Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІКУВАЛЬНО-ЕВАКУАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В РАЗІ ПРИРОДНИХ КАТАСТРОФ

Заняття № 2.

Досвід організації медичного забезпечення населення під час аварійно-рятувальних робіт свідчить, що через певні особливості ситуації, яка виникає внаслідок стихійного лиха, великого значення набуває медична розвідка. Як правило, вона здійснюється всіма медичними ланками (формуваннями, підрозділами).

Основними завданнями медико-тактичної розвідки є збір даних щодо кількості структури патології серед потерпілих, а також місць їх розміщення, умов пошуку, збору і винесення з осередку катастрофи, визначення стану шляхів просування медичних формувань, з'ясування наявності і стану медичних сил і засобів, які опинилися в зоні стихійного лиха, приміщень, придатних для розгортання етапів медичної евакуації, визначення шляхів евакуації потерпілих до лікувальних закладів.

Основоюсанітарно-епідеміологічної розвідки є збір даних щодо санітарно-гігієнічної й епідеміологічної обстановки в осередку катастрофи, що включає отримання відомостей про епідемічні осередки, якість води, повітря, продуктів харчування, санітарний стан території, комунальних та інших об'єктів життєзабезпечення населення, санітарно-епідеміологічний стан лікувально-профілактичних та інших закладів, що можуть впливати па здійснення санітарно-гігієнічних заходів, уточнення санітарно-епідеміологічної обстановки та ступеня небезпеки ураження.

Організацію медичного забезпечення в зоні стихійного лиха можна умовно поділити на три періоди :

п е р ш и й - період ізоляції, який триває з початку виникнення ситуації до початку організованого здійснення рятувальних та інших невідкладних робіт (0,5-6 год);

д р у г и й - період рятування, що триває з початку рятувальних робіт до закінчення остаточної евакуації потерпілих за межі вогнища стихійного лиха (від 6 год до кількох діб);

т р е т і й - період реабілітації, що триває з початку планового лікування та реабілітації потерпілих (постраждалих) до остаточного вилікування (від 1 до 90 діб).

У разі масових травматичних ушкоджень виникає невідповідність між кількістю потерпілих, що потребують медичної допомоги та кількістю медичних працівників, яких можна залучити до реалізації заходів другого періоду.

Перший етап медичної евакуації розгортається залежно від обставин. Наявність придат-них для розміщення будівель, відсутність вторинних чинників ураження (СДОР, радіоактивного забруднення, нелокалізованих осередків пожеж тощо) передбачає його розгортання безпосе-редньо в зоні стихійного лиха. В іншому разі етап розгортається на межі осередку ураження.

Другий етап медичної евакуації формується за рахунок лікувальних закладів, що входять до складу державної служби медицини катастроф, та за потреби перепрофільованих шляхом посилення спеціалізованих бригад постійної готовності інших лікувальних закладів адмініст-ративної території.

Організація медичної евакуації покладається на органи управління охорони здоров'я відповідного рівня із залученням засобів державної служби медицини катастроф територіаль-ного та за необхідністю державного рівня.

У першу чергу потребують медичної допомоги та евакуації діти, вагітні жінки, особи з неспиненою зовнішньою або внутрішньою кровотечею, у стані асфіксії, шоку із синдромом тривалого стиснення, з відкритим пораненням грудної або черевної порожнини, у несвідомому або конвульсивному стані, а також ті, що зазнають впливу вторинних факторів, які обтяжують ураження.

Як свідчить досвід організації робіт з ліквідації наслідків стихійних лих, успішне здійс-нення заходів щодо надання екстреної допомоги потерпілим в осередках катастроф обумовле-не, передусім, узгодженими діями особового складу медичних і аварійно - рятувальних форму-вань, які там працюють.

У разі виникнення перешкод для доставки медичних формувань у зону стихійного лиха автотранспортом через руйнування шляхів, мостів, утворення завалів, зон затоплення їх доцільно доставляти повітряним транспортом.

Важливим є вибір місця для розгортання і роботи медичних формувань у зоні стихійного лиха. Воно повинно відповідати таким вимогам:

- бути максимально наближене до осередку масових санітарних втрат;

- розташоване на незначний відстані від основних маршрутів евакуації населення;

- забезпечувати захист потерпілих та особового складу формувань від впливу негативних факторів навколишнього середовища та виключити його постійну передислокацію.

При землетрусах категорично забороняється розміщувати медичні формування і заклади в будівлях що лишалися неушкодженими через можливість їх руйнування під час повторних поштовхів. Треба широко використовувати намети або пневмокаркасні модулі. Усі місця розташування медичних формувань обов'язково позначаються покажчиками, а в темну пору доби освітлюються.

Під час проведення рятувальних робіт перша медична допомога здійснюється шляхом само- та взаємодопомоги, безпосередньо особовим складом рятувальників, а потім вже медич-ними працівниками бригад швидкої медичної допомоги. Якщо кількість потерпілих значна, визначаються місця їх збору. Розгортаються тимчасові медичні пункти. На ці пункти направ-ляється санітарний транспорт загального призначення. Звідти здійснюється евакуація потерпі-лих (після надання їм певного обсягу медичної допомоги) у медичні заклади для подальшого лікування.

