Сутність управлінської діяльності

Що ж таке управління? Існує багато визначень цього поняття, які дещо відрізняються за формулюванням, але співпадають за сутністю. Так, за словами А. Файоля "Керувати - значить вести підприємство до його мети, максимально використовуючи наявні ресурси" . П. Друкер вказував, що "управління - це особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп в

ефективну, цілеспрямовану і продуктивну групу". Якщо ж розглядати управління з функціональних позицій, то воно є процесом "планування, організації, мотивації і контролю, який необхідний для формування й досягнення цілей організації".

В останні роки в Україні поряд з терміном "управління" широко вживається термін "менеджмент" (від латинського "манус" - рука; на початку це було "мистецтво управління кіньми"). Нині це означає "керувати, управляти, стояти на чолі, завідувати, бути здатним впоратись з чимось, якоюсь проблемою". Оксфордський словник англійської мови дає такі тлумачення цьому термінові:

1. Менеджмент - це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками).

2. Менеджмент - це влада та мистецтво управління.

3. Менеджмент - це вміння та адміністративні навички організувати ефективну роботу апарату управління (служб працівників).

4. Менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.

Слід зазначити, що менеджмент в основному є плодом американської теорії управління і відображає основні переконання сучасного західного суспільства - переконання в тому, що засоби, необхідні для життя людини, можна контролювати за допомогою постійного управління економічними процесами. Тому менеджмент націлений на продуктивне використання наявних ресурсів, яке забезпечується високою організацією роботи людей, їх ефективною взаємодією. При цьому увага керівників зосереджується не лише на створенні оптимальної архітектури організації, яка б сприяла раціональному розподілові праці, впорядковувала комунікаційні процеси, але і на формування належної культури людської співпраці, що вимагає врахування психології людей, суспільних взаємин тощо. Такий підхід є доречним, зважаючи на те, що сучасні економічні досягнення тих чи інших організацій великою мірою визначаються здатністю їх керівників повноцінно використовувати наявний людський капітал.

Американський вчений Г. Мінцберг виділив десять управлінських ролей менеджерів. І) міжособові ролі:

- номінальний керівник, головна фігура, символ юридичної влади, що наділяється правом представляти дану організацію, підписувати необхідні документи і приймати відвідувачів.

- лідер формальний (за посадою) і неформальний (визнається колективом). Він є відповідальним за мотивацію і активізацію підлеглих, за підбір кадрів;

- посередник, служить ланкою в горизонтальному і вертикальному обміні інформацією.

II) інформаційні ролі:

- нервовий центр, що збирає всі види несистематизованої інформації.

- розповсюджувач інформації (пропонує відібрану інформацію підлеглим);

- представник: пропонує відібрану інформацію зовнішньому світові.

III) ролі, що потребують прийняття рішень (завершальні ролі):

- підприємець: проектування і внесення змін усередині організації;

- ліквідатор відхилень: прийняття коригуючих заходів у нестандартних ситуаціях;

- розпорядник ресурсів: прийняття рішень, пов'язаних із розподілом ресурсів;

- укладач угод: участь у переговорах для захисту інтересів організації.

Вказані ролі можуть виконуватися менеджерами незалежно від посади, яку вони займають в організації. Мова лише йде про переважання одних ролей над іншими та про змістовне навантаження ролі.

Окремими функціями менеджменту визначаються види (сфери) діяльності, що обумовлені горизонтальним розподілом управлінської праці в організаціях і відображають їх специфічні особливості. До таких функцій відносять управління інноваціями, виробництвом фінансами, маркетинговою діяльністю, персоналом та ін.

Зокрема, задача пристосування виробництва до вимог і попиту ринку вимагає виконання функцій маркетингу; в межах якої вирішується задача визначення основних напрямків і пропорцій розвитку виробництва (функція планування); задача налагоджування організаційних стосунків між різними підрозділами для реалізації управлінських рішень і досягнення запланованих результатів (функція

організації); задача визначення ходу реалізації управлінських рішень (функції контролю регулювання). Зміст кожної загальної функції визначається специфікою задач, які вирішуються в рамках відповідної конкретної функції.

При виконанні кожної із функцій менеджери опрацьовують інформацію, яка необхідна для обґрунтування і прийняття управлінських рішень. Інформація надходить завдяки налагодженим комунікаційним процесам.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Характеристики організацій	\|	Класифікація управлінських працівників

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.133 сек.