• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальні положення про правочини

Одним з найпоширеніших юридичних фактів, з яким закон по­в'язує виникнення цивільних правовідносин, є правочин. Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правочинам при­таманні ознаки, що відрізняють їх від інших юридичних фактів. Так, правочин – це завжди вольова правомірна дія, спрямована на досяг­нення певної правової мети.

Для того, щоб вчинений правочин спричиняв настання правових наслідків, необхідно, щоб він був укладений відповідно до умов, які необхідні для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відпові­дати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, яка встановлена законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визна­ний судом недійсним.

Правочини можуть вчи­нятися усно, в письмовій формі (проста письмова форма або нотарі­альне посвідчення), шляхом мовчання. Сторони мають право обира­ти форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підля­гають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Наприклад, укладення договору позички або укладення договору роздрібної купівлі-продажу тощо.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі: якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, елект­ронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Законодавством визначаються правочини, які належить вчиняти у письмовій формі, а саме:

- між юридичними особами;

- між фізичною та юридичною особою, крім тих, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і для яких не є обо­в'язковою така форма вчинення правочину як нотаріальне посвідчен­ня та (або) державна реєстрація;

- між фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім тих, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинен­ня і для яких не єобов'язковим нотаріальне посвідчення та (або) державна реєстрація;

- інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотарі­альному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або до­мовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюєть­ся нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до зако­ну має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом посвідчувального напису на документі, в якому викладено текст пра­вочину. Законом передбачені правочини, які підлягають обов'язковій дер­жавній реєстрації. Наприклад, правочини щодо об'єктів нерухомості, транспортних засобів тощо. У такому разі правочини вважаються вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Наприклад, якщо наймодавець за договором найму житла не запропонував най­мачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи не попе­редив наймача, не пізніше ніж за три місяці до спливу строку дого­вору, про відмову від укладення договору на новий строк, то вва­жається, що договір укладений на таких самих умовах і на такий самий строк.

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. Білковий обмін: загальні відомості
3. Білорусь. Характеристика положення та господарства країни.
4. Вальниці ковзання. Загальні відомості
5. Виберіть 2 положення, які треба добавити у визначення елементів наукової проблеми.
6. Визначення положення газорідинних і водо-нафтових контактів
7. Вимір дохідності та загальні підходи до оцінки ефективності управління інвестиційним портфелем.
8. ВИМОГИ ДО ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНИХ РІШЕНЬ ГАРАЖІВ Загальні вимоги
9. Випарні апарати з горизонтальним і похилим положенням нагрівальних камер
10. Висвітліть положення України в роки першої світової війни.
11. Вихідні положення до розрахунку вітроенергетичних установок
12. Власні і загальні іменники як лексико-граматичні розряди за специфікою виявлення категорії числа

Переглядів: 1679