Етапи процесу управління ризиками.

Зміст, завдання та принципи управління банківськими ризиками.

Управління ризиками – це процес, спрямований на виявлення (ідентифікацію), вимірювання (оцінювання). Контроль та моніторинг ризикових позицій банку, а також урахування взаємозв’язків між різними видами ризиків.

Мета управління ризиками полягає в оптимізації співвідношення між рівнем ризику та очікуваною економічною вигодою, яка є компенсацією за прийнятий банком ризиком.

Комплекс дій з управління ризиками має забезпечити досягнення таких завдань:

1. Ризики мають бути зрозумілими та усвідомлюватися банком та його керівництвом;

2. Ризики мають перебувати в межах толерантності, установлених спостережною радою банку;

3. Рішення з прийняття ризику мають відповідати стратегічним завданням діяльності банку;

4. Рішення з прийняття ризику мають бути конкретними і чіткими;

5. Очікувана дохідність має компенсувати прийнятий ризик;

6. Величина капіталу має відповідати розмірам ризиків, на які наражається банк;

7. Стимули для досягнення високих результатів діяльності мають узгоджуватися з рівнем толерантності до ризику.

Принципи управління ризиками.

1. Забезпечення інтересів зацікавлених сторін. Процес управління ризиками має одночасно забезпечувати інтереси багатьох зацікавлених сторін: клієнтів, контрагентів, керівників, працівників, спостережної ради і акціонерів банку, органів банківського нагляду, рейтингових агентств, інвесторів, кредиторів та інших.

2. Повнота охоплення. Процес управління ризиками має охоплювати всі види діяльності банку, які впливають на параметри ризику ( наприклад, аналіз стану фінансових ринків);

3. Безперервність. Управління ризиками – безперервний процес аналізу ситуації та оточення, в яких виникають ризики, і прийняття управлінських рішень щодо впливу на самі ризики, та/або на рівень уразливості (експозиції) банку до таких ризиків.

4. Відповідальність. Управління ризиками має відбуватися на тому рівні організації, де ризик виникає. Контроль за ризиками здійснюється на найвищих рівнях управління і на рівні спостережної ради.

5. Об’єктивність. Управління ризиками має забезпечувати об’єктивний характер ідентифікації, оцінювання та моніторингу ризиків.

Залежно від тривалості періоду, на який поширюються управлінські рішення, УБР поділяється на стратегічне, тактичне й оперативне.

Стратегічне УБР спрямоване на забезпечення довгострокового існування банку та передбачає визначення рівнів толерантності до ризиків. Реалізується через затвердження положень, що встановлюють стандарти ризиків. Таке управління реалізується власниками – акціонерами, здійснюється спостережною радою.

Тактичне УБР спрямоване на реалізацію стратегії управління ризиками за допомогою відповідних методів та процедур (1-3роки). Таке управління реалізується керівництвом банку (правлінням банку або комітетом з ризик-менеджменту).

Оперативне УБРспрямоване на постійне виявлення, кількісне та якісне оцінювання ризиків, реалізацію управлінських рішень, контроль та моніторинг ризиків. Таке управління здійснює структурний підрозділ банку з ризик-менеджменту, спираючись на щоденну діяльність підрозділів. Оперативне УБР є обов’язком менеджерів банку.

Процес управління ризиками складається з таких етапів:

1. Виявлення та ідентифікація – усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;

2. Вимірювання та оцінювання (квантифікація) – аналіз та оцінювання величини ризику;

3. Реалізація управлінських рішень, спрямованих на пом’якшення, мінімізацію або усунення ризиків за допомогою відповідних методів управління;

4. Контроль та моніторинг – здійснення постійного контролю за рівнем ризиків з механізмом зворотного зв’язку.

На першому етапі процесу управління ризиками здійснюється виявлення та ідентифікація всіх ризиків, які супроводжують діяльність банку зараз або в майбутньому. Виявлення – це безперервний процес визнання та розуміння наявних та майбутніх ризиків, який здійснюється на рівні окремих банківських операцій, портфелів, структурних підрозділів банку.

Результатом є з’ясування сутності ризиків, на які наражається банк, та визначення, чи узгоджуються вони з його завданнями, стратегією та політикою.

На другому етапі проводять вимірювання величини того чи іншого ризику. Вимірюванняпередбачає кількісне оцінювання параметрів, які характеризують ризик. Таке оцінювання рівня ризику має відображати як фактичні так і потенційні параметри ризику банку, визначати допустимі межі для кожного виду ризику для окремих банківських операцій, підрозділів та банку в цілому. При цьому слід оцінити й ризики освоєння нових ринків, банківських продуктів та напрямів діяльності. Ступінь ризику вимірюється втратами (збитками), які можуть статися в разі реалізації цього ризику, а також їх ймовірністю.

Імовірність настання певної події визначається за допомогою об’єктивних і суб’єктивних методів. Об’єктивні методи ґрунтуються на обчисленні частоти, з якою в минулому відбувалася подія. Це методи теорії ймовірностей, економічної статистики, теорії ігор та інші матем. методи. Суб’єктивні методи спираються на використання оцінок і критеріїв, сформованих на підставі припущень, власних міркувань і досвіду менеджера, оцінок експертів, суджень консультантів, консалтингової фірми.

На третьому етапі управління ризиками здійснюється реалізація управлінських рішень, спрямованих на пом’якшення, мінімізацію, обмеження, усунення або передавання ризиків за допомогою відповідних методик управління.

Якщо фактичний ризик не перевищує межі допустимого, то керівництво може обмежитися контрольною функцією, тобто зразу перейти до останнього етапу управлінського процесу.

Якщо рівень ризику перевищує допустимі межі, необхідно його знизити за допомогою відповідного методу, вибір якого залежить від стратегії банку, ставлення керівництва до ризику, рівня підготовки працівників банку, кола клієнтів та особливостей того сегменту ринку, який обслуговує банк.

З погляду можливостей застосування окремих методів управління доцільно об’єднати ризики в групи відповідно до методів мінімізації. Це групи ризиків, які можуть бути:

1. Диверсифіковані;

2. Застраховані;

3. Прохеджовані;

4. Знижені за допомогою інтегрованого управління активами і пасивами банку.

На четвертому етапі здійснюється контроль та моніторинг рівня банківських ризиків.

Контроль передбачає встановлення обмежень та доведення їх до виконавців за допомогою положень, стандартів, процедур. Оперативний та стратегічний контроль має відбуватися постійно.

Моніторингризику передбачає регулярне функціонування незалежної системи оцінювання та контролю за ризиками з механізмами зворотного зв’язку. Моніторинг спрямовано на своєчасне відстеження рівнів ризиків, а також винятків з тих чи інших правил.

Моніторинг здійснюється завдяки інформаційним звітам структурних підрозділів та окремих посадових осіб, внутрішньому і зовнішньому аудиту й аналітичній діяльності спеціалізованих служб банку. Звіти в системі моніторингу мають бути регулярними, своєчасними, точними і інформативними.

Для ефективного використання ресурсів банку, які спрямовуються на здійснення моніторингу, ризики слід класифікувати за ступенем їх значущості для конкретного банку і вносити до системи стеження лише ключові види ризиків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Методи визначення економічного капіталу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.074 сек.