• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Госпітальні види медичної допомоги.

Кваліфікована та спеціалізована медична допомога тісно взаємопов’язані і між ними важ-ко провести чітку межу. Такий вид допомоги передбачає максимальне використання досягнень медичної науки в практиці лікування потерпілих в екстремальних ситуаціях, її виконанням завершується надання повного комплексу медичної допомоги потерпілим.

Кваліфікована і спеціалізована медична допомога і лікування потерпілих здійснюється на другому етапі медичної евакуації в лікувальних закладах.

Кваліфікована медична допомога – це комплекс хірургічних і терапев-тичних заходів, що здійснюються хірургами, терапевтами, і надається в районних, міських, обласних лікарнях, в окремих медичних центрах, у пересувних закладах медичної служби, а також у закладах інших медичних служб у терміни – не пізніше 8-12 год після травмування – і має усунути загрозливі для життя потерпілих наслідки уражень і захворювань, попередити розвиток ускладнень і боротися з ускладненнями, що вже розвинулися, лікувати потерпілих, як правило, до кінцевого результату і підготувати потерпілих, що потребують наступної евакуації в інші лікувальні заклади.

Аналіз медичних наслідків катастроф і стихійних лих мирного часу дозволяє зробити висновок, що переважна більшість серед потерпілих – уражені хірургічного і терапевтичного профілю. Виразною рисою хірургічних ушкоджень є значна кількість множинних і комбіно-ваних травм, що супроводжуються такими тяжкими ускладненнями, як травматичний і опіковий шок, гостра крововтрата, асфіксія, синдром тривалого стиснення. При цьому в 30% потерпілих стан може бути тяжким і вкрай тяжким. Серед потерпілих терапевтичного профілю найбільш численна група осіб із гострими отруєннями СДОР і тих, що підпали під дію іонізуючого опромінення. У 30 - 40% пацієнтів з отруєнням стан може бути вкрай тяжким. Тому особливу увагу під час надання екстреної медичної допомоги набуває чинник часу. Оптимізація ЕМД неможлива без застосування послідовності і спадкоємності лікувальних заходів на етапах медичної евакуації. У боротьбі за зберігання життя потерпілих особливу увагу приділяють вчас-но розпочатим реанімаційним заходам. Відомо, що таке ускладнення, як шок, через 1 год може бути необоротним, а одразу розпочаті протишокові заходи знижують смертність на 25 – 30%.

Виділяють кваліфіковану хірургічну та терапевтичну допомогу. Заходи цих видів допомоги за терміновістю їх виконання поділяються на невідкладні та ті, що можуть бути відстрочені.

До невідкладних заходів кваліфікованої хірургічної допомогиналежать:

- усунення асфіксії і відновлення адекватного дихання;

- остаточне припинення внутрішньої і зовнішньої кровотечі;

- комплексна терапія значної крововтрати, шоку, травматичного токсикозу;

- надолуження об’єму крові, що циркулює, корекція гемостазу;

- некротомія в разі глибоких циркуляторних опіків грудей і кінцівок, що спричиняє розлад дихання і кровообігу;

- лікування анаеробної інфекції;

- хірургічна обробка й ушивання ран у разі внутрішньоплевральної кровотечі, надто відкритого пневмотораксу (що не герметизується оклюзійною пов’язкою), поранення серця, зовнішнього клапанного пневмотораксу;

- лапаратомія в разі поранень і закритої травми живота з ушкодженням внутрішніх органів і кровотечі, внутрішньочеревного ушкодження сечового міхура і прямої кишки;

- декомпресійна терапія черепа при пораненнях і ушкодженнях, що супроводжуються здавленням головного мозку.

Відстрочені заходи кваліфікованої хірургічної допомогиподіляють на дві підгрупи.

Перша підгрупа заходів, відстрочення у виконанні яких, як правило, буде призводити до тяжких ускладнень, включає:

- ампутацію при відривах, руйнуваннях і ішемічному некрозі кінцівок;

- хірургічну обробку ран, що заражені СДОР, ФОР, переломів довгих трубчастих кісток із великою руйнацією м’яких тканин або ран з масивною кровотечею;

- накладення надлобкової фістули при ушкодженні уретри і протиприродного заднього проходу в разі позачеревного ушкодження.

До другої підгрупи заходів, відстрочка виконання яких не виключає розвитку тяжких ускладнень, але небезпека їх виникнення може бути зменшена застосуванням антибіотиків та інших засобів, належать:

- первинна хірургічна обробка ран (за винятком включених у першу групу);

- некротомія в разі глибоких циркуляторних опіків грудей і кінцівок, що не спричиняють розладу дихання і кровообігу, дуже забруднених опікових поверхонь;

- накладення пластичних швів при клаптевих пораненнях обличчя;

- лігатурне зв’язування зубів при переломах нижньої щелепи з дефектом.

