Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 8. Організація ремонту енергетичного устаткування.

8.1. Основи організації ремонту.

8.2. Планування календарних строків, обсягів та собівартості ремонтів.

8.3. Планування роботи виробничих підрозділів з ремонту енергоустаткування.

8.1. Ремонт — це комплекс операцій з відновлення працездатності, ресурсу устаткування чи його складових частин.

Технічне обслуговування — це комплекс операцій: заміна і поповнення масел; регулювання механізмів; усунення дрібних несправностей; змащування тертьових поверхонь; перевірка геометричної точності відповідно до норм, передбачених держстандартами або ТУ; випробування (для електроустаткування, електромереж, вантажопідйомних машин) і т. д. Роботи з технічного обслуговування виконуються в міжзмінний час і регулюються спеціальним графіком.

Основними завданнями ремонтної служби є: підтримка технологічного устаткування в технічно справному робочому стані, що забезпечує його безперебійну роботу і продуктивність; збільшення термінів експлуатації устаткування без ремонту; удосконалювання організації і підвищення якості профілактичних та ремонтних робіт; зниження витрат на технічне обслуговування і всі види ремонту.

На вітчизняних підприємствах з 1955 р. застосовувалася єдина система планово-запобіжних ремонтів (ЄСПЗР), основи якої були розроблені в 1923 р. Сутність системи ПЗР полягає в проведенні через певну кількість годин роботи устаткування профілактичних оглядів і різних видів планових ремонтів, черговість і періодичність яких визначаються призначенням агрегату, його особливостями, розмірами й умовами експлуатації.

Використовуючи позитивний досвід проведення планово-запобіжних ремонтів, у 1988 р. була розроблена і впроваджена Типова система технічного обслуговування і ремонту (ТСТОР) метало- і деревообробного устаткування, яка передбачає сукупність взаємозалежних положень і норм, що визначають організацію і виконання робіт з технічного обслуговування й ремонту устаткування з метою зберігання протягом обумовленого часу при заданих умовах експлуатації продуктивності, точності та інших показників, гарантованих у супровідній технічній документації заводів-виготовлювачів.

Основною задачею ремонтів є підтримання агрегатів у робочому стані із зберіганням нормальних експлуатаційних характеристик. В основі раціональної організації ремонту лежать два принципи:

1) принцип профілактики;

2) принцип плановості.

В залежності від обсягів робіт планово-попереджувальні ремонти розділяються на поточний, середній, капітальний. Капітальний ремонт виконується при тривалій зупинці устаткування. Він виконується із періодичністю на менше одного року. Час між двома черговими капітальними ремонтами – міжремонтний період. Під час капітального ремонту здійснюється повне розбирання агрегату та його ретельний огляд; заміна зношених деталей та вузлів; зборка і регулювання агрегату; налагодження та випробування при пуску устаткування. Наприклад, капітальний ремонт турбоагрегатів ТЕС виконується через 4 - 5 років. Тривалість простою в ремонті парових турбін залежить від їх потужності та типу, параметрів пари та кількості циліндрів. Час простою в ремонті генераторів не повинен перевищувати тривалості ремонтного простою турбін.

Середній ремонт відрізняється від капітального меншими обсягами робіт. При цьому виді ремонту розбираються та оглядаються окремі вузли, виконується чищення деталей та виправляються знайдені дефекти, заміняються швидко зношувані деталі та вузли. Середній ремонт може виконуватися один раз за міжремонтний період, але не частіше одного разу на рік.

Поточні ремонти виконуються в період між капітальними. Поточний ремонт включає огляд і чищення вузлів і деталей, усунення невеликих дефектів.

Розробка ремонтних циклів енергоустаткування промислових підприємств має свою специфіку. Ремонтні цикли встановлюються для: енергетичних генераторів, устаткування і споруд мереж, устаткування, яке споживає енергію. Ремонтні цикли для генераторів і мереж (парогенератори, парові машини, компресори, трансформатори) встановлюються таким же чином, як і на електростанціях. Періодичність ремонту устаткування , яке споживає енергію повинна узгоджуватися із ремонтними циклами виробничого устаткування.

Періодичність ремонтів всіх видів енергетичного устаткування та тривалість ремонтного простою закріплюються в правилах технічної експлуатації та спеціальних інструкціях.

До основних ремонтних нормативів належать: категорія ремонтної складності; ремонтна одиниця; тривалість міжремонтного циклу; структура міжремонтного циклу; тривалість міжремонтних періодів і оглядів; нормативи трудомісткості; нормативи матеріаломісткості; норми запасу деталей, оборотних вузлів та агрегатів.

