Формування операційного прибутку

Основу формування власних внутрішніх фінансових ресурсів підприємства, спрямованих на виробничий розвиток, складає балансовий прибуток, що є сумою таких видів прибутку підприємства:

– прибуток від реалізації продукції або операційний прибуток;

- прибуток від реалізації майна;

- прибуток від позареалізаційних операцій.

Серед цих видів головна роль належить прибутку від реалізації продукції, на частину якого припадає в даний час 90-95 % загальної суми балансового прибутку. Тому управління формуванням прибутку підприємства розглядається як процес формування прибутку від реалізації продукції або операційного прибутку.

Основною метою управління формуванням операційного прибутку підприємства є виявлення основних факторів, що визначають її кінцевий розмір, і вишукування резервів подальшого збільшення його суми.

Механізм управління формуванням операційного прибутку базується на системі взаємозв’язку, що одержала назву "Взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку" і дозволяє виділити роль окремих факторів у формуванні операційного прибутку й забезпечити ефективне управління цим процесом на підприємстві.

У процесі здійснення операційної діяльності формуються три види операційного прибутку:

1) маржинальний операційний прибуток. Його розрахунок здійснюють за
такими формулами:

МПо = ВДо - ПДВ - Впост.; МПо = ЧДо - Впост., де МПо - сума маржинального операційного прибутку в аналізованому періоді; ВДо - сума валового операційного прибутку в аналізованому періоді; ЧДо -сума чистого операційного прибутку в аналізованому періоді; Впост. - сума постійних операційних витрат; ПДВ - сума податку на додану вартість та інших податкових платежів, що входять у ціну продукції;

2) валовий операційний прибуток. Його розрахунок здійснюють за
формулами:

ВПо = ВДо ПДВ Во; ВПо = ЧДо - Во;

ВПо = МПо - Вперем., де ВПо - сума валового операційного прибутку в аналізованому періоді; ВДо -сума валового операційного прибутку в аналізованому періоді; ЧДо - сума чистого операційного прибутку в аналізованому періоді; МПо - сума маржинального операційного прибутку; Во - сукупна сума операційних витрат; Впер - сума перемінних операційних витрат; ПДВ - сума податку на додану вартість й інших податкових платежів, що входять у ціну продукції;

3) чистий операційний прибуток. Його розрахунок здійснюють за формулами:

ЧПо = ВДо ПДВ ПП Во; ЧПо = ЧДо Во ПП; ЧПо = МПо - Впер. - ПП; ЧПо = ВПо - ПП, де ЧПо - сума чистого операційного прибутку в аналізованому періоді; ВДо -сума валового операційного прибутку в аналізованому періоді; ЧДо - сума чистого операційного прибутку в аналізованому періоді; МПо - сума маржинального операційного прибутку; ВПо - сума валового операційного прибутку; Во - сукупна сума операційних витрат; Впер. - сума змінних операційних витрат; ПДВ - сума податку на додану вартість та інших податкових платежів, що входять у ціну продукції; ПП - сума податку з прибутку та інших обов’язкових платежів за рахунок прибутку.

У процесі управління формуванням операційного прибутку на основі системи "Взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку" підприємство вирішує такі завдання:

1. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову операційну діяльність протягом короткого періоду.

2. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову операційну діяльність у тривалому періоді.

Операційна діяльність у тривалому періоді, порівняно з коротким періодом, має такі відмінності:

а) із зростанням обсягу реалізації продукції періодично зростають постійні операційні витрати. Це пов’язано зі збільшенням парку використовуваних машин і устаткування, що призводить до зростання амортизаційних відрахувань; збільшення чисельності працівників апарату управління, що спричиняє зростання витрат на його утримання тощо;

б) із насиченням ринку в результаті зростання обсягу реалізації продукції
підприємство змушене знижувати рівень цін, що призводить до певного
зменшення темпів зростання чистого операційного прибутку;

в) за рахунок більш економічного використання сировини й матеріалів,
зростання продуктивності праці операційного персоналу, укрупнення партій
сировини і продукції, що закуповується, поступово знижується рівень змінних
операційних витрат на одиницю продукції.

3. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції, що забезпечує
досягнення запланованої (цільовий) суми валового операційного прибутку.

