Основні аспекти розвитку господарства країн Західної Європи

ТЕМА 3

Мануфактурний період світової економіки
(ХVІ-ХVІІІст)

1.Основні аспекти розвитку господарства країн Західної Європи.

2.Особливості економічного розвитку країн Центральної, Південно – Східної та Східної Європи.

ХVІ-ХVІІІст. в еволюції європейської цивілізації були періодом переходу від феодального до індустріального суспільства. Перехідна епоха полягала у розкладі феодального господарства і ґенезі основних ознак індустріального суспільства, яке внаслідок промислового перевороту в Англії і Французької буржуазної революції (1789-1794рр) перетворилося на панівний клас.

Для перехідного періоду характерні значні досягнення в галузі науки і техніки.

В Європі почали виготовляти папір, що замінив пергамент. Розвивалося книгодрукування. Було сконструйовано телескоп, мікроскоп, термометр, барометр, гідрометр. З’явилися нові типи кораблів (баржі, каравели). Був виданий географічний атлас.

В економічному розвитку Західної Європи велику роль відігравали географічні відкриття кінця ХV- поч. ХVІст.

Значним стимулом до географічних відкриттів було золото як матеріалізація багатства. Відчувалася нестача грошей у товарному обігу.

Розвиток абсолютизму в Західній Європі створив політичні передумови для організації великих морських експедицій для колоніальних загарбувань. Монархам потрібні були гроші для утримання війська, чиновників, двору.

Перші експедиції, що поклали початок великим географічним відкриттям, споряджалися за рахунок держави. Серед таких відкриттів успішною була подорож 1497-1498рр португальця Васко да Гама, який відкрив морський шлях з Європи в Індію через Атлантичний океан. Генуезець Христофор Колумб, підтриманий Іспанією у 1492р., рушив на Захід через Атлантичний океан і відкрив Америку.

Великі географічні відкриття мали важливе значення для господарства Західної Європи. Почалася перебудова європейських економічних відносин. Виникли економічні зв’язки між найвіддаленішими областями, землями і народами різної матеріальної культури.

Почалася перебудова європейських економічних відносин. Розклад феодального господарства був пов'язаний з такими процесами, як розвиток товарного господарства; спеціалізація ремесла, що наближалася до рівня мануфактурного поділу праці;посилення майнової та соціальної диференціації; формування великих капіталів і розвиток розширеного відтворення.

Ґенеза індустріальної цивілізації пов’язана з розвитком мануфактурного виробництва. Оскільки від ролі мануфактури в економічній структурі країн залежав розвиток їх у цілому, господарство ХVІ - ХVІІІст. можна охарактеризувати як мануфактурне.

Мануфактура – це підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі.

Існували два типи мануфактур:

v Розсіяна (децентралізована)

v Централізована

Розсіяна ґрунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі – розвивалася в основному в ХVІ - першій пол. ХVІІст.

Централізована мануфактура характеризувалася територіальною єдністю виробництва і утворилася в др. пол. ХVІІст.

Зародження мануфактур відбувалося у двох напрямах:

F Торговий капітал підпорядковував виробництво

F Виробник ставав і підприємцем, і купцем.

Відбулися значні зміни в сфері обігу і розподілу. Просте товарне виробництво перетворилося в ринкове, розвивався міжнародний поділ праці, формувалися національні, європейські та світові ринки товарів і грошей.

Батьківщиною мануфактурного господарства були Нідерланди. Міжнародного значення набули текстильна промисловість та кораблебудування. Швидко розвивалися мануфактури, на яких виготовляли льняні, шовкові, бавовняні тканини, полотно, вельвет, плюш. Мануфактури виникали в парусній, канатній, паперовій, цукрово – рафінадній, миловарній, скляній, пивоварній галузях промисловості.

З др. пол. ХVІІІст. голландська мануфактура почала відставати від англійської.

У промисловості Великобританії мануфактури зайняли панівне місце.

