Групування витрат за економічними елементами

Найбільшу частку в усіх витратах підприємства мають операційні витрати (рис. 4.4). За функціями їх поділяють на витрати на виробництво, адміністративні витрати (витрати управління), витрати на збут, інші операційні витрати.

Рис. 4.4. Структура операційних витрат підприємства

Витрати на виробництво включають витрати матеріальних і трудових ресурсів, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг). Наприклад, витрачені сировина і матеріали, енергія, спожита на технологічні цілі, амортизація виробничого обладнання, заробітна плата основних робітників з нарахуваннями на неї тощо.

До адміністративних витрат підприємства відносять витрати на заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу та нарахування на неї, витрати на утримання й амортизаційні відрахування по основних засобах та нематеріальних активах загальногосподарського призначення, витрати на комунальні послуги та послуги зв'язку, на охорону, юридичні, аудиторські послуги тощо.

Витрати на збут включають витрати підприємства на заробітну плату працівників відділу збуту з нарахуваннями на неї, утримання й амортизацію основних фондів та нематеріальних активів, що безпосередньо пов'язані з реалізацією продукції, витрати на утримання складів готової продукції, фірмових магазинів, комісійні торговим агентам, витрати на рекламу, маркетинг тощо.

До інших операційних витрат відносять витрати підприємства на плату за орендоване майно, собівартість реалізованих виробничих запасів, витрати на покриття сумнівних та безнадійних боргів дебіторів підприємства, суми втрат від знецінення запасів, нестач і псування матеріальних цінностей тощо.

Операційні витрати підприємств транспорту, відповідно до їх економічного змісту, групуються за такими загальноприйнятими економічними елементами:

· матеріальні витрати;

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні потреби;

· амортизаційні відрахування;

· інші витрати.

До елемента „Матеріальні витрати” входять:

· витрати придбаних у сторонніх організацій або виготовлених власними силами палива, запасних частин і комплектуючих виробів, енергії, інших виробничих запасів, які використані на: виробництво продукції (робіт, послуг); проведення всіх видів ремонту, технічного огляду й обслуговування основних фондів; забезпечення робіт, пов'язаних з дотриманням правил безпеки праці, протипожежної і сторожової охорони; забезпечення роботи апарату управління підприємства та його структурних підрозділів; утримання та експлуатацію приміщень і території підприємства; винахідництво і раціоналізацію; забезпечення робіт, пов'язаних з професійною підготовкою та перепідготовкою кадрів;

· собівартість малоцінних і швидкозношуваних предметів (спеціального одягу, взуття, інструменту, пристроїв, інвентарю, приладів, лабораторного обладнання, миючих засобів, інших), які не належать до основних фондів;

· втрати від нестачі матеріальних цінностей у межах норм природного убутку.

Вартість матеріальних витрат формується, виходячи із цін придбання матеріальних ресурсів (за виключенням податку на імпорт,додану вартість і акцизів), націнок, комісійних винагород, вартості послуг товарних бірж, мит, плати за транспортування, зберігання й доставку, здійснювані сторонніми організаціями.

Із суми витрат матеріальних ресурсів виключається вартість повернених до виробництва відходів, які втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні), і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

До зворотних відходів не належать:

- залишки матеріальних цінностей, які відповідно до встановленої технології передаються до інших цехів як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);

- супутня продукція, що одержується одночасно з основним продуктом в єдиному технологічному процесі.

До елемента „Витрати на оплату праці” належать пов'язані з веденням господарської діяльності витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно із системами оплати праці, прийнятими підприємством, включаючи будь-які виплати у грошовій або натуральній формі.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), годинних розрахункових ставок, кілометрових та інших відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, а також виплати, передбачені законодавством про працю за невідпрацьований на виробництві час (оплата щорічних і додаткових відпусток, виконання державних або громадських обов'язків тощо).

До складу елемента „Відрахування на соціальні заходи” включаються відрахування на соціальне страхування найманих працівників підприємства:

• обов'язкове державне пенсійне страхування;

• обов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності;

• обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

• обов’язкове державне страхування від нещасних випадків;

• відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

• відрахування на інші соціальні заходи.

Величина цих відрахувань встановлюється у законодавчому порядку і визначається у відсотках від суми витрат підприємства на оплату праці незалежно від джерел їх виплати.

