Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Тема 1. МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА

ПЛАН

1. Короткий огляд історії розвитку макроекономіки.

2. Суперечності між суспільними потребами й економічними ресурсами. Основні макроекономічні цілі.

3. Змішана економічна система як об'єкт макроекономіки.

4. Завдання та інструментарій макроекономічної політики.

 

1.1. Макроекономіка – це частина економічної теорії , що вивчає процеси в масштабах народного господарства, тобто досліджує сутність, результати і наслідки загальної діяльності всіх учасників національної економіки.

Предмет науки – функціонування і розвиток національної економіки.

Об'єкт макроекономічного аналізу – економічна система в цілому та її агреговані параметри, тобто укрупнені загальнонаціональні показники (ВВП, ВНП, сукупні попит та пропозиція і т.д.).

Функції макроекономіки:

1) пізнавальна, або світоглядна;

2) виховна, або ідеологічна.

3) практична, або рекомендаційна.

Визначають два рівні досліджень:

- позитивна макроекономіка (ex post) – вивчення національної економіки за фактичних даних;

- нормативна макроекономіка (ex ante) – розробка рекомендацій і прогностичних моделей.

Термін “макроекономіка” використовується з 30-х років ХХ ст. Але й раніше вчені приділяти увагу економічним явищам на загальнонаціональному рівні.

Ще в XVI ст. французький учений Жан Боден описав інфляцію як невідповідність грошової і товарної маси.

Меркантилісти (XVI – XVIII ст.) підкреслювали активну роль держави в регулюванні загальноекономічних процесів, наприклад, за допомогою політики протекціонізму.

У XVIII ст. лідер школи фізіократів Франсуа Кене запропонував “Економічну таблицю”, в якій зробив перший аналіз взаємодії натуральних і грошових потоків, починаючи з руху сільськогосподарських продуктів.

Представники класичної політекономії (А.Сміт, Д.Рікардо та ін.) віддавали пріоритет ринковому саморегулюванню, у тому числі і на національному рівні. Роль держави обмежувалася так званими виключними функціями.

Карл Маркс у «Капіталі» проаналізував схеми суспільного відтворення (простого і розширеного).

Джон Мейнард Кейнс у 1936 р. видав книгу «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей», в якій системно обґрунтував активну участь держави в економіці і запропонував систему інструментів макроекономічного регулювання. Його теорія домінувала до середини 70-х років ХХ ст.

Німеччина спиралася на теорію неолібералізму, що також базується на приматі саморегулюючого ринку, але при активній державній політиці в кризові періоди, а також при захисті конкуренції. Наприкінці 70-х років ХХ ст. на провідні ролі вийшли інші неокласичні теорії (монетаризм, теорія раціональних очікувань, теорія економіки пропозиції), що віддавали пріоритет ринковому саморегулюванню при адресній участі держави в пріоритетних сферах економіки.

Теорія інституціоналізму підкреслила важливість спільного вивчення економічних і неекономічних явищ, зокрема на державному рівні.

1.2. Економічними називаються обмежені ресурси, альтернативне використання яких дозволяє одержувати різні за ефективністю показники.

Висновок: необхідно шукати оптимальне сполучення ресурсів, яке максимізує показники ефективності. Графічно обмеженість ресурсів аналізується за допомогою кривої виробничих можливостей (КВМ).

Рис. 1.1 - Крива виробничих можливостей

КВМ – це безліч точок, що представляють різні комбінації одночасного виробництва двох альтернативних товарів при повному використанні обмежених ресурсів. Якщо по осях координат розташувати обсяги виробництва інвестиційних або споживчих товарів, то КВМ буде являти собою убутну опуклу криву, що ілюструє чинність закону зростання альтернативних витрат.

Закон зростання альтернативних (вменених) витрат наголошує: кожна додаткова одиниця виробництва одного товару веде до все більш убутного виробництва іншого товару.