Під категорією ремонтної складності розуміється ступінь складності ремонту агрегату (одиниці устаткування), що залежить від його технічних і конструктивних особливостей, розмірів деталей, що обробляються, точності їх виготовлення та особливостей ремонту. У групі устаткування за еталон береться один з агрегатів і для нього встановлюється категорія складності. Категорія ремонтної складності позначається буквою і числовим коефіцієнтом перед нею. Наприклад, за умовну ремонтну одиницю по енергоустаткуванню прийнятий ремонт короткозамкненого електродвигуна потужністю 0,5 кВт. Він відноситься до I групи ремонтної складності. Ремонтна одиниця — умовний показник, що характеризує нормативні витрати на ремонт устаткування першої категорії складності.

Під тривалістю міжремонтного циклу розуміється час від уведення устаткування в експлуатацію до першого капітального ремонту або між двома черговими капітальними ремонтами.

Структура міжремонтного циклу — перелік і послідовність виконання робіт з огляду та ремонту в період між капітальними ремонтами або між уведенням в експлуатацію і першим капітальним ремонтом. Вона залежить від технологічного призначення устаткування, його складності й умов експлуатації.

Міжремонтний період – це відрізок часу роботи устаткування між двома черговими плановими ремонтами.

Міжоглядовий період – це час між оглядом і ремонтом або між ремонтом і оглядом, що передує огляду (в годинах).

Трудомісткість ремонтних робіт і оглядів (технічного обслуговування) протягом міжремонтного циклу розраховується з огляду на кількість і складність установленого устаткування, тривалість і структуру ремонтного циклу, затверджені норми затрат праці на одиницю ремонтної складності.

8.2. Планування ремонтів енергоустаткування ведеться цехами, в яких воно установлено. Відділ головного енергетика здійснює:

- методичне керівництво плануванням ремонтів енергоустаткування та розробку сумісно з цехами необхідних нормативів;

- складання зведених планів ремонтів енергетичного устаткування;

- визначення потреби в трудових і матеріальних ресурсах, потрібних для ремонтів;

- контроль за строками і якістю проведення ремонтів;

- підвищення ефективності ремонтних робіт.

Планування ремонтів включає: складання календарних планів, планування обсягів та собівартості. Календарний план ремонтів складається окремо для устаткування котельних, компресорних, насосних, мереж та енергетичного устаткування виробничих цехів. Календарний план ремонту енергоустаткування виробничих цехів узгоджується із планом ремонту виробничого устаткування цих цехів. Календарний план ремонту генераторів та перетворювальних установок, а також мереж узгоджується із планом енергопостачання підприємства. Як правило, проведення ремонтів генераторів і мереж проводиться у літній період.

При плануванні обсягів та собівартості ремонтів всі ремонтні роботи доцільно розділити на три групи:

1) Ремонти, обсяги та собівартість яких планують на основі дефектно-кошторисних відомостей. Це капітальні, середні та поточні ремонти генераторів, перетворювальних та споживаючих установок, мереж. Для вказаного устаткування планування повинно проводитися на базі дефектно-кошторисних відомостей по кожному агрегату.

2) Ремонти, планові показники яких визначаються на базі ремонтної складності. Це капітальні, середні, поточні ремонти енергоприймачів, номенклатура та обсяг яких охоплює система планово-запобіжних ремонтів. Планування обсягів та собівартості ПЗР енергоприймачів та мереж ґрунтуються на нормативах ремонтної складності.

3) Непередбачені роботи, які не входять до системи ПЗР. Для виконання цих робіт у плані повинен бути резерв витрат робочого часу, заробітної плати та матеріалів. При плануванні обсягів непередбачених робіт використовують аналіз звітних даних про їх фактичний обсяг.

Плани ремонтів енергетичного устаткування затверджуються головним енергетиком (механіком).

8.3. До кошторису затрат на виробництво включаються затрати, які необхідні для виконання робіт з ремонту енергетичного устаткування, виготовленню запасних частин, монтажу (демонтажу) устаткування, з виробництва та передачі енергії споживачам. Цей кошторис розробляється на основі матеріалів економічного аналізу роботи цехів за попередній період, а також на основі показників плану виробництва, планів по праці та організаційно-технічних заходів. Кошторис затрат по видам робіт для енергетичних цехів приведена в таблиці 8.1.

Таблиця 8.1.

Виробничі затрати енергетичних цехів.

