Особливості соціального управління як тип загального управління

Модуль І.

„Теорія і методологія менеджменту соціальної роботи”

Лекція 1. «Сутність та структура менеджменту соціальної роботи»

План

1. Особливості соціального управління як тип загального управління

2. Менеджмент як наука управління

3. Менеджмент соціальної роботи як один з видів соціального управління

Важливим напрямом професійної підготовки майбутніх соціальних працівників є підготовка до менеджменту соціальної роботи. Менеджмент соціальної роботи має ґрунтуватися на чіткому розумінні того, чим сьогодні є цей вид діяльності, які в нього функції, завдання, особливості порівняно з іншими типами соціального управління. Таке розуміння буде теоретичним орієнтиром у визначенні змісту і цілей навчання майбутніх соціальних працівників основам менеджменту.

Управлінська діяльність в галузі соціальної роботи являє собою особливий вид практики, який має свою специфіку й потребує професійної підготовки. Метою професійної підготовки студентів до менеджменту соціальної роботи є: формування в них спрямованості на управлінську працю в ринкових умовах, придбання необхідних теоретичних знань і практичних умінь у цьому напрямку, оволодіння професійними якостями.

Розвиток, прогрес будь-якого суспільства неможливий без активізації діяльності людини – основного суб’єкта такого процесу. Соціальна сфера, як і будь-яка інша потребує відповідного управління, тобто вона не може існувати самостійно, довільно, без певного управлінського втручання. При цьому треба виходити із загальних засад, які обумовлюють суть і зміст соціального управління взагалі.

Визначальне місце в оволодінні теорією менеджменту соціальної роботи належить необхідності чіткого засвоєння таких основоположних понять як „менеджмент”, „управління” і „соціальне управління”, «соціальний менеджмент». Вказані поняття, їх розуміння, засвоєння основних операцій та схем їх реалізації на практиці визначають сутність і зміст менеджерської діяльності. Формування понятійного апарату дає сутнісну характеристику менеджменту соціальної роботи

як явища, але це лише найзагальніша характеристика, яка не розкриває всю глибину її змісту.

Необхідність в управлінській діяльності виникла фактично на перших етапах становлення людського суспільства. Первісні люди змушені були якось будувати свою діяльність. Так, під час полювання, пошуку рослинної їжі виникала необхідність створити групи мисливців, шукачів плодів тощо. Тому виникала потреба в перших, поки що примітивних, управлінських функціях (розробка плану полювання на мамонта, розміщення мисливців при полюванні на хижаків, розбирання туші і т.д.). Проте ця управлінська діяльність здійснювалась непослідовно (кожний раз мала різний характер) та непродумане (не застосовувались єдині принципи та підходи, не враховувались закономірності та попередній досвід). Тому не можна говорити про те, що наука про менеджмент зародилась ще у первісні часи. Навіть з розвитком людського суспільства (рабовласницький лад, феодалізм тощо) певних обґрунтованих підходів та механізмів не було створено. Давньоруський князь чи французький король, як правило, управляли своїм князівством (королівством), приймаючи суперечливі та невиважені рішення. Не робилось спроб вивчити закономірності управлінського процесу, узагальнити набутий досвід.

З подальшим розвитком виробничо-господарської діяльності людей врешті-решт виникли певні організаційні форми (майстерні, господарства поміщиків, примітивні підприємства тощо). Однак у кожному випадку застосовувались свої особливі підходи в управлінні, які не базувались на узагальненнях, принципових положеннях, виявлених тенденціях.

Управління – це свідомий вплив людини на об’єкти, процеси та їх учасників, яке відбувається з метою надання певної спрямованості діяльності та отримання бажаних результатів.

Управління соціальною роботою – особливий вид управлінської праці, що забезпечує виконання відповідних соціальних завдань засобами адекватної організаційної структури соціальний служб (закладів соціальної роботи).

Термін управління застосовується до різних видів людської діяльності.

Управління соціальною роботою здійснюється на основі загальних теорій управління. У своїй сукупності вони стверджують, що управління має відповідати таким засадам:

Ø спрямованість управлінської діяльності на забезпечення відповідно до цілей організованої роботи людей

Ø забезпечення за допомогою управління функціонування і розвитку організацій

Ø здійснення управління через реалізацію основних функцій : планування, організацію, мотивацію, контроль, прийняття рішення та комунікацію, а також лідерство (керівництво).

Управління не заміняє «менеджмент», тому що в останньому йдеться лише про одну з форм управління, а саме управління соціально-економічними процесами за допомогою і в раках організації.

Управління може бути ефективним завдяки цілеспрямованості, прогнозованості, участі в ньому персоналу організації, наявності зворотного зв’язку тощо.

В загальному розумінні управління - це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідного для того, щоб досягнути цілей організації.

Соціальне управління як тип, функція загального управління – особливий вид управлінської діяльності, що забезпечує виконання відповідних соціальних завдань через адекватну організаційну структуру. Соціальне управління представляє собою свідому, систематичну, спеціально-організовану суспільну діяльність з метою впорядкування його соціально-дієвої структури.

Соціальне управління виступає як сукупність організаційних систем і управлінських зв’язків між ними, здійснення яких дозволяє реалізувати управлінські функції між індивідами, соціальними групами, громадянами, політичними, економічними та ін. інститутами суспільства. Соціальне управління охоплює всі ті об’єкти і процеси в суспільстві, стан яких має значення для його існування і розвитку як соціальної системи, так і для життєдіяльності людей.

Сучасне соціальне управління, менеджмент соціальної роботи — це тисячі можливих варіантів і нюансів управлінської діяльності.

Анрі Файоль, американський менеджер, стверджував, що “управляти – це:

- передбачати – вивчати майбутнє, встановлювати програму дій;

- oрганізовувати – будувати подвійний організм з матеріального та соціального;

- розпоряджатися – приводити в дію персонал;

- погоджувати – зв’язувати, об’єднувати, всі дії та зусилля”.

Теорія і практика менеджменту соціальної роботи не дають конкретних рекомендацій чи зразків на окремо взяті, існуючі випадки, а навчають загальним прийомам, методикам та способам вирішення тих чи інших управлінських проблем в контексті професійної соціальної роботи.

Остаточно ідея управління як наукової дисципліни, професії та галузі досліджень сформувалася у США. Це пояснюється такими обставинами:

1. досягнення успіхів у бізнесі в США визначалося компетентністю та здібностями будь-якого громадянина, незалежно від його походження, національності, статусу тощо;

2. підтримка урядом США системи освіти сприяла зростанню кількості людей, здатних виконувати різні ролі в бізнесі, в тому числі й в управлінні;

3. незначне регулювання бізнесу з боку уряду США сприяло виникненню великих компаній, управляти якими без формалізованих засобів було неможливо.

На відміну від інших наук розвиток управлінської думки не був системою знань, які накопичувалися послідовно. Навпаки, на першому етапі (до середини ХХ століття) наука управління розвивалася одразу за кількома відносно самостійним напрямкам (або, як кажуть, підходам до управління), кожний з яких концентрував увагу на різних аспектах менеджменту (рис. 2. 1).

Рис. 2.1. Еволюція управлінської думки

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Вищий, середній, нижчий

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.