До елемента „Амортизація основних фондів і нематеріальних активів”відносять суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення необоротних активів, що визначається за їх балансовою вартістю та встановленими на кожному підприємстві методами і нормами амортизації.

Усі інші витрати, що не ввійшли до наведених вище елементів витрат, відображаються в елементі „Інші операційні витрати”. У більшості своїй вони не пов’язані з використанням яких-небудь ресурсів і мають характер платежів.Це витрати на: сплату орендної (лізингової) плати за користування основними фондами; оплату послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ; оплату послуг сторонніх підприємств і організацій невиробничого та виробничого характеру (поточний ремонт технологічного обладнання, будівель і споруд та інших основних виробничих фондів, проведення випробувань з метою визначення якості матеріалів тощо); суми податків, зборів та інших передбачених законодавством платежів; платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у межах ліміту; витрати зі страхування майна підприємства; витрати на проведення рекламних заходів; витрати, пов'язані з набором робочої сили; оплата вартості ліцензій, сертифікатів та інших спеціальних дозволів; витрати на оприлюднення річного звіту; витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства, а також на проведення аудиту; витрати на утримання та експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури тощо.

Документ, у якому відображається сума витрат операційної діяльності в розрізі економічних елементів, називається кошторисом витрат на виробництво (кошторисом виробництва). Кошторис виробництва – це витрати підприємства, пов’язані з основною його діяльністю за певний період часу, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції у цьому періоді чи ні. Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються. До кошторису включаються витрати основного й допоміжного виробництва, витрати на роботи й послуги з виконання будівельно-монтажних робіт і капітального ремонту будівель і споруд, обладнання. Кошторис складається без внутрішньовиробничого обороту, тобто в нього не включається вартість продукції власного випуску, спожитої усередині підприємства.

Кошторис виробництва використовується для розрахунку собівартості валової, товарної та реалізованої продукції, визначення маси прибутку, розробки балансу прибутків і видатків підприємства, а також для розрахунку таких показників, як середні витрати на одиницю продукції. Вони розраховуються як відношення повної собівартості продукції до загального обсягу випуску за той же часовий період товарної та реалізованої продукції у натуральному вираженні:

(4.7)

де СВ_і - середні витрати на одиницю і-го виду продукції, грн.;

ПС_і - повна собівартість продукції (витрати підприємства), грн.;

Р_і - обсяг випуску продукції, грн.

Склад і кількісне співвідношення елементів кошторису витрат визначає структуру собівартості продукції. У даний момент вона характеризується високою питомою вагою витрат уречевленої праці. Витрати, обумовлені витратами матеріальних ресурсів і використанням основного капіталу (амортизація) займають більше 80% у загальній сумі витрат, у той час як витрати на оплату праці - близько 10%. Це обумовлено інфляційними процесами й пов'язаними з ними високими темпами зростання цін на сировину, матеріали й елементи основних фондів при порівняно низькому збільшенні заробітної плати.

Структура витрат підприємства формується під впливом різних факторів: технічного рівня й форми організації виробництва, його розміщення, характеру роботи й матеріально-сировинних ресурсів, умов їх постачання, особливостей оплати транспортних послуг і под. У зв'язку із цим структура витрат підприємства в різних галузях виробництва неоднакова.

Структура витрат динамічна. Зміни, що відбуваються у техніці, технології, організації виробництва впливають і на кількісне співвідношення між окремими видами витрат. Позитивним напрямом у зміні структури витрат є зростання долі оплати живої праці з одночасним зниженням витрат уречевленої праці й зменшенням матеріалоємності, паливо- й енергоємності робіт, чому в даний момент протидіє інфляційне зростання цін на матеріальні ресурси. Збільшення частки амортизації з одного боку позитивно позначається на процесі відтворення основних фондів, а з іншого - збільшує величину витрат на виробництво одиниці продукції. Таке збільшення буде мати позитивні значення при забезпеченні випередження темпів росту обсягів виробництва у порівнянні з ростом амортизаційних відрахувань. Вивчення складу структури й тенденцій зміни витрат виробництва дозволяє виявити джерела й фактори їхнього зниження на конкретних підприємствах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація витрат	\|	Групування витрат підприємства за статтями калькуляції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.039 сек.