Наукова організація праці викладача як чинник його професійного самовдосконалення. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача.

Професійна самосвідомість викладача. Особливості професійного самовизначення та становлення «Я-концепції» викладача.

Усвідомлення себе особистістю — тривалий історичний процес, формування цього поняття пов'язане з розвитком певної цивілізації, котра кожна по-своєму формувала свій ідеал особистості.

Безумовно, усвідомлення себе визначає становлення індивідуального "Я", яке ототожнюється із самосвідомістю особистості внаслідок виокремлення себе з довколишнього світу.

Позитивна "Я-концепція" викладача визначає його поведінку, потребу в самоактуалізації, в удосконаленні, стимулює творчість, гуманне ставлення до студентів. При цьому позитивна "Я-концепція" містить: позитивний "Я-образ", — те що викладач сам думає про себе, стрижнем чого виступає самоповага; "Я-реальне" — це те, ким є викладач насправді, воно багато в чому залежить від оцінки довколишніх. Оцінка відповідності між "Я-образом" і "Я-реальним" дозволяє викладачу аналізувати й удосконалювати власну поведінку, стосунки зі студентами, колегами, визначати близькі й далекі перспективи розвитку колективу, а також власного спрямування. "Я -ідеальне" — це те, що береться викладачем за взірець, до чого він прагне у професійному напрямку.Різниця в оцінках "Я-реального" та "Я-ідеального" визначає напрямок професійного зростання за умов, що "Я-ідеальне" — це не хибне уявлення.І нарешті "Я-імідж" — це "Я-зовнішнє", те, як людина презентує себе.

Викладача з позитивною "Я-концепцією" характеризує відчуття власної гідності та значущості, упевненості в собі як учителеві, спроможність викликати до себе повагу та користуватися авторитетом, наявність гнучкого, творчого мислення, потреби до постійного самовдосконалення. Усі ці якості свідчать про тісний зв'язок позитивної "Я-концепції" з професійною усталеністю педагогічної діяльності.

Формування потреби самовдосконалення — процес складний, зовнішньо тісно пов'язаний з процесом самоорганізації праці майбутнього професіонала, і зокрема, з науковою організацією праці (НОП).

Під науковою організацією праці ми розуміємо вивчення складу праці й таку її організацію, яка базується на головних положеннях педагогіки, психології, фізіології стосовно вимог до діяльності викладача, враховує можливості та вікові особливості його організму, створює сприятливі умови для його розвитку. Вимоги НОП охоплюють усі сторони життя викладача як у сфері навчально-пізнавальної, нау ково-дослідної діяльності, так і стосовно вільного часу.

Зовнішній бік НОП забезпечується умінням раціонально організовувати та дотримуватися режиму навчальної діяльності чи вільного часу, доцільним розподілом у часі різних видів діяльності (зокрема, навчальної діяльності), визначенням послідовності їх виконання, підготовкою робочого місця тощо.

Внутрішній бік НОП полягає у визначенні мети своєї роботи, з'ясуванні її засобів, правильному доборі прийомів виконання, плануванні, контролі (контроль та самоконтроль) і в разі необхідності корекції подальшої діяльності (корекція).

Специфічним видом професійної діяльності є професійне самовдосконалення. Особливість його полягає в тому, що у процесі самовдосконалення воно сприяє розвиткові таких якостей, які забезпечують успіх особистості у професійній діяльності.

Психолого-педагогічна структура діяльності — система дій педагога, спрямованих на досягнення поставлених цілей через розв'язання педагогічних завдань.

Структуру діяльності викладача розглядають у двох аспектах. Перший її аспект передбачає взаємозв'язок знань і умінь: спеціальних (знання теорії своєї науки та практичні вміння застосовувати їх в педагогічній діяльності); педагогічних (знання дидактики вищої школи, теорії виховання, усвідомлення основної мети навчання і виховання у вищому навчальному закладі, діагностика професійних даних майбутнього спеціаліста, прогнозування його фахового зростання); психологічних (знання психологічних основ викладання обраного предмета, психічних станів студентів і свого власного, закономірностей вікових та індивідуальних особливостей сприймання студентами змісту навчання);методичних (знання шляхів, методів, прийомів і засобів донесення наукової інформації до студентів). Другий аспект структури педагогічної праці викладача — це його конструктивна, організаційно-мобілізуюча, комунікативно-розвивальна, інформаційно-орієнтуюча, дослідницька і гносеологічна діяльність, що передбачає високу кваліфікацію.

7. Психологія стилів педагогічної діяльності. Типологія викладачів. Авторитет викладача.З огляду на стосунки зі студентами виокремлюють такі стилі педагогічної діяльності: авторитарний стиль, який перетворює одного з учасників комунікативної взаємодії на пасивного виконавця; демократичний стиль, який ґрунтується на глибокій повазі, довірі й орієнтації на самоорганізацію, самоуправління особистості та колективу, покликаний донести мету діяльності до свідомості кожного студента і залучити всіх до активної участі у спільній справі.; ліберальний стиль - у викладача немає стійкої педагогічної позиції, вона виявляється у невтручанні, низькому рівні вимог до виховання.

При побудові взаємин із конкретним викладачем студентам треба враховувати такі проблемні моменти, пов'язані з можливими різними рольовими позиціями викладача:викладач-спеціаліст у своїй галузі, для будь-якого студента спілкування з таким викладачем дуже корисне; викладач-друг - у цьому разі може виникнути проблема надмірного скорочення соціальної дистанції, і тоді студенти можуть навіть не сприймати викладача як фахівця; викладач-психотерапевт - студенти вважають, що викладач повинен сам вирішувати їхні проблеми;викладач-авторитет, приклад для наслідування;викладач як об'єкт глузування. Студенти відчувають задоволення, «перемиваючи йому кісточки», викладач-військовий, який занадто суворий;

Сукупність професіоналізму діяльності та професіоналізму особистості створюють авторитет викладача.

Авторитет(лат. - влада, вплив) - визнання права викладача приймати відповідальне рішення, яке заслуговує повної довіри.

Авторитетним є той викладач, який глибоко знає свій предмет і майстерно його викладає, любить молодь, відчуває її наміри і прагнення, доброзичливо відгукується на них.

Тема 2. Психологія особистості студента. Професійне становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Спостереженняможе бути звичайним (бачення, cлухання) та інструментальним.	\|	Тема 4. Педагогіка вищої школи як галузь педагогіки. Дидактика вищої школи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.