Соціально-психологічний клімат групи – це результат спільної діяльності людей, їх між особистих взаємодій.

Будь-який спосіб життя закономірно пов’язаний з системою потреб, з конкретними морально-ідеологічними цінностями і соціальними інтересами, що виступають в якості мотивів і соціальних регуляторів діяльності і поведінки. Образ життя характеризує особливості соціально-психологічної взаємодії між суб’єктом і середовищем.

Образ життя людини – це спосіб взаємодій соціального середовища і особи, типовий для особистості, групи, прошарку, суспільства.

Соціально-психологічні характеристики образу життя:

1.розподіл і особливості проявів соціальної активності індивіда і групи:

2.потреби, цінності та інтереси, які реалізуються в житті і служать мотивами і регуляторами поведінки і діяльності;

3.звичаї та звички як типова соціальна норма стосунків між людьми, які складаються в процесі виробництва, політичного життя і побуту.

Соціально-психологічний клімат складається із:

1.особливостей сприйняття людини людиною;

2.взаємної комунікативності;

3.взаємного відчуття об’єднуючих чи роз’єднуючих почуттів, оцінок і думок;

4.готовності до реагування певним чином на слова і вчинки оточуючих.

Клімат проявляється в:

1.настрої групи;

2.загальній думці групи;

3.індивідуальному самопочутті;

4.оцінці умов життя і праці особи в групі.

Соціально-психологічний клімат обумовлений перш за все соціальним досвідом людей. Він безпосередньо впливає на:

1.самопочуття членів групи;

2.вироблення, прийняття і здійснення спільних рішень;

3.досягнення максимальної ефективності спільної діяльності.

Складові частини соціально-психологічного клімату:

1.суспільна думка;

2.суспільний настрій.

Вони відіграють роль соціальних санкцій, стимулюючи чи обмежуючи дії індивідів і соціальних груп.

Таким чином соціально-психологічний клімат може бути благо приємним чи неблагоприємним для певних дій і соціальних перетворень.

Соціально-психологічний клімат виступає одночасно як механізм регулювання поведінки індивіда.Поняттям соціально-психологічний клімат позначають систему відношень членів групи одне до одного, яка включає не тільки психологічні реакції, але й суспільні відношення людей.

Соціально-психологічний клімат виникає сам по собі, в ізоляції від діяльності інших груп, які складають суспільство. Мікроклімат малих груп – наявність спілкування, яке супроводжує їх функціонування, підтримує їх структуру і організаційну цілісність, допомагає адаптуватися до умов оточуючого і природного середовища, що змінюються, і досягти цілей спільної діяльності. Саме цей признак спілкування – виявляється функціональним засобом створення соціально-психологічного клімату, на фоні якого проявляються групові потреби і рівні притягань, виникають і розв’язуються міжособистісні і між групові конфлікти, формуються настрійі думки певної спрямованості, інтенсивності і тривалості.

Через міжособистісні стосунки розкриваються соціально-психологічні форми, в які оформлюється зміст суспільних відносин в процесі спілкування людей.

Форми стосунків людей:

1.організаційно-технологічна взаємодія;

2.статусно-рольовий взаємозв’язок;

3.адміністративно-психологічний взаємовплив;

4.емоційно-логічне пізнання.

Ці всі стосунки виникають на основі предметно-практичної діяльності соціальної групи.

В соціальній групі проявляються взаємостосунки людей:співробітництво; змагання; згуртованість; сумісність; дружба; згода.

Види якостей особистості, від яких залежать психологічні властивості спілкування людини в соціальній групі:товариськість; замкненість; скритність; самостійність; відповідальність; сором’язливість; чуйність; принциповість; справедливість; чесність тощо.

В процесі будь-якого спілкування в соціально-психологічному кліматі регулятором відношень людей є моральні відношення, які проявляються в культурі поведінки людей. Члени групи особливо чутливі до поведінки своїх керівників, лідерів, авторитетів. Згідно їх поведінки визначається і закріплюється справжня цінність писаних чи неписаних норм моральних відношень. Міра відповідності і розходження, що декларуються між людьми нормами суспільної поведінки і її реальними вчинками характеризує ступінь її моральності.

В між особистих стосунках людей в соціальній групі реалізується рольовий взаємозв’язок. В рольових характеристиках закріплені первинні функції людини в групі і суспільстві.Роль – це набір норм, що визначають, як повинна поводитись людина даного соціального положення по відношенню до людей різного і однакового статусу під час спілкування.Чим ширше і різноманітніше діяльність людини, тим більше ролей їй доводиться виконувати.

Міжособистісні стосунки можуть бути:

1. безпосередні – які складаються на основі персональних контактів, конкретно-почуттєвого сприйняття і реальної взаємодії людей;

2. опосередковані – які виникають в результаті такого спілкування, при якому людей зв’язують:

- продукти їх діяльності;

- інструментальні засоби спілкування;

- суспільна думка тощо.

Характер між особистих відношень визначається:умовами і функціями спільної діяльності людей на виробництві; взаємодією в родині; в побуті; на відпочинку.

Процес стихійного розподілення ролей в групі в основному визначається технологічними функціями діяльності.

Статусні взаємозв’язки визначаються:

1.соціальною престижністю ролі;

2.виконавчою майстерністю суб’єктів діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні поняття МТЗ	\|	Згода є передумовою одностайності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.