Податковий метод

В новв. – нововведена вартість у розрахунковому періоді

Нововведена вартість = ((В оз що вводиться в дію × t) ÷ 12)

8) Балансова вартість- витрати на будівництво або придбання об'єкта власності, відображені в бухгалтерському балансі. Балансова вартість буває первісною та відновлювальною. Балансова вартість групи основних засобів підприємства на початок розрахункового року (БВ_оф) обчислюється за формулою

БВ_оф = БВ_о + В_ноф + В_кр + В_рек – В_в – АВ_о, (5.1)

де БВ_о — балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;

В_ноф — витрати на придбання нових основних фондів;

В_кр — вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

В_рек — витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

В_в — вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що передував звітному;

АВ_о — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

Поняття справедливої вартостіу вітчизняній практиці з'явилося у зв'язку з вступом у дію з 01.01.2000 року Закону України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-ХІХ і введенням Національних положень (Стандартів) бухгалтерського обліку (далі П(с)БУ).

Згідно П(с)БУ, справедлива вартість- це сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язань у результаті операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами [18].

Залежно від перспектив розвитку підприємства розрізняють вартість діючого підприємства та ліквідаційну вартість.

Вартість діючого підприємства- це вартість підприємства, що сформувалося, як єдиного цілого за умов його подальшого використання специфічним запланованим або існуючим способом. У цьому розумінні вартість діючого підприємства, визначена з метою поточного управління, еквівалента існуючому в практиці обліку й оцінки поняттю «вартість у використанні».

Необхідною умовою відновлення засобів основних фондів є амортизація. Амортизація основних фондів — це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння.

Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують за продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

Для обліку зносу основних засобів, накопичення необхідних амортизаційних сум (амортизаційного фонду), для розрахунку собівартості виготовленої продукції існують норми амортизації

Норма амортизації – це розмір щорічних амортизаційних відрахувань від вартості основних фондів. Норма амортизації виражає долю основних засобів (у відсотках на рік), яка повинна бути перенесена на виготовлену продукцію на протязі року.

Розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних засобів здійснюють централізовано за формулою

, (5.3)

де ПВ — балансова (первісна чи відновна) вартість основних фондів;

ЛВ — ліквідаційна вартість основних фондів;

А_н — амортизаційний період (нормативний строк функціонування) основних фондів.

З 2000 року в Україні, згідно з Національним стандартом бухгалтерського обліку, використовуються такі методи нарахування амортизації:

1. Прямолінійний метод, згідно з яким річна сума амортизації Ар визначається за формулою:

де Ар – річна сума амортизації, грн.

Са – вартість оз що аморт.

На – норма аморт., або

Ар = Са ÷Т (термін служби оз)

2. Метод зменшення залишкової вартості, згідно з яким головна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації і річної суми амортизації.

Ар = ((Са ÷ 100 %) × На × Р) Р-ПЕРІОД

При тому норма амортизації визначається за формулою:

,

де п – термін корисного використання об’єкта основних фондів,

3. Метод (методом подвійно-залишкової амортизації) прискореного зменшення залишкової вартості основних засобів визначається за формулою:

Ар = 2 ×Са × На

4. Кумулятивний метод – це метод, згідно з яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, і кумулятивного коефіцієнта .

Ар = Са × К кумулятивний

Цей коефіцієнт визначається діленням кількості років, які залишаються до кінця терміна корисного використання строку основних засобів, на суму числа кількості років його корисного використання.

К кум = Т1 ÷Т11

∑А місячна = Ар ÷12

5. Виробничий метод, зміст якого передбачає визначення щомісячної суми амортизації як добуток фактичного за місяць обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації – ВС.

Ар = Q × ВС

Виробничу ставку амортизації визначають діленням вартості об’єкта, що амортизується, на загальний обсяг продукції, який підприємство чекає виконувати з використанням даного об’єкта:

ВС = Са ÷ Q продукції планове за місяць.

Сума амортизації за рік становить:

де Вф – фактичний обсяг продукції в натуральних одиницях, од.

Коефіцієнти роьоти та оцінки виробничих фондів:

1. Визначимо коефіцієнт змінності роботи обладнання за наступною формулою:

К зм = Кільк дет за зміну : кіл дет в загальному

3. Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання розраховуємо за наступною формулою:

К екс = Тфактичний фонд чвсу : Т макс можливий фонд часу

4.Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання :

К інт = Річний обсяг випуску : виробничу потужність

5.Коефіцієнт інтегрального використання обладнання знаходимо за наступною формулою:

К інт = Кекс * Кінт

3. Нормативна база для визначення вартості об’єкта

Основна роль в забезпеченні оціночної діяльності інформаційними ресурсами належить державним органам. Завданням яких є формування нормативної бази оцінки вартості об’єктів власності.

Постачальниками інформаційних ресурсів виступають державні органи виконавчої і законодавчої влади, засобів масової інформації, інформаційні центри та безпосередньо підприємства, об’єкти оцінки.

Основний орган державної влади, який здійснює державне регулювання оціночної діяльності в Україні є Фонд Державного майна.

