• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Обставини, що виключають юридичну відповідальність.

Поняття правосвідомості.

Правосвідомість— вид (форма) суспільної свідомості, що міс­тить у собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та компетенцій, а також уявлень і настанов, які характеризують ставлення людини, суспільних груп і суспільства в цілому до чин­ного чи бажаного права, форм і методів правового регулювання.

Характерні риси правової свідомості:

1. Є однією з форм суспільної свідомості і разом з політич­ною, моральною, філософською та іншими формами свідомості відображає суспільне буття.

2. Містить у собі поняття, уявлення, судження, почуття, емо­ції, концепції, теорії, програми.

3. Зумовлена соціально-економічним устроєм конкретного суспільства, рівнем розвитку його загальної культури.

4. Ідеологічні елементи правосвідомості виступають як голов­ні елементи правової культури та правового виховання.

Структура правової свідомості:

— правова ідеологія;

- правова психологія.

Правова ідеологія — сукупність принципів, теорій концепцій, які формуються у результаті наукового узагальнення правового розвитку суспільства.

Правова психологія — сукупність правових почуттів, емоцій, оцінок, елементів настрою, які домінують у суспільстві, виявля­ються у суспільній думці.

Види правової свідомості: За рівнем:

— буденна;

— професійна;

— наукова.

Буденна — сукупність знань, ідей, теорій, концепцій, почуттів і емоцій та інших ідеологічних і психологічних якостей основної маси громадянського суспільства щодо чинного і бажаного права та правової системи.

Професійна — сукупність юридичних професійних правових знань, почуттів, емоцій, оцінок, настанов, мотивів, які характерні для представників відповідної групи та формуються в результаті професійної діяльності і навчання.

Наукова — сукупність наукових знань, теорій, доктрин, оці­нок, емоцій і почуттів юристів-науковців щодо існуючої і бажаної правової системи громадянського суспільства.

За ступенем узагальнення:

— масова;

— групова;

— індивідуальна.

Масова правосвідомість характеризує основну масу населення певної країни.

Групова — правова ідеологія і правова психологія, що харак­терні для певної групи населення країни.

Індивідуальна — сукупність правових знань, емоцій та наста­нов конкретного суб'єкта щодо чинного чи бажаного права.

Якщо людина була позбавлена можливості вибору і діяла під тиском непереборної сили або ж під впливом насильства чи небезпечних для неї погроз з боку інших людей, то її дії як правило не визнаються правопорушенням - порушниками закону в таких випадках є ті, хто вдався до насильства чи погроз. Зокрема, не несе відповідальності касир, який під дулом пістолета віддав грабіжникам гроші, що знаходилися в касі; відповідальність повинні нести самі нападники.

Наведений приклад є одним із тих випадків, коли особа не несе, і в принципі не повинна нести відповідальності за свої дії. Законодавство передбачає ще декілька обставин, за наяв­ності яких дії, котрими завдано шкоди, не вважаються право­порушеннями.

Не є правопорушенням заподіяння шкоди без вини, яке у праві називають казусом. Подібна ситуація виникає тоді, коли особа не передбачала і не могла передбачити тих шкідливих наслідків, що сталися від її дій. Саме у зв'язку з відсутністю вини не несе відповідальності водій, який задавив пішохода, якщо встановлено, що пішохід сам несподівано вискочив на проїжджу частину вулиці прямо під колеса автомобіля: адже подібної поведінки водій не може передбачити.

Для певних ситуацій закон прямо визнає заподіяння шкоди правомірною дією, за яку особа не несе відповідальності. Такою ситуацією є передусім необхідна оборона. Правила щодо необ­хідної оборони встановлено Кримінальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно з цими правилами, громадянин має право вжити заходів для оборони себе, інших осіб, суспільних і державних інтересів від протиправного посягання і при цьому заподіяти нападникові шкоду. Якщо вжиті для оборони заходи не були явно невідпо­відними характеру й небезпечності нападу, особа, яка оборо­нялася, не може бути притягнена до будь-якої відповідальнос­ті. Однак варто пам'ятати, що оборона допускається лише проти нападу, який не закінчився; заподіяння шкоди порушникові, котрий явно припинив напад, не припускається.

Заходи оборони мають бути такими, щоб забезпечити відбиття нападу. Але закон не дозволяє "надмірної" оборони. Зокрема, не буде правомірним застосування рушниці для відбиття нападу й заподіяння нападникові смерті, якщо він намагався тільки вдарити потерпілого, не користувався яки­мись небезпечними для життя чи здоров'я предметами і міг бути знешкоджений без застосування зброї. Однак за переви­щення меж необхідної оборони особа, що оборонялася, нести­ме відповідальність лише у випадках смерті нападника чи заподіяння тяжкої шкоди його здоров'ю.

Закон визначає ситуації, коли допускаються будь-які засоби оборони: Це оборона від нападу групи осіб або озброєної особи та від протиправного насильницького вторгнення в житло чи інше приміщення. У цих випадках особа, що оборо­нялася, не підлягає відповідальності, хоч би якою була запо­діяна нападникам шкода.

До необхідної оборони прирівнюється ситуація затримання злочинця потерпілим чи іншими особами безпосередньо після вчинення злочину. Дії осіб, які затримували злочинця, вважа­тимуться вчиненими в стані необхідної оборони, якщо вони були необхідними для затримання і відповідали серйозності вчиненого злочину та обставинам, що виникли під час затри­мання. Не є правопорушенням також дії, вчинені особою в стані крайньої необхідності для відвернення серйозної небез­пеки за умов, що цій небезпеці не можна було запобігти іншими засобами і якщо заподіяна шкода є меншою, ніж та, якої вдалося уникнути. Ситуації крайньої необхідності досить часто виникають під час дорожнього руху: наприклад, якщо водій звернув з траси і пошкодив інший автомобіль для того, щоб не задавити дитину, яка несподівано опинилася перед його автомобілем.

Читайте також:

1. Адміністративна відповідальність. Види адміністративних стягнень.
2. Будь-яку фізичну або юридичну особу, яка використовує винахід, корисну модель, промисловий зразок, захищені патентом, з порушенням закону, вважають порушником патенту.
3. Відповідальність.
4. Внесок римських юристів у світову юридичну теорію та юридичну практику
5. Доведення і доказування у цивільному процесі та обставини, які не підлягають доказуванню (доведенню).
6. Ефективність впливу рішень Суду на національну юридичну практику
7. З двох суджень, що взаємно виключають одне друге, одне істинне, друге хибне, а третього не дано. А є В або А не є В.
8. Закон про кримінальну відповідальність.
9. Міжнародна правова відповідальність. Санкції та контрміри
10. Обставини, за яких проводиться розслідування.
11. Обставини, що виключають злочинність діяння
12. Обставини, що виключають злочинність діяння.

Переглядів: 2316