Невідкладні заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги включають:

- санітарну обробку потерпілих від СДОР, ФОР й інших хімічних речовин;

- введення антидотів і протиботулічної сироватки;

- комплексну терапію гострої дихальної недостатності;

- дегідратаційну терапію при пухлині головного мозку;

- корекцію грубих порушень кислотно-лужного стану й електролітного балансу;

- комплекс заходів у разі попадання всередину СДОР, ФОР, РР та інших отруйних речовин;

- введення знеболюючих, десенсибілізуючих, протиблювотних, протисудомних і бронхолітичних засобів;

- застосування транквілізаторів, нейролептиків при гострих реактивних станах;

- призначення протисвербіжних засобів при поширених дерматозах.

До відстрочених заходів кваліфікованої терапевтичної допомоги належать:

- введення (давання) антибіотиків і сульфаніламідів з метою профілактики;

- гемотрансфузія із замісною ціллю (при помірній анемізації);

- застосування симптоматичних медикаментозних засобів.

Повний обсяг допомоги включає застосування заходів обох груп. Скорочення обсягу допомоги досягається завдяки повній або частковій відмові від виконання тих заходів, що вимушено можуть бути відстрочені.

За умови ураження СДОР, ФОР, іншими хімічними речовинами і токсинами в повному обсязі і за невідкладними показаннями кваліфікованої терапевтичної допомоги потребує приблизно 70% потерпілих. Терміни надання допомоги такі: хірургічної – 8-12 год після травмування (поранення), а терапевтичної – 6-8 год із моменту появи ознак інтоксикації. Проте найбільш оптимальним терміном надання кваліфікованої терапевтичної допомоги варто вважати 2-4 год.

Спеціалізована медична допомога являє собою найдосконалішу форму ме-дичної допомоги, має вичерпний характер, надається висококваліфікованими лікарями-спеціа-лістами вузького профілю з використанням спеціального лікувально-діагностичного оснащення й устаткування у спеціалізованих медичних закладах (міських, обласних, республіканських), в окремих спеціалізованих центрах регіонального і територіального рівнів, спеціалізованих від-діленнях багатопрофільних лікарень, перепрофільованих відділеннях і лікарнях з метою макси-мального відновлення втрачених функцій органів та систем, лікування потерпілих до повного видужання, включаючи реабілітацію. Перепрофілізація і посилення лікувальних закладів, в першу чергу тих, що включені до складу Державної служби медицини катастроф, проводяться за рахунок спеціалізованих бригад постійної готовності другої черги та спеціалізованих бригад посилення, що створюють з фахівців навчальних закладів і НДІ клінічного профілю. Крім того, хірургічна і терапевтична спеціалізована допомога не можлива без анестезіологічно-реанімато-логічної і нефрологічної допомоги.

Питання щодо терміну надання спеціалізованої медичної допомоги вирішується особисто з кожним потерпілим, однак, судячи з досвіду, вона повинна бути надана протягом перших двох-трьох діб з моменту ушкодження. Оптимальний термін надання спеціалізованої медичної допомоги – до 24 годин.

У лікувальних закладах, розташованих за межами осередку катастрофи, виникає необхідність у наданні спеціалізованої медичної допомоги таким категоріям потерпілих:

- з ушкодженням голови, шиї, хребта та периферичних нервів;

- з ушкодженням опорно-рухового апарату;

- з ушкодженням грудної клітки, черевної порожнини;

- з опіками;

- із променевою хворобою, із отруєнням СДОР;

- інфекційним хворим;

- особам з розладами психічної діяльності та іншим.

На другому етапі медичної евакуації, у польових і стаціонарних закладах, розташованих на межі або за межами зони НС, значна частина (25-30%) потерпілих, що надходять, буде потребувати постійної допомоги за життєвими показниками. Надалі основна маса потерпілих передається для надання спеціалізованої медичної допомоги і лікування в умовах стаціонару. Тому наявні ЛПЗ мають бути підготовлені до приймання потерпілих у лікарнях того чи іншого профілю. За необхідності передбачається розгортання додаткових профільних ліжок, лікарень (відділень). Так, уже в підготовчий період центральні районні і міські лікарні в залежності від їхньої потужності, місця розташування стосовно прогнозованої НС готують до розгортання в них травматологічних, опікових, токсикологічних або інших необхідних відділень.

У разі виникнення НС територіальні центри ЕМД і спеціалізовані клінічні й протиепіде-мічні заклади виконують роль головних в організації ЕМД потерпілим. На другому етапі медичної евакуації згідно з “Планами медико-санітарного забезпечення населення в надзвичай-них ситуаціях” розгортаються лікувальні заклади, сукупність яких повинна забезпечити надан-ня кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги всім потерпілим.