Державне регулювання оціночної діяльності, відповідно до ст. 23 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року, полягає в забезпеченні формування та розвитку інфраструктури оцінки майна в Україні, об'єктивності та законності її проведення, у тому числі відповідності оцінки майна нормативно-правовим актам з оцінки майна, впровадження в практику оціночної діяльності міжнародних норм та правил оцінки майна, забезпеченні суспільних інтересів у питаннях оцінки майна, створення конкурентного середовища серед суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та навчальних закладів, що здійснюють професійну підготовку оцінювачів, проведення оцінки майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

Для визначення вартості об’єктів потенціалу підприємств використовують слідуючи нормативні документи:

1. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року, який визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів;

2. Національний стандарт №1 „Загальні засади оцінки майна та майнових прав ”. Визначає базові принципи, порядок проведення оцінки та правила складання звітів про оцінку.

3. Проект Національного стандарту №2 „Положення з оцінки нерухомого майна ”.

4. На стадії розробки знаходяться проекти Національних стандартів з оцінки нематеріальних активів, цілісних майнових комплексів, фінансових інтересів, оцінки машин і обладнання.

5. Методика оцінки вартості майна під час приватизації затверджена постановою КМУ від 12.10.2000 р. №1554.

6. Інші нормативно-правові акти, які затверджуються КМУ або Фондом Держмайна України.

До саморегулівних організацій оцінювачів в Україні відноситься Українське товариство оцінювачів та Український інститут оцінки, які здійснюють повноваження з громадського регулювання оціночної діяльності.

Слід зазначити, що формування вітчизняної нормативної бази оцінки ґрунтується на Міжнародних стандартах оцінки (МСО), які містять базові визначення, пов'язані з оцінкою, та основні принципи здійснення оціночної діяльності.

Основними джерелами зовнішньої інформації є програми уряду, законодавство, дані Держкомстату, інформаційні галузеві бюлетені, дані інформаційних служб, засоби масової інформації, бази даних мережі Internet, результати маркетингових досліджень відповідних відділів підприємства - об'єкта оцінки та його бізнес-план, а також особисті контакти оцінювача; внутрішня інформація;

Інформація, що використовується в процесі оцінки, повинна відповідати таким вимогам:

- релевантності - відповідності кількості та якості інформації вимогам, обумовленим цілями проведення оцінки;

- достатності (повноти) - означає, що інформація повинна містити мінімальний, але достатній для ухвалення правильного рішення склад (набір показників).

- комплексності - комплексне урахування зовнішніх і внутрішніх умов функціонування об'єкта;

- актуальності - визначається ступенем збереження цінності інформації для прийняття рішень у момент її використання і залежить від динаміки зміни її характеристик та інтервалу часу, що пройшов з моменту виникнення даної інформації;

- своєчасності - означає надходження інформації не пізніше заздалегідь призначеного моменту часу, погодженого з часом вирішення поставленої задачі;

- точності - визначається ступенем близькості одержуваної інформації до реального стану об'єкта, процесу, явища і т. п.;

- вірогідності - визначається властивістю інформації відбивати реально існуючі об'єкти з необхідною точністю.

4. Класифікація інформації для визначення вартості об’єктів

Інформація, яка використовується в процесі оцінки потенціалу підприємства класифікується за слідуючи ми ознаками:

1. Залежно від джерел виникнення:

а) зовнішня інформація – характеризує загальноекономічні, галузеві, регіональні умови функціонування об’єкта і розрізняється залежно від цілей оцінки. Основні джерела зовнішньої інформації: програма уряду, законодавство, дані держкомстату, Інтернет та ін.;

б) внутрішня інформація– характеризує безпосередньо діяльність об’єкта та його внутрішні бізнес-процеси. Сюди належать: ретроспективна інформація, інформація стратегії та розвитку підприємства, характеристику виробничого кадрового потенціалу, дані фін. звітності та ін.;

Джерела внутрішньої інформації:

– бізнес-план підприємства;

– результати опитувань персоналу та керівників, а також внутрішня документація, що регламентує діяльність підприємства.

2. За функцією управління:

а) планова– інформація про параметри діяльності об’єкта в майбутньому;

б) нормативно-довідкова – інформація, яка містить нормативно-довідкові дані. Частково є зовнішньою і частково – внутрішньою;

в) облікова– характеризує підприємство за певний період часу, фіксується у фінансовій та статистичній звітності;

г) оперативна– характеризує поточні внутрішні бізнес-процеси на даний період часу.

3. За часовим аспектом:

а) ретроспективна – інформація про минулий стан об’єкта та зовнішнє середовище;

б) поточна – інформація про стан об’єкта на момент оцінки;

в) прогнозна – інформація про майбутнє тих чи інших параметрів діяльності об’єкта та зовнішнього середовища.

Читайте також:

1. D) методу мозкового штурму.
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. I Метод Шеннона-Фано
4. I. Метод рiвних вiдрiзкiв.
5. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
6. А. науковий факт, b. гіпотеза, с. метод
7. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
8. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
9. АгротехнІЧНИЙ метод
10. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
11. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
12. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.

Переглядів: 766