Г.В. Лейбніц

Хто хоче обмежитися теперішнім

без знання минулого,

той ніколи його не зрозуміє…”

Ще за часів найдавніших культур людині доводилося розв’язувати задачі, пов’язані з торгівельними розрахунками, з обчисленням часу, із визначенням площі земельних ділянок тощо. Зростання обсягів цих розрахунків призводило навіть до того, що з однієї країни до іншої запрошували спеціальних навчених людей, які добре володіли технікою арифметичного числення. Тому рано чи пізно повинні були з’явитися пристрої, що полегшують виконання повсякденних розрахунків. Так у Давній Греції та у Давньому Римі були створені пристрої для лічби, названі абак (від грецького слова abakion – «дощечка, покрита пилюкою»). Абак також називали римською рахівницею. Це були кістяні, кам’яні чи бронзові дошки із заглибинами-смугами, у яких містилися кісточки (або камені). Лічба здійснювалася пересуванням кісточок.

У країнах Давнього сходу (Китаї, Японії, Індокитаї) існувала китайська рахівниця.На кожній нитці або дротинці в цій рахівниці було по п’ять і по дві кісточки. Лічили одиницями і п’ятірками. У Росії для арифметичних обчислень застосовувалася руська рахівниця, що з’явилася в XVI столітті, але рахівниці можна зустріти й сьогодні (рис.1).

Розвиток пристроїв для лічби крокував у ногу з досягненнями математики

Незабаром після введення в обіг логарифмів у 1623 році з’явилася логарифмічна лінійка, яку винайшов німецький математик Едмонд Гантер. Однак наявність абака, рахівниці, логарифмічної лінійки не є механізацією процесу обчислення. У XVII столітті видатний французький вчений Блез Паскаль створив принципово новий лічильний пристрій – арифметичну машину. В основу її роботи Б. Паскаль поклав відому до нього ідею виконання розрахунків за допомогою металевих шестерень. У 1645 році він побудував першу підсумовувальну машину, а в 1675 році Паскалю вдалося створити машину, що виконувала усі чотири арифметичні дії. Майже одночасно з ним у 1670-1680 рр. німецький математик Готфрід Лейбніц сконструював лічильну машину. Лічильні машини Паскаля і Лейбніца стали прообразом арифмометра (рис.2).

Перший арифмометр для чотирьох арифметичних дій, який застосовувався на практиці, вдалося сконструювати тільки через сто років, у 1790 р., німецькому годинниковому майстру Гану. Згодом пристрій арифмометра удосконалювався багатьма механіками з Англії, Франції, Італії, Росії, Швейцарії. Арифмометри застосовувалися для виконання складних розрахунків під час проектування та будівництва кораблів, мостів, будинків, проведення фінансових операцій. Але продуктивність роботи на арифмометрах залишалася невисокою, нагальною вимогою часу була автоматизація розрахунків.

У 1833 р. англійський вчений Чарльз Бебідж розробив проект «аналітичної машини». За його задумом, ця машина мала стати гігантським арифмометром із програмним керуванням (рис. 3).

У машині Бебіджа передбачені були також арифметичний і запам’ятовуючий пристрої. Його машина стала прообразом майбутніх комп’ютерів. Але здійснити свій проект Бебідж не зміг через недостатній розвиток техніки, і «аналітична машина» на деякий час була забута.

Лише через 100 років машина Бебіджа привернула увагу інженерів. Наприкінці 30-х років ХХ століття німецький інженер Конрад Цузе розробив першу двійкову цифрову машину Z1. У ній застосовувалися електромеханічні реле, тобто механічні перемикачі, які починають працювати під дією електричного струму. У 1941 році Цузе створив машину Z3, цілком керовану за допомогою програми.

У 1944 році американець Говард Айкен на одному із підприємств фірми ІВМ побудував досить потужну на той час обчислювальну машину «Марк-1». У цій машині для зображення використовувалися механічні елементи – лічильні колеса, а для керування – електромеханічні реле.

З 40-х років ХХ століття починається історія розвитку ЕОМ, яка налічує декілька поколінь.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Перше покоління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.