КОНЦЕПЦІЯ розвитку автомобільної промисловості та регулювання ринку автомобілів у період до 2015 року

Загальна частина

Автомобільна промисловість є однією з провідних галузей, що впливає на розв’язання економічних, соціальних, екологічних і науково-технічних проблем. На підприємствах автомобілебудівної промисловості працює більш як 90 тис. висококваліфікованих спеціалістів, на підприємствах, які виконують замовлення автомобілебудівників, — близько 200 тис. чоловік, тому розвиток підприємств автомобільної промисловості і регулювання внутрішнього автомобільного ринку є пріоритетним напрямом економічної політики держави.
Державна політика повинна бути спрямована на зміцнення позицій вітчизняних виробників на внутрішньому та зовнішньому ринку автомобільної техніки, комплектувальних виробів, вузлів, агрегатів і запасних частин, що можливо досягти шляхом підвищення конкурентоспроможності та рівня обслуговування, вдосконалення мережі продажу автомобільної техніки.
Підвищення конкурентоспроможності забезпечуватиметься шляхом впровадження новітніх високопродуктивних технологій та обладнання для виробництва автомобільної техніки, комплектувальних виробів, вузлів, агрегатів і запасних частин.
Розвиток повномасштабного виробництва автомобілів повинен здійснюватися поетапно починаючи з великовузлового складення.
Залучення провідних світових автомобілебудівників до створення нових та модернізації діючих потужностей дасть змогу організувати з мінімальними інвестиційними витратами виробництво конкуренто-спроможних автомобілів, автобусів, комплектувальних виробів, вузлів, агрегатів і запасних частин для внутрішнього та зовнішнього ринку.
Мета і основні завдання Концепції
Метою Концепції є забезпечення розвитку вітчизняної автомобільної промисловості, просування вітчизняної продукції на міжнародний ринок, а також підвищення ефективності виробництва конкурентоспроможної автомобільної техніки шляхом модернізації діючих і утворення нових підприємств.
Основні завдання Концепції:
забезпечення вітчизняного автомобільного ринку технікою, що відповідає міжнародним вимогам з екології та безпеки;
створення умов для ефективного використання нових, а також розвитку і модернізації діючих потужностей з виробництва автомобільної техніки, комплектувальних виробів, вузлів, агрегатів і запасних частин;

збільшення обсягу і розширення номенклатури автомобільної техніки, комплектувальних виробів, вузлів, агрегатів і запасних частин, що виробляються на вітчизняних підприємствах з використанням новітніх технологій;
забезпечення розвитку конкуренції у сфері виробництва, продажу та обслуговування автомобільної техніки;
зменшення собівартості автомобільної техніки, комплектувальних виробів, вузлів, агрегатів і запасних частин, підвищення продуктивності праці;
інтеграція вітчизняних підприємств з виробництва комплектувальних виробів, вузлів, агрегатів і запасних частин у світове автомобілебудування;
утворення із залученням інвесторів, зокрема іноземних, нових підприємств з виробництва автомобільної техніки, комплектувальних виробів, вузлів, агрегатів і запасних частин;
збільшення обсягів виробництва легкових автомобілів, оновлення парку автобусів загального користування за рахунок випуску більш комфортабельних автобусів, а також автобусів, пристосованих для перевезення інвалідів.
Особливу увагу необхідно приділити розвитку виробництва комплектувальних виробів, вузлів, агрегатів і запасних частин, які забезпечують високий технічний рівень і якість автомобільної техніки.
Комплектувальні вироби, вузли, агрегати і запасні частини повинні розробляти і виготовляти спеціалізовані підприємства, які постачають продукцію широкої номенклатури як на внутрішній, так і на зовнішній ринок. Це дасть змогу швидко компенсувати витрати, залучати кошти для науково-дослідних розроблень і розширення виробництва, оперативно впроваджувати нові технології та підтримувати конкурентоспроможність продукції.
Слід створити умови для широкого залучення підприємств інших галузей до виробництва конструкційних і експлуатаційних матеріалів.
На підприємствах автомобільної промисловості необхідно забезпечити формування кадрового потенціалу.
Вступ України до СОТ дасть змогу створити умови для просування вітчизняної автомобільної продукції на світовий ринок, що сприятиме:
забезпеченню інвестиційної привабливості автомобілебудівної галузі;
збільшенню обсягу експорту автомобільної техніки, комплектувальних виробів, вузлів, агрегатів і запасних частин;
приведенню вітчизняних технічних стандартів на автомобільну техніку у відповідність з міжнародними нормами;
посиленню конкуренції вітчизняних та іноземних виробників автотранспортних засобів на внутрішньому ринку.