Точка С на лінії КВМ визначає ситуації при повному використанні ресурсів. При неповному використанні ресурсів точка спільного виробництва товарів D лежатиме нижче КВМ, а недосяжний рівень спільного виробництва при дефіциті ресурсів буде ілюструватися точкою E вище КВМ. Правобічне зрушення КВМ означає економічне зростання при наступних ресурсних передумовах:

1) збільшення обсягів національних ресурсів;

2) більш ефективне використання наявних національних ресурсів;

3) імпорт ресурсів.

Суперечності між ресурсами й потребами приводить до суперечливості в досягненні наступних основних макроекономічних цілей:

1) економічне зростання;

2) ефективне використання ресурсів;

3) повна зайнятість;

4) стабільність цін;

5) соціальна справедливість;

6) позитивні торговельний і платіжний баланси;

7) стабільність національної грошової одиниці.

1.3. Об'єкт макроекономіки – це економічна система в цілому.

Економічна система – це впорядкована система прямих і зворотних зв'язків між виробниками і споживачами, тобто сукупність виробничих відносин в єдності з продуктивними силами і системою управління економікою.

Визначимо основні типи економічних систем:

1) традиційні (патріархальні);

2) командно-адміністративна;

3) ринкова вільної конкуренції;

4) змішана;

5) перехідні.

У сучасному світі перевага віддається змішаній економіці. Не переступаючи певних меж, держава відіграє у сучасному суспільстві значну роль. Вона не тільки визначає митну й податкову політику, але й регулює діяльність монополій на ринку, має власний сектор в економіці. Тобто держава бере участь у виробництві, а в деяких випадках у розподілі товарів і послуг, навіть контролює деякі ціни (наприклад, на енергоносії).

Основні суб'єкти змішаної економічної системи:

- домашні господарства;

- підприємницький сектор;

- державний сектор;

- іноземні суб'єкти в національній економіці.

Макроекономічнийкругооборот – процес безперервного руху факторів і результатів виробництва, продуктів і доходів, натуральних одиниць і грошей, що обслуговують взаємодію всіх ринкових суб'єктів.

Той самий суб'єкт на різних стадіях оперує ресурсами, кінцевими товарами і послугами, а також грошовими активами, що приводить до висновку: макроекономічна рівновага можлива при рівності усіх видаткових складових, з одного боку, і дохідних складових, з іншого. Таким чином, рівновага можлива при збігу величин сукупних попиту і пропозиції.

Три основні моделі макроекономічного кругообороту:

1) проста або двосекторна, з урахуванням взаємодії домогосподарств, що поставляють ресурси, і підприємницького сектора, що виробляє кінцеві товари;

2) закрита, або трисекторна, в якій до двох попередніх суб'єктів додається держава з податковими, грошово-кредитними й іншими важелями впливу;

3) відкрита, або повна, чотирисекторна, коли до трьох зазначених суб'єктів приєднуються іноземні учасники (нерезиденти країни).

Загальна (макроекономічна) рівновага поєднує рівновагу на трьох укрупнених ринках:

1) ринку ресурсів (факторів);

2) ринку кінцевих товарів і послуг;

3) грошовому ринку.

1.4.Макроекономіка використовує загальнонаукові й спеціальні методи досліджень.

Загальнонаукові методи містять такі складові:

1. Структурно-функціональний аналіз, що передбачає розгляд явища як складної системи з обов’язковим розглядом функцій елементів. Вказані функції об’єднуються такими угрупованнями взаємозв’язків:

- координаційні, що пов’язані з узгодженістю структурних елементів системи;

- субординаційні, що підкреслюють ранжирування елементів за пріоритетністю;

- генетичні, що аналізують історію розвитку зв’язків.

2. Поєднання кількісного і якісного аналізу з використанням математичного моделювання соціально-економічних процесів.