Для надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги під час НС розгор-таються лікувальні заклади другого етапу медичної евакуації, які визначаються Міністерством охорони здоров’я України за узгодженням з територіальними органами виконавчої влади і відомствами, незалежно від галузевої підпорядкованості лікарні, госпіталю, науково-практич-ного центру. Частина лікувальних закладів територіального рівня визначається МОЗ України як такі, що входять до складу державного рівня служби медицини катастроф.

Як уже відзначалося, у разі НС, незалежно від їх масштабу, першими для надання медичної допомоги до місця катастрофи прибувають і починають працювати відповідно до своїх професіональних обов’язків бригади швидкої медичної допомоги, що обслуговують місцеве населення в повсякденних умовах.

Якщо ліквідувати медико-санітарні наслідки НС силами штатної бригади швидкої медич-ної допомоги неможливо, згідно з чинними “Планами медико-санітарного забезпечення насе-лення в екстремальних ситуаціях” територіального рівня (якщо потребують обставини, то після цього – державного рівня) розгортаються сили першого етапу медичної евакуації, разом з ними лікувальні заклади другого етапу медичної евакуації. Організація госпіталізації потерпілих залежить від багатьох чинників, дію яких передбачити заздалегідь дуже складно. Це об’єктивні чинники: масштаби катастрофи, кількість потерпілих, що потребують екстреної медичної допомоги, наявність транспортних засобів, санітарно-епідеміологічний стан катастрофи, стан інфраструктури енергозабезпечення, стан лікувальних закладів, а також суб’єктивні чинники для кожного потерпілого: види ураження, стан транспортабельності тощо. Принципово після надання на першому етапі медичної евакуації лікарської медичної допомоги для транспорта-бельного потерпілого найбільш доцільна госпіталізація в стаціонарний медичний заклад, в яко-му він може отримати спеціалізовану медичну допомогу в повному обсязі і пройти курс ліку-вання. Нетранспортабельні потерпілі госпіталізуються в найближчій стаціонар, де їм надається кваліфікована медична допомога і частина з них потім буде переведена в інші лікувальні заклади для продовження лікування. Медична допомога потерпілим при цьому надається послідовно в осередку ураження і на етапах медичної евакуації і поєднується з подальшою доставкою потерпілого в лікувальний заклад, де він отримає адекватне ураженню лікування.

Ліжкофонд установ служби медицини катастроф, що розгортається додатково до штатного ліжкофонду, складається з ліжок, призначених для лікування хронічних хворих і тих, що видужують, які можуть бути виписані в разі НС для продовження лікування в інші лікувальні заклади, що не належать до служби медицини катастроф, у тому числі й для амбулаторного лікування, і з ліжок, що фактично розгортаються у відповідних відділеннях.

Ліжкофонд, що розгортається в установах служби медицини катастроф для госпіталізації потерпілих у НС, розраховується заздалегідь. Профіль виділених ліжок для цього в кожній області визначається місцевими органами охорони здоров’я в залежності від періоду медико-санітарних наслідків від можливих у даному регіоні НС.

Сили служби медицини катастроф на другому етапі медичної евакуації включають:

- мобільні госпіталі і медичні загони швидкого реагування (створюються за рахунок лікувальних установ служби медицини катастроф і відомств);

- спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги (штатні), що фор-муються при територіальних центрах служби медицини катастроф, відомчих лікувальних закладах, профільних науково-дослідних інститутах;

- спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги (позаштатні), що формуються при районних, міських лікарнях, відомчих лікувальних закладах, профільних науково-дослідних інститутах, з висококваліфікованих спеціалістів і направляються в лікуваль-ні заклади другого етапу медичної евакуації в разі надзвичайних ситуацій;

- міські і районні лікарні, визначені службою медицини катастроф;

- лікувальні заклади інших міністерств і відомств (незалежно від підпорядкованості);

- госпіталі (незалежно від підпорядкованості);

- науково-практичні центри (медичні);

- санітарно-епідеміологічні загони, сформовані при санітарно-епідеміологічних станціях; виконують функції пересувних санітарно-епідеміологічних станцій у зонах надзвичайних ситуацій;

- спеціалізовані протиепідемічні бригади, створені на базі науково-дослідних інститутів протиепідемічного профілю, використовуються для здійснення протиепідемічних заходів у зонах надзвичайних ситуацій у разі виникнення осередків особливо небезпечних інфекцій.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. Акт експертизи підписується кожним експертом і засвідчується печаткою медичної установи, на базі якої проводилася судово-психіатрична експертиза.
3. Алгоритм дії медичної сестри
4. Алгоритм дії медичної сестри
5. Алгоритм дії медичної сестри
6. Алгоритм дії медичної сестри
7. Базові поняття про класифікацію медичної техніки
8. Ведення потерпілого у відділенні невідкладної допомоги.
9. ВИДИ І обсягИ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ.
10. Види консультативної допомоги.
11. Відповідальність у цивільному праві. Принципи компенсації моральної шкоди у сфері медичної діяльності.

Переглядів: 3147