Основні напрями реалізації Концепції
Для реалізації Концепції необхідно здійснити заходи, спрямовані на:
забезпечення рівних умов для діяльності підприємств автомобільної промисловості;
посилення контролю у сфері економічної конкуренції на автомобільному ринку;
проведення ефективної митно-тарифної політики з метою захисту інтересів вітчизняного виробника та створення умов для удосконалення технологій, які застосовуються у виробництві автомобільної техніки;
сприяння реалізації інвестиційних проектів, у яких беруть участь українські та іноземні суб’єкти господарювання;
удосконалення системи стандартизації та сертифікації в автомобільній промисловості;
розвиток лізингу в галузі виробництва і реалізації автомобільної техніки, зокрема загального користування;
розроблення нормативно-правових актів з питань утилізації автомобільної техніки та організації її переробки;
сприяння розробленню та виконанню програм підготовки висококваліфікованих кадрів для автомобілебудівної галузі.

Очікувані результати
Реалізація Концепції дасть змогу:
створити за участю іноземних автомобілебудівників сучасне виробництво автомобільної техніки, комплектувальних виробів, вузлів, агрегатів і запасних частин;
забезпечити виробництво високотехнологічної продукції;
підвищити конкурентоспроможність вітчизняних підприємств автомобільної та суміжних галузей промисловості, забезпечити їх просування на світовий ринок;
розширити ринок експорту продукції підприємств автомобільної промисловості;
поліпшити економічну та соціальну інфраструктуру підприємств автомобільної промисловості;
довести у 2015 році річні обсяги виробництва легкових автомобілів до 500 тис., вантажних автомобілів — до 45 тис., автобусів — до 20 тис. одиниць;
підвищити рівень зайнятості населення, знизити рівень безробіття, додатково створивши 15—20 тис. робочих місць;

збільшити обсяг надходження до бюджетів податків, зборів (обов’язкових платежів);
задовольнити попит населення на сучасну автомобільну техніку.
Виробництво нових конкурентоспроможних моделей автомобілів та автобусів, впровадження ресурсозберігаючих, екологічно чистих інноваційних технологій дасть змогу зменшити матеріалоємність готової продукції на 12—18 відсотків, обсягу енергоспоживання виробництва — на 20 відсотків; виключити застосування у виробництві токсичних матеріалів; перейти на безвідходні технології; підвищити надійність і довговічність продукції; удосконалити сервісну мережу.

У автомобілебудуванні велика доля капітальних витрат, а також витрат на робочу силу, хоча її кваліфікація не така важлива, як, наприклад, в авіабудуванні або енергетичній промисловості.

Автомобілебудування з самого зародження у кінці XIX століття було великим споживачем продукції чорної металургії - холоднокатаного листа, відливань з чавуну і сталі і т. д.; кольоровій металургії - виробництво радіаторів, карбюраторів, арматури і т. д.; хімічній промисловості - гумові (передусім шини) і пластмасові вироби, барвники і т. д.; електротехнічною - системи запалення, акумуляторні батареї, генератори, стартери, електропроводка, системи освітлення; скляній промисловості.

Саме у автомобілебудуванні з середини 1910-х отримала найширше поширення конвеєрна система зборки (Генрі Форд), що революціонізувала індустрію XX століття.