За рівнем промислового розвитку Франція займала друге місце після Великобританії, однак переважало ремісниче виробництво. Мануфактури Франції виготовляли в основному предмети розкоші: шовк, атлас, оксамит, парчу, килими, меблі, скляні та порцелянові вироби, а також військове спорядження. Переважали децентралізовані мануфактури. На дрібних та середніх централізованих підприємствах працювало до 50 робітників, - рідко до 100.

Особливістю господарства Німеччини була його відсталість від Голландії, Великобританії, Франції. Переважала цехова система. Централізовані мануфактури поширилися у гірничій, металургійній, металообробній промисловості. У кінці ХVІІІст. у Берліні було 10тис. робітників.

У сільському господарстві індустріальні відносини розвивалися повільніше, ніж у промисловості.

Великобританія вивозила 20% врожаю. Вона стала країною класичного фермерського господарства.

У Голландії розвиток сільського господарства мав компромісний характер. У Франції протягом ХVІ - ХVІІІст. зберігалося велике землеволодіння, яке втратило умовний характер. Зміцнилася спадкова цензива.

У німецьких землях на захід від Ельби і в Австрії основною виробничою одиницею залишалося селянське господарство на основі грошової та натуральної ренти. Селяни могли вільно розпоряджатися землею. Орендні відносини визначалися договорами.

У мануфактурний період торговельний капітал переважав над промисловим. Головними сферами вкладення капіталів у Великобританії та Голландії були зовнішня торгівля і морські перевезення. В 1770р на інвестиції в англійську промисловість припадало всього 9% національного доходу, а в 1790-1793рр – відповідно 13 і 7,8%.

Під впливом географічних відкриттів змістилися світові торгові шляхи. В Європі зберіг своє значення морський шлях від Піренейських портів до Північної Франції, Великобританії, Нідерландів. Італійські міста втратили свою монополію на східну торгівлю. Венеція вивозила з левантійських країн шовкові тканини, а ввозила англійське сукно. В сер. ХVІст. Переважні позиції у левантійській торгівлі зайняла Франція, яка почала вивозити масло, вовну, зерно, фрукти, шовк, килими.

Торгівля розвивалася швидкими темпами у тих країнах, де цьому сприяли географічне положення та можливість колоніального пограбування. На поч. ХVІст. такими країнами були Іспанія та Португалія.

На поч. ХVІст. столицею світової торгівлі став Антверпен. Також торгівля Голландії мала універсальний характер і охоплювала весь світ. З кінця ХVІст наступником Антверпена став Амстердам (Голландія). Голландці зайняли панівне становище у торгівлі з Португалією і Іспанією.

З розвитком океанської торгівлі Англія, що раніше знаходилася осторонь від основних торгових шляхів, опинилися в їх центрі. Вона знищила іспанський флот, обігнала за масштабами колоніальної та торгової експансії Нідерланди відвоювала у Франції її найважливіші володіння, захопила Індію і перетворилася на світову колоніальну імперію.

Розвиток торгівлі зумовив зростання ролі банківської справи та кредиту.

Протягом ХVІст. міжнародним фінансовим центром став Амстердам.

У ХVІІІст. у діловому світі почав панувати англійський фінансовий капітал. В 1694р був утворений Англійський банк, білети якого до 1797р обмінювалися на золото.

Розвивалася податкова система. У Великобританії податки становили в 1715р- 17%; в 1800р- 24%; у Франції вони були нижчими: у 1715р- 11%; 1735р- 17%; в 1770р- 10%.

Отже, визначним моментом господарського розвитку країн Західної Європи була підприємницька перебудова на ринкових засадах, формування індустріального укладу. Проте на кін. ХVІІІст. нові відносини перемогли частково. В Іспанії, Португалії, Італії запанувала феодальна реакція, економіка характеризувалася занепадом і відносним застоєм.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Торгівля. Кредит. Фінанси	\|	Особливості економічного розвитку країн Центральної, Південно – Східної та Східної Європи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.