МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Поняття бінарного відношення. Способи перетворення бінарних відношень і дії над нимиОсновні поняття та операції над бінарними відношеннями Бінарні відношення, функції та механізми вибору Лекція 2 v Основні поняття та операції над бінарними відношеннями v Подання системи переваг бінарними відношеннями v Функції та механізми вибору Бінарні відношення – теоретичне підґрунтя теорії прийняття рішень, оскільки для дослідження переваг децидента використовують основні типи бінарних відношень, а властивості бінарних відношень інтерпретуються якісно в термінах системи переваг децидента. Доведені твердження дають можливість побудувати алгоритми перевірки експериментальних відношень на наявність таких важливих властивостей, як транзитивність, ациклічність, лінійність, щоб виявляти і корегувати суперечності в міркуваннях децидента. Апарат бінарних відношень у теорії прийняття рішень є теоретичним підґрунтям для оцінювання переваг альтернатив шляхом попарних порівнянь. Такий підхід достатньо поширений, оскільки він дає змогу виявляти переваги децидента чи експертів «у чистому вигляді»: децидентові значно простіше порівняти дві альтернативи, ніж багато. Відношення — це твердження, що відображає взаємний зв’язок між двома чи більшою кількістю об’єктів. Наприклад, «Ганна – сестра Івана», «число 12 більше за число 10», «золото важче, ніж алюміній», «весна та зима – пори року». Ці твердження інформують нас про те, що об’єкти належать до одного класу («діти одного батька», «пори року»), або про певний порядок об’єктів у системі («більше», «важче»). У цих прикладах об’єкти і відношення мають конкретні назви, і після підстановки інших об’єктів у твердження відношення може бути правильним або ж утратить сенс. Отже, необхідною передумовою для побудови відношення є описання множини об’єктів, на яких воно буде визначене, тобто множини–носія відношення. Нехай А – множина певних об’єктів (наприклад, можливих варіантів рішень). Множина всіх пар (х, у), хÎА, уÎА, є декартовим добутком множини А саму на себе, А×А. ОЗНАЧЕННЯ 2.1. Бінарним відношенням на множині А називається підмножина R Í А×А. Якщо пара (х, у) знаходиться у відношенні R, то цей факт позначається як xRy або (х, у)ÎR. Множина А називається носієм відношення R. Приклад 2.1. Відношення R «знаходиться на колі з одиничним радіусом і центром у початку координат» записується як R = {(x, y) Î А×А | х2 + у2 = 1}, де А – множина дійсних чисел, що є областю визначення (носієм) відношення. Приклад 2.2. Нехай А = В = N, де N – множина натуральних чисел. Розглянемо відношення «£», тобто R = {(m, n) | m, n Î N, m £ n}. Воно виконується для пар (5, 7), (2, 2), але не виконується для пари (5, 4). Приклад 2.3. Нехай А = В = N. Відношення «мати спільний дільник, відмінний від 1» виконується для пар (2, 4), (3, 15), але не виконується, наприклад, для будь–якої пари (n, n + 1). Бінарне відношення можна задати переліком пар, що перебувають у ньому, або за допомогою правила, яке дає змогу з’ясувати, чи перебуває пара в певному відношенні, чи ні. Розглянемо основні типи бінарних відношень і можливі операції над ними в матричному та графовому представленні. Нехай бінарне відношення R означено на скінченній n–елементній множині А. Перенумеруємо елементи цієї множини числами від 1 до n, і розглянемо квадратну матрицю В розміром n×n, у якій i–й рядок та і–й стовпець відповідають і–му елементу множини А. Визначимо елементи матриці В залежно від виконання відношення: де хi Î A, хj Î A. Отже, відношення R на скінченній n–елементній множині А можна задати матрицею B(R) = ||bij(R)||. Оскільки елементи множини А можна перенумерувати довільним чином і існує n! різних нумерацій, то відповідно існує n! матриць, що описують конкретне бінарне відношення. У подальшому для скорочення вживатимемо запис R замість B(R), якщо з контексту зрозуміло, що йдеться про матрицю. Приклад 2.4. Нехай А = {1, 2, 3, 4, 5} – носій бінарного відношення «£». Для цього відношення відповідна матриця має вигляд ОЗНАЧЕННЯ 2.2. Областю визначення бінарного відношення R називається множина тобто до області визначення належать ті елементи множини–носія А, для яких знайдеться хоча б один елемент цієї множини, з яким вони перебувають у відношенні aRb. Приклад 2.5. Нехай А = {1, 2, 3, 4, 5, 6, 7}, R = «£». Область визначення відношення R є . Приклад 2.6. Нехай А = {1, 2, 3, 4, 5, 6}, R = {(a, b) | a, b Î A, a = b + 3}. Тоді dR = {1, 2, 3}. ОЗНАЧЕННЯ 2.3. Областю значення бінарного відношення R називається множина тобто до області значення належать ті елементи множини–носія, для яких знайдеться хоча б один елемент, який перебуває з ними у відношенні R. Приклад 2.7. Нехай А = {1, 2, 3, 4, 5, 6}, R = {(a, b) | a, b Î A, a = b + 2). У цьому випадку dR = {1, 2, 3, 4}, rR = {3, 4, 5, 6}. Поставимо у взаємно однозначну відповідність елементам множини А = {х1, х2, ..., хn} вершини графа G(R) = áL, Nñ. Тут N = {1, ..., n) — множина вершин графа G, L – множина його дуг, причому L = {(і, j) | хіRxj}, тобто дуга в графі G з’єднує вершину і з вершиною j лише тоді, коли xi Î A, xj Î A перебувають у відношенні R: хіRxj (коли хіRxi, дуга перетворюється на петлю). Отже, бінарне відношення можна подати у вигляді орієнтованого графа G(R). Відношення R можна також описати за допомогою перетенів множини А. ОЗНАЧЕННЯ 2.4. Верхнім перетином R+(x) відношення R множиною–носієм А відносно елемента х називають множину R+(x) = {y Î А | (у, х) Î R}. ОЗНАЧЕННЯ 2.5. Нижнім перетином R–(х) відношення R множиною–носієм А відносно елемента х називають множину R–(x) = {y Î А | (х, у) Î R}. У літературі зустрічаються також терміни «прообраз» та позначення R–1(х) = R+(x) і «образ» для R(x) = R–(x). Приклад 2.8. Нехай А = {1, 2, 3, 4, 5, 6}, R = «£», х = 2. Тоді R–(2) = {2, 3, 4, 5, 6}. Приклад 2.9. Нехай А = {1, 2, 3, 4, 5, 6}, R = «>», х = 3. Тоді R–(3) = {4, 5, 6}. Отже, R+(х) – це множина всіх елементів уÎА, таких, що знаходяться у відношенні R із фіксованим елементом х, a R–(x) – множина всіх елементів уÎА, з якими елемент х знаходиться у відношенні R. Щоб однозначно описати відношення R за допомогою перерізів, слід задати множину верхніх перерізів R+(x) для всіх елементів хÎА, або множину нижніх перерізів R–(x) для всіх хÎА, тобто Важлива особливість цього способу завдання відношень полягає в тому, що він дає змогу представляти (зображати) відношення на нескінченних множинах. Отже, бінарні відношення можна подавати у вигляді формальних співвідношень, матриць, графів і за допомогою множин верхніх або нижніх перетинів.
Читайте також:
|
||||||||
|