3. Метод наукової абстракції з виділенням істотних рис явищ з одночасним уникненням від розгляду другорядних процесів. Істотні, глибинні характеристики є науковими абстракціями, які не існують у чистому вигляді, але дозволяють описати суть явищ з подальшим доповненням новими формами. Найбільш характерним є дослідження рис ідеального газу у фізиці.

4. Аналіз і синтез, що поєднують початкове розчленування явища на окремі частини з подальшим розглядом кожної з них і складанням різних елементів у цільну систему.

5. Індукція і дедукція, які вибирають протилежні підходи до взаємодій часткового і загального. Індуктивний метод дозволяє робити загальні висновки після находження закономірностей рис часткового. Дедуктивний підхід спочатку надає загальний алгоритм, а часткові висновки є тільки окремими випадками вихідного положення.

6. Поєднання логічного й історичного.

Спеціальні методи в політичній економії містять такі основні форми:

1) економічний експеримент;

2) використання економетричних інструментів;

3) використання вихідних принципів поведінки економічних суб’єктів:

- кожний поводить себе раціонально, наприклад, мріє про максимізацію доходів при мінімізації витрат;

- принцип “за інших рівних умов”, коли взаємодії двох параметрів розглядаються в динаміці при незмінності інших величин;

4) паралельне використання словесного(вербального), графічного і аналітичного методів аналізу економічних процесів з отриманням однакових висновків.

Аналітичний метод або макроекономічне моделювання – це рівняння або нерівність, в якому реальні процеси представлені у формальному або спрощеному вигляді. Будь-яка модель представляє функцію, що випробує вплив зовнішніх (екзогенних)і внутрішніх (ендогенних) факторів.

Екзогенні факторивеличини за межами досліджуваних взаємозв'язків (взаємодія цін і сукупного попиту визначається законом попиту; дохід як зовнішній фактор здатний вплинути на взаємодію ціни й величини попиту).

Ендогенні фактори – величини, що існують усередині досліджуваного взаємозв'язку.

Ендогенні зв'язки класифікують по функціях:

1) поведінкові функції з урахуванням переваг учасників, наприклад, інвестор прагне до максимального прибутку;

2) технологічні, наприклад, виробнича функція Y = f (K, L,...N);

3) інституціональні – ступінь впливу інститутів, тобто співтовариств людей (держави, класів, груп);

4) дефініційні – залежності, що виходять з визначень, наприклад, ефект витиснення зв'язаний зі скороченням приватних інвестицій при збільшенні державних витрат.

Макроекономічні моделі підрозділяються також на статичні й динамічні.

Змінні, що включаються в модель, характеризують певні яви­ща й процеси кількісно. Слід розрізняти два типи кількісних змінних: запас і потік. Запас — це кількість будь-чого, витраче­на в даний момент. Потік — це кількісна визначеність зміни будь-чого за певний проміжок часу. Так, наявний в економіці на певну дату обсяг капіталу — це запас, а обсяг інвестицій за пев­ний проміжок часу — це потік.

Фактор часу виявляється в особливостях динаміки параметрів у наступних періодах:

- миттєвий (при повній незмінності параметрів);

- короткостроковий (із сполученням постійних і перемінних параметрів);

- довгостроковий (із змінністю всіх параметрів).


Читайте також:

  1. Адміністративне право як наука.
  2. Аксіологія як наука про цінності. Філософські концепції цінностей.
  3. Аналітична хімія, як фундаментальна наука.
  4. Антична наука
  5. АНТИЧНА НАУКА І ТЕХНІКА
  6. Взаємозв'язок географії туризму з іншими науками
  7. Взаємозв'язок соціології з іншими науками
  8. Взаємозв’язок етики з іншими науками, що вивчають мораль
  9. Взаємозв’язок політології з іншими соціальними науками
  10. Взаємозв’язок філософії з науками
  11. Виробнича санітарія як наука, її визначення та значення.
  12. Геодезія як наука




Переглядів: 740

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Тема 2. МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.