Значне місце в структурі заходів медичного забезпечення потерпілих при землетрусах посідає профілактика і припинення масових психічних реакцій та надання психоневрологічної допомоги.

Статистичні дані свідчать, що в середньому в зоні землетрусу 52% потерпілих отримували першу медичну допомогу шляхом само- і взаємодопомоги, а в 35% випадків вона надавалася рятувальниками і медичними працівниками. Першу лікарську допомогу, без попередньої першої медичної, отримували близько 10% потерпілих.

Досвід роботи медичних формувань під час землетрусів доводить, що організація їх постачання медичним майном у достатній кількості необхідна вже з перших годин роботи. Тому при організації медичного забезпечення населення в сейсмонебезпечних зонах передбачається створення певного резерву медичного майна на базі лікувальних та аптечних закладів на спеціальних складах.

При повенях надання медичної допомоги організовується як на затопленій, так і на прилеглій території. Надання першої медичної допомоги в зоні затоплення здійснюється силами рятувальних груп. За певних обставин до складу таких груп бажано включати медичного працівника. Перша медична допомога надається потерпілим безпосередньо на плавзасобах і передбачає зігрівання, штучну вентиляцію легень, непрямий масаж серця, тимчасову іммобілізацію переломів, введення знеболюючих препаратів.

Для надання першої лікарської допомоги потерпілим поблизу зони затоплення розгор-таються разом з пунктами збору та сортування тимчасові медичні пункти. Надання цього виду допомоги, як правило, обмежується заходами, спрямованими на підтримку життєвих функцій організму: введення серцево-судинних препаратів, транквілізаторів, дихальних аналептиків, проведення кисневої терапії, транспортної іммобілізації тощо. Подальша евакуація здійс-нюється в стаціонари лікувальних закладів, які відповідно до плану виконують функції прий-мання і надання кваліфікованої (спеціалізованої) медичної допомоги потерпілим через повінь.

Окремо треба зазначити: поряд з травмами, переломами кінцівок більшість потерпілих у разі повеней належить до терапевтичного профілю. Найчастішим наслідком перебування лю-дей у воді, особливо в холодну пору року, є розвиток пневмоній. У свою чергу, гострий характер порушення життєвих функцій організму потребує негайного запровадження комплек-су необхідних заходів медичної допомоги.

Основним змістом роботи лікувальних закладів другого етапу медичної евакуації в зазначеній ситуації буде виведення потерпілих із стану, що загрожує життю. Це передбачає завчасну підготовку медичного персоналу з питань реанімації та протишокової терапії, розгортання реанімаційних відділень або перепрофілізацію ліжок за рахунок інших відділень, а також підсилення їх анестезіологами і спеціалістами з інтенсивної терапії. Можливе також підсилення лікувальних закладів за рахунок бригад спеціалізованої медичної допомоги відповідного профілю.

При пожежах, особливо на значних територіях, у населення виникають не лише термічні опіки та отруєння монооксидом вуглецю, а й морально-психологічні травми. Надання медичної допомоги при пожежах має особливості, оскільки розшук потерпілих ускладнюється через задимленість території або будівель, а також виникнення комбінованих уражень: опіки + травма, опіки + отруєння димом, опіки + психічний шок тощо.

До надання першої медичної допомоги населенню під час пожеж окрім підрозділів пожежогасіння та особового складу рятувальних ланок, негайно залучаються бригади швидкої медичної допомоги і в разі поодиноких, незначних за розміром пожеж вони впораються зі своїм завданням.

Окремо треба зазначити, що порядок введення медичних формувань до об'єктів з метою здійснення рятувальних робіт визначається старшим начальником, який організовує пожежогасіння. Місце збору (винесення) потерпілих визначається в кожному випадку окремо з обов'язковим урахуванням прогнозу розвитку пожежі.

Перша лікарська допомога мас бути надана в максимально стислий термін неподалік від місця пожежі. При значній кількості опікових хворих та отруєних монооксидом вуглецю лікувальні заклади посилюються спеціалізованими бригадами постійної готовності другої черги (опіковими, токсикотерапевтичними) і повинні мати певний запас ліків та перев'язувальних засобів.

Враховуючи особливості ураження і надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги потерпілим, другий етап медичної евакуації розгортається на базі обласних опікових і токсикологічних центрів (відділень).


Читайте також:

  1. I. Введення в розробку програмного забезпечення
  2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  3. II.1 Програмне забезпечення
  4. III. Етапи розробки програмного забезпечення
  5. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
  6. PR-відділ організації: переваги і недоліки
  7. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
  8. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
  9. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
  10. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
  11. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  12. Аварії і катастрофи на транспорті.




Переглядів: 962

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Госпітальні види медичної допомоги. | ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛІКУВАЛЬНО-ЕВАКУАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В РАЗІ ТЕХНОГЕННИХ КАТАСТРОФ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.038 сек.