4. Визначення суми "межі безпеки " (або "запасу міцності") підприємства,
тобто розміру можливого зниження обсягу реалізації продукції у вартісному
вираженні при несприятливій кон’юнктурі товарного ринку, який дозволяє
йому здійснювати прибуткову операційну діяльність. "Межа безпеки" ("запас
міцності") визначає можливі межі маневру підприємства як у ціновій політиці,
так і в зниженні натурального обсягу виробництва та реалізації продукції в
процесі виконання операційної діяльності в несприятливих ринкових умовах
(зниження попиту, посилення конкуренції тощо).

5. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції, що забезпечує
досягнення запланованої цільової суми чистого операційного прибутку.

6. Визначення можливих результатів зростання суми валового
операційного прибутку при оптимізації співвідношення постійних і перемінних
витрат.

Таким чином, механізм управління різними видами операційного прибутку підприємства з виконанням системи «Взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку» заснований на її залежності («чутливості») від таких факторів:

- обсягу реалізації продукції у вартісному або натуральному вираженні;

- суми й рівня чистого операційного доходу;

- суми й рівня змінних операційних витрат;

- суми й рівня постійних операційних витрат;

- співвідношення постійних і змінних операційних витрат;

- суми податкових платежів, що здійснюються за рахунок прибутку.

Ці показники можуть розглядатися як основні фактори формування суми різних видів операційного прибутку, діючи на які, можна отримати необхідні результати.

Фінансовий механізм управління прибутком дозволяє суттєво впливати на рівень доходів через систему ціноутворення на продукцію підприємства. Конкретне співвідношення приросту суми операційного прибутку і суми обсягу реалізації, що досягається при визначеному коефіцієнті операційного левериджу, характеризується показником "ефект операційного левериджу". Задаючи той або інший темп приросту обсягу реалізації продукції, ми завжди можемо, використовуючи зазначену формулу, встановити, у яких розмірах зростає сума операційного прибутку при сформованому на підприємстві коефіцієнті операційного левериджу.

Управління операційним левериджем може здійснюватися шляхом впливу як на постійні, так і на змінні операційні витрати.

При управлінні постійними витратами треба мати на увазі, що високий їх рівень великою мірою визначається галузевими особливостями здійснення операційної діяльності, що визначають різноманітний рівень фондоємності виробленої продукції, диференціацію рівня механізації і автоматизації праці. Крім того, слід зазначити, що постійні витрати в меншій мірі піддаються швидкій зміні, тому підприємства, що мають високий коефіцієнт операційного левериджу, втрачають гнучкість в управлінні своїми витратами.

Проте незважаючи на ці об’єктивні обмеження, на кожному підприємстві є достатньо можливостей зниження при необхідності суми і питомої ваги постійних операційних витрат. До числа таких резервів належить суттєве скорочення накладних витрат (витрат з управління) при несприятливій кон’юнктурі товарного ринку; продаж устаткування і нематеріальних активів, що не використовуються з метою зниження потоку амортизаційних відрахувань; широке використання короткострокових форм лізингу машин і устаткування замість їх придбання у власність; скорочення обсягу споживаних комунальних послуг тощо.

При управлінні змінними витратами головним орієнтиром має бути забезпечення постійної їх економії, бо між сумою цих витрат й обсягом виробництва і реалізації продукції існує пряма залежність. Забезпечення цієї економії до подолання підприємством точки беззбитковості веде до зростання суми маржинального прибутку, що дозволяє швидше перебороти дану точку. Після подолання точки беззбитковості сума економії змінних витрат буде забезпечувати прямий приріст валового операційного прибутку. До основних резервів економії змінних витрат належить зниження чисельності робітників основного і допоміжних виробництв за рахунок забезпечення зростання продуктивності їх праці; скорочення розміру запасів сировини, матеріалів готової продукції в періоди несприятливої кон’юнктури товарного ринку; забезпечення вигідних для підприємства умов постачання сировини і матеріалів тощо.

Цілеспрямоване управління постійними і змінними витратами, оперативна зміна їх співвідношення при мінливих умовах господарювання дозволяють збільшити потенціал формування операційного прибутку підприємства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура власного капіталу і політика формування власних фінансових ресурсів.	\|	Дивідендна політика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.