Автомобілебудування, як галузь машинобудування зародилася в 80-90-х роках XIX століття у Франції і Німеччині, а у кінці XIX - початку XX віків в Англії, Австро-Угорщині (Богемія), Італії, США, Бельгії, Канаді, Швейцарії і Швеції у зв'язку з об'єктивною громадською потребою в механізації сухопутних безрейкових перевезень (передусім військових) і витісненні з цієї області людської діяльності мускульної сили тварин (і людей). З середини XX -го століття автомобілебудування відноситься до зрілих галузей промисловості з високою (і усе що зростає) мірою монополізації.

У 1930-х роках автомобілебудування індустріального типу було створене в СРСР.

У 1930 - 50-х практично припинилося використання продукції деревообробної промисловості, чиї вироби в кузовобудуванні були замінені сталевими деталями.

У 1950-60-х автомобільна промисловість почала інтенсивно розвиватися в Японії, також активно у Бразилії, Мексиці, Аргентині, Іспанії, Індії, КНР і низці інших країн.

З середини 1970-х широке поширення отримали Числове Програмне Управління (автоматизація) "верстати з автоматичним управлінням і автоматизовані виробничі лінії з (особливо на шкідливих (забарвлення) і відповідальних (зварювання) ділянках) промисловими роботами-маніпуляторами. До 1980-м поширення в автовиробництві отримали електронні інформаційні технології і логістика, що дозволили підвищити продуктивність праці, впровадити систему постачань комплектуючих "точно вчасно, а також що дозволило розширити варіанти індивідуальної комплектації автомобілів.

У 1980-х рр. Японія відібрала звання світового лідера автомобілебудування у США і почався інтенсивний розвиток автовиробництва в Південній Кореї, а c 1990-х - і в деяких постсоціалістичних європейських країнах і в інших країнах азіатського регіону, передусім в Китаї, який 2009 став новим світовим лідером автомобілебудування і автоспоживання. В той же час з 1980-х рр. багато європейських країн (окрім Іспанії і Німеччини) значно втратили свої позиції у світовому автомобілебудуванні.

З 1980-х рр. багатодесятирічна світова велика трійка концернов-автопроизводителей із США (Дженерал Моторс, Крайслер) також стала втрачати лідерські позиції, поступаючись передусім японським концернам. Найбільші і інші автовиробники багаторазово об'єднувалися (а також розходилися) з іншими в національні і транснаціональні концерни і консорціуми, а також активно почали розміщувати свої виробництва в третіх країнах.

З початком 1980-х відзначається усе зростаюче використання виробів електронної промисловості - систем управління двигунами, коробками передач і трансмісією, систем пасивної (преднатяжителей і компенсаторів натягнення ременів безпеки, подушок і шторок безпеки, активних підголовників, систем супутникової аварійної сигналізації) і активної безпеки (АБС гальм, брейкассистеров, протизаносних систем і т. д.), активних светотехнических систем, радарів і сонарів, датчиків тиску повітря в шинах, гарнітур мобільного зв'язку "хэнд-фри", також бортових комп'ютерів, діагностичних і навігаційних систем, а останнім часом і автомобільних персональних комп'ютерів або карпьютеров (онбордеров).

До найбільш важливих тенденцій світового автомобілебудування на початку XXI століття можна віднести особливу увагу до поліпшення екологічних і економічних показників ДВС (каталітичні нейтралізатори і дизелі нового покоління, нові типи палив, включаючи біопаливо), створення гібридних систем (ДВС+електромотор+акумулятор), підвищенню рівня безпеки (см вищий), поліпшенню ходових якостей (повний привід, електронні системи допомоги водінню), "інтелектуалізації" автомобіля в цілому.

Важливою проблемою сьогодні є проблема утилізації (рециклинга, рециклізації) автомобілів, що вийшли із вживання. У ряді держав прийняті сьогодні норми, директиви і закони, що вимагають від виробників, в цілях регулювання процесів рециклізації, повної інформованості по частині використовуваних ними матеріалів. Важливим кроком до реалізації цих законів і норм було створення єдиної міжнародної інформаційної системи IMDS. Сьогодні членами IMDS є більше за 20-и представників світового автопрома.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Автомобільна промисловість	\|	Науково-технічний прогрес

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.