• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Джерела трудового права.

Загальна характеристика трудового права.

Тема 14. Трудове право .

Лекція – 2 год.

План

1. Загальна характеристика трудового права.

2. Трудовий договір: поняття, зміст, форма, строк, порядок укладення.

3. Особливості прийому на роботу неповнолітніх.

4. Поняття і види робочого часу.

5. Час відпочинку та його види.

Самостійна робота: 1 год.

План

1. Припинення трудового договору: поняття, підстави.

2. Трудова дисципліна і обов’язки працівника.

3. Дисциплінарна відповідальність та дисциплінарні стягнення.

4. Матеріальна відповідальність та її види.

Основні поняття: трудове право України, трудові відносини, трудовий договір, контракт, колективний договір, робочий час, надурочний робочий час, час відпочинку, трудова дисципліна, дисциплінарні стягнення, матеріальна відповідальність.

Трудове право України - це самостійна галузь права, яка регулює трудові й тісно пов'язані з ними сус­пільні відносини.

Трудові відносини - це відносини між працівником і власником підприємства, установи, орга­нізації або уповноваженим ним органом, згідно з яки­ми працівник зобов'язується виконувати певну роботу з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпо­рядку, а власник або уповноважений ним орган зобо­в'язаний оплачувати його працю, створювати належні умови для праці.

Трудове право також регулює інші суспільні відно­сини, які тісно пов'язані з трудовими:

1) відносини працевлаштування, зокрема, якщо працівника звільняють з роботи, то він може звернутися за допомогою в орган працевлаштування або працевлаштовується самостійно. Орган працевлаштування пропонує працівнику роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з ураху­ванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено за його згодою на навчання новій професії (спеціальності) з подальшим наданням йому роботи;

2) відносини з виробничого навчання;

3) підвищення кваліфікації;

4) відшкодування збитків, заподіяних працівником підприємству, установі, організації або навпаки.

Трудові та інші відносини регулюються Конституцією України та більш ніж 250 нормативно-правовими актами (ЗУ «Про колективні договори та угоди», «Про оплату праці», «Про охорону праці», «Про пенсійне забезпечення» та інші).

Найважливішу роль у регулюванні трудових відносин відіграє Кодекс законів про працю України (далі КЗпП), який був прийнятий у 1971 році та набув чин­ності з 1 червня 1972 року. Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшен­ню якості роботи, підвищенню ефективності суспіль­ного виробництва і піднесенню на цій основі матеріаль­ного та культурного життя трудящих, зміцненню трудо­вої дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної пра­цездатної людини.

Структура Кодексу законів про працю. Кодекс складається з 18 глав та 265 статей:

Глава І. Загальні положення.

Глава II. Колективний договір.

Глава III. Трудовий договір.

Глава ІІІ-А. Забезпечення зайнятості вивільнюва­них працівників.

Глава IV. Робочий час.

Глава V. Час відпочинку.

Глава VI. Нормування праці.

Глава VII. Заробітна плата.

Глава VIII. Гарантії і компенсації.

Глава IX. Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.

Глава X. Трудова дисципліна.

Глава XI. Охорона праці.

Глава XII. Праця жінок.

Глава XIII. Праця молоді.

Глава XIV. Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням.

Глава XV. Індивідуальні трудові спори.

Глава XVI. Професійні спілки. Участь працівни­ків в управлінні підприємствами, установами, організа­ціями.

Глава ХVІ-А. Трудовий колектив.

Глава XVII. Державне соціальне страхування.

Глава XVIII. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

2. Трудовий договір: поняття, зміст, форма, строк, порядок укладення.

Трудовий договір - це угода між працівником, з однієї сторони, і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, з іншої.

За цією угодою працівник зобов'язується викону­вати роботу, визначену цією угодою, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, а власник підпри­ємства, організації, установи або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заро­бітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи й передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Зміст трудового договору складають його умови, що визначають права й обов'язки сторін. Розрізняють два види умов трудового договору залежно від порядку їх встановлення: 1) додаткові, що встановлюються за згодою сторін (наприклад, тривалість робочого часу) й 2) обов'язкові - це ті умови, без погодження яких договір вважається не укладеним. У трудовому договорі перед­бачаються найбільш важливі умови, зокрема, трудова функція працівника, місце роботи і посада, розмір заро­бітної плати та інше.

Закон дозволяє працівникові укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підпри­ємствах, установах, організаціях, якщо інше не перед­бачено законодавством, трудовим договором або уго­дою сторін.

Трудовий договір може бути:

а) безстроковим - укладається на невизначений строк;

б) строковий, що укладається:

· на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

· таким що укладається на час виконання певної роботи.

У тих випадках, коли в трудовому договорі строк його дії не обумовлюється, вважається, що він укладе­ний на невизначений строк. Строковий трудовий договір перетворюється в безстроковий, якщо після закін­чення раніше обумовленого строку трудові відносини продовжуються і ні власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, ні працівник не проявили ініціативи для їх припинення.

Особливою формою трудового договору є конт­ракт, у якому строк його дії, права, обов'язки та відповідаль­ність сторін (у тому числі матеріальна), умови матері­ального забезпечення й організація праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватись угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Контракт— це особливий вид строкового трудового дого­вору, що укладається в письмовій формі. Контракт є під­ставою для видання наказу або розпорядження про зара­хування на роботу; інших документів, наприклад заяви, не потрібно.

Читайте також:

1. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
2. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
3. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
4. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
5. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
6. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.
7. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
8. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
9. Аналіз співвідношення активів із джерелами їх фінансування
10. Аналіз трудового потенціалу
11. Антропогенне забруднення природного середовища. Джерела забруднень
12. Антропологічні джерела

Переглядів: 1061