№ з/п	Види продукції (робіт)	Сума затрат, тис грн.	Затрати в калькуляційних статтях, тис.грн
Основні матеріали	Запасні частини	Паливо із сторони	Енергія із сторони	Осн. зарплата робітників	Утримання та експл. устат.	Цехові	Загально-заводські
	Виробництво: - енергії - тепло енергії - стислого повітря - інших видів енергоресурсів	+ + + +	- - - -	- - - -	+ + - -	+ + + +	+ + + +	+ + + +	+ + + +	- - - -
	Ремонт устаткування: - капітальний - середній - поточний	+ + +	+ + +	+ + +	- - -	- - -	+ + +	+ + +	+ + +	+ + +
	Виготовлення запасних частин	+	+	-	-	-	+	+	+	-
	Монтажні роботи	+	+	+	-	-	+	+	+	-
	Всього:

Знак (+) указує на наявність, (-) –на відсутність калькуляційної статті.

В елементи затрат «Основні матеріали» та «Запасні частини» включають вартість основних матеріалів і покупних запасних частин, які входять до послуг енергетичних цехів, а також при виконанні капітального і середнього (з періодичністю більш одного року) ремонтів цехового устаткування.

В елементах затрат «Паливо із сторони» та «Енергія із сторони» відображається вартість покупних палива і енергії, які використовують для промислово-виробничих та господарських потреб.

До складу статті «Основна зарплата виробничих працівників» включається оплата за виконання операцій та робіт за відрядними нормами і розцінками, а також за погодинною системою оплати праці робітників, зайнятих експлуатацією енергетичних установок, ремонтом устаткування, монтажними роботами. До цієї статті відносяться і доплати за відрядно-прогресивною системою, премії робітникам погодинникам і відрахування на соціальне страхування. Розрахунок основної зарплати робітників проводиться на основі плану по труду.

До статті «Витрати на утримання і експлуатацію устаткування» відносяться витрати на утримання, поточний ремонт та амортизацію цехового устаткування, транспорту, цінних інструментів та інших робочих місць. Тут відображається основна і додаткова заробітна плата допоміжних робітників та відрахування на соціальне страхування, а також витрати, пов’язані із зносом та відновленням малоцінного та швидкозношуваного інструменту.

До статті «Цехові затрати» включаються: заробітна плата (основна і додаткова) цехового персоналу та відрахування від неї на соціальне страхування; амортизація та витрати на утримання та поточний ремонт будівель, споруд та інвентарю; витрати на випробування, дослідження, по раціоналізації; витрати по охороні праці; витрати невиробничого характеру – втрати від простоїв, псуванню матеріальних цінностей.

Затрати по елементам «Основні матеріали» та «Запасні частини» визначаються за нормами, які діють на підприємстві. Кількість розходу палива і енергії визначається на основі планових енергобалансів. Вартість палива визначається за плановими цінами, а покупна енергія – за діючими тарифами.

Віднесення цехових та загальнозаводських затрат і витрат на утримання і експлуатацію устаткування на окремі види робіт здійснюється пропорційно основній зарплаті робітників.

Планування собівартості ремонту за всіма його видами та типами устаткування здійснюється на основі калькулювання умовної одиниці ремонтної складності. Собівартість умовної одиниці ремонтної складності устаткування визначається на основі норм матеріальних і трудових затрат відповідно системі ПЗР для даного підприємства.

Планову собівартість одної умовної одиниці ремонтної складності за групами устаткування і видами ремонту розраховує відділ головного енергетика. Розрахунок узгоджується із планово-економічним відділом та головним бухгалтером підприємства, потім затверджується директором заводу або його заступником.

Планова собівартість ремонту унікального устаткування і модернізації визначається по кошторисам, на основі дефектних відомостей. Модернізація проходить по замовленню капітального ремонту.

Планування витрат на ремонт енергетичного устаткування виконує відділ головного енергетика, і узгоджує із планово-економічним відділом заводу.

Кошторис затрат енергоремонтних цехів і дільниць визначається на обсяг їх виробничої програми, яка розробляється службою головного енергетика на основі діючого положення про систему ПЗР.

Енергетичні цехи та дільниці підприємств виконують дуже різні роботи, тому аналітичний облік витрат цих цехів повинен бути диференційований. Напрями диференціації:

1) облік витрат на капітальні, середні, поточні ремонти, а також модернізацію устаткування. Для цього відкривають індивідуальні замовлення на кожен об’єкт, при наявності кошторису або кошторисно-фінансових розрахунків.

2) облік витрат на виробництво запчастин ведеться по окремим їх найменуванням, або по групам однорідних виробів;

3) облік витрат на дрібні роботи за поточним ремонтом ведеться по постійно діючими замовленнями. Всі враховані за ними витрати кожного місяця списують повністю на рахунки споживачів (собівартість виконаних робіт не калькулюється).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 7. Організація експлуатації енергетичних установок.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.046 сек.