Тема:АНТИБІОТИКИ ТА СИНТЕТИЧНІ АНТИБАКТЕРІАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ

Лекція № 4

Питання: 4.1. Правила раціональної хіміотерапії. 4.2. Загальна характеристика антибіотиків. 4.3. Пеніциліни. 4.4. Цефалоспорини. 4.5. Макроліди. 4.6. Антибіотики широкого спектра дії. 4.7. Сульфаніламідні препарати. 4.8. Похідні нітрофурану та 8-оксихіноліну. 4.9. фторхінолони.

4.1.Інфекційні захворювання дуже поширені серед населення земної кулі. Встановлено близько 250 різних видів збудників. Лікарські засоби, які пригнічують життєдіяльність збудників інфекційних захворювань в організмі людини, називають хіміотерапевтичними засобами. На відміну від антисептиків вони справляють вибіркову протимікробну дію і менш токсичні для людини. Хіміотерапевтичні засоби застосовують емпірично з давніх часів. Так, у медицину було введено препарати ртуті для лікування сифілісу (XVI ст.), кору хінного дерева — малярії (XVII ст.). Піонером хіміотерапії є Пауль Ерліх (1854—1915), який запропонував препарати арсену — сальварсан та неосальварсан — для лікування сифілісу і сформулював основні правила хіміотерапії.

Правила раціональної хіміотерапії:

1. Встановити точний діагноз, тобто збудника та його чутливість до хіміотерапевтичних засобів.

2. Вибрати препарат, який найбільш підходить, тобто врахувати його специфічність дії, фармакологічні ефекти, анамнестичні дані.

3. Препарат призначають у такій дозі (разовій і добовій) і так вводять, щоб забезпечити його середню терапевтичну концентрацію в тканинах макроорганізму впродовж усього курсу лікування.

4. Для забезпечення середньої терапевтичної концентрації препаратів слід враховувати їх взаємодію з препаратами інших груп:

• на фармакологічному рівні;

• на фармако кінетичному рівні;

• на фізико-хімічному рівні.

5. Лікування триває до очевидного одужання.

6. Контроль за одужанням: при деяких інфекціях бажано мікробіологічне підтвердження.

4.2. Антибіотики(табл. 3) — це хіміотерапевтичні засоби мікробного, рослинного або тваринного походження, їх напівсинтетичні й синтетичні аналоги та похідні, які вибірково пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів, вірусів, найпростіших, грибів, а також затримують ріст пухлин. В основі одержання антибіотиків лежить антагонізм між мікроорганізмами -- антибіоз (від грец. апії — проти, bios — життя).

Характерні властивості антибіотиків:

— висока біологічна активність відносно чутливих до них мікроорганізмів;

— висока вибіркова протимікробна дія;

— біологічну активність антибіотиків оцінюють в умовних одиницях, які містяться в 1 мл розчину (ОД/мл) або 1 мг препарату (ОД/мг);

— випускають антибіотики в різних лікарських формах (порошки у флаконах, розчини в ампулах, таблетки, мазі). Призначають внутрішньо, парентерально та місцеве.

Більшість антибіотиків для парентерального введення — порошкоподібні речовини у флаконах, які розчиняють безпосередньо перед ін'єкцією. Розчинниками для антибіотиків можуть бути вода для ін'єкцій, ізотонічний (0,9%) розчин натрію хлориду, 0,25—0,5% розчин новокаїну.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація антисептичних і дезінфекційних засобів	\|	Класифікація антибіотиків за спектром протимікробної дії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.