися від них золотом. Занепав експорт збіжжя. До того ж дешева єгипетська пшениця витісняла з середземноморських ринків північно чорноморських конкурентів. Населення міст розбіглося. Постійні напади варварів розладнали фінанси міст полісів, їхні золоті та срібні гроші замінили мідні.

Загальна криза рабовласництва у ІІ - ІІІст. н.е. позначилося і на долі античних держав Північного Причорномор’я економічний занепад яких розпочався в першій половині ІІІст. н.е. Скоротилися торгові зв’язки, зменшилася товарність сільського господарства і ремесла, і відповідно скоротились прибутки міст, що зазнали великих фінансових труднощів. Відбувалася поступова натуралізація всього господарства. Проте в містах Північного Причорномор’я у соціально - економічному розвитку цього періоду проходили і позитивні процеси. Праця рабів поступово витіснялася працею залежних людей, подібних до колоній Римської імперії.

Гунська навала Іvст. н.е. призвела до остаточної загибелі античної держави Північного Причорномор’я, яка збіглася з крахом усієї рабовласницької системи господарства.

У період стародавніх цивілізацій у країнах Стародавнього Сходу й античного світу досягло свого розвитку рабовласницьке господарство, що пройшло шлях від Східного патріархального до класичного античного рабства.

В економічному відношенні античне суспільство було більш розвиненим. Якщо у країнах Стародавнього Сходу раби залишалися переважно тяжкою непродуктивною працею, то у античних країнах праця рабів застосовувалась у матеріальному виробництві в усіх сферах господарства.

Матеріальна культура стародавніх цивілізацій ґрунтувалась на сільському господарстві, ремеслах з галузевою структурою. Технічна праця була ручною. Високого рівня розвитку досягли будівельна справа, архітектура.

Якщо в країнах Стародавнього Сходу основними джерелами рабства були війни та піратство, то у країнах античного світу набуло поширення боргове рабство, хоч і тут, особливо у Стародавньому Римі, війни залишалися одним з важливих джерел поповнення армії рабів.

У Стародавній Греції переважало міське, промислове - торгове рабство. У Стародавньому Римі при наявності величезних земельних масивів панувало латифундійне рабство. Господарство було замкненим, натуральним, хоча в цей період уже зароджувалися торгово - грошові відносини.

Головною формою економічних відносин між країнами була експортно - імпортна посередницька морська торгівля. Якщо у країнах Стародавнього Сходу і Античній Греції домінувала зовнішня торгівля, то в Римській імперії провідна роль належала внутрішній торгівлі. Існували професійне купецтво, розвинена грошова система, банківська справа, комерційне і боргове лихварство.

Античне господарство втиснуло в свою економічну орбіту й населення сучасної південної України.

Північно чорноморські міста - поліси як колонії спочатку Стародавньої Греції, а потім і Стародавнього Риму підтримували економічні зв’язки з центрами античних держав та іншими провінціями.

Вичерпавши свої можливості, господарство, засноване на жорстокій експлуатації рабів, пережило себе і тому зазнало закономірного краху. В Європі, як і в усьому світі, зароджувалися нові феодальні відносини.

Запитання для самоперевірки:

1. Які ви знаєте країни східного рабства? Розкрийте його особливості.

2. Які галузі виробництва розвинули стародавні греки? Якого рівня досягли їхня торгівля, фінанси, кредит?

3. Як розвивалися економічні зв’язки населення Північного При-

чорномор’я з грецькими містами-полісами, розташованими на території України?

4. Чому господарство Стародавнього Риму називають класичним?

5. Що вам відомо про римське сільське господарство, ремесло, внутрішню і зовнішню торгівлю?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Античний Рим: економічні причини розвитку і занепаду	\|	Землеволодіння і сеньйорально – селянські відносини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.