• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фізіологічні потреби

Потреби в безпеці та захисті

Соціальні потреби

У повазі

У самовираженні

(саморозвиток і самореалізації)

(самоповага, визнання, статус)

(потреба соціального контакту, любов, відчуття духовної близькості)

(надійність доходів, забезпечення старості, робочого місця, чисте повітря, чисті продукти, захист у разі непрацездатності)

(голод, спрага, одяг, житло)

Основою цієї піраміди є фізіологічні (елементарні) потреби. Наступні потреби цієї піраміди можна об'єднати таким поняттям, як вищі (соціальні) потреби. Обсяг і кількість соціальних потреб залежить від загального стану і динаміки розвитку культури, етики та духовності суспільства.

Розглядаючи структуру економічних потреб, слід звернути увагу на те, що за засобом їх задоволення вони поділяються на дві великі групи: потреби в предметах споживання - індивідуальні, і потреби у засобах виробництва-виробничі.

Одне з фундаментальних положень політичної економії полягає в тому, що особисті потреби людини є безмежними, а виробничі ресурси — обмеженими.

Визначальними є економічні потреби, тобто той внутрішній мотив, що спонукає людину до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту і добробуту членів сім'ї.

Економічні потреби - це частина суспільних потреб, задоволення яких пов'язане з функціонуванням суспільного виробництва, включаючи виробничу І невиробничу сферу. Економічні потреби надзвичайно різноманітні. У розвинутих країнах світу вчені налічують близько 11 тис. потреб, серед яких переважна більшість - економічні. Тому існують різні критерії Їх класифікації. Задоволення економічних потреб відіграє неоднакову роль у відтворенні здібностей людини. В зв'язку з цим виділяють:

* фізіологічні (матеріальні) потреби, задоволення яких забезпечує відтворення фізичних здібностей людини (продукти харчування, одяг, взуття, житло, товари господарсько-побутового призначення);

* духовні потреби, задоволення яких забезпечує відтворення та розвиток Інтелекту людини (одержання освіти, підвищення кваліфікації, культурний відпочинок, предмети і послуги культурного призначення);

* соціальні потреби, задоволення яких пов'язане з функціонуванням соціальної сфери суспільства (охорона здоров'я, сімейно-побутові умови, умови праці, транспорт, зв'язок).

За способом задоволення виділяють:

- індивідуальні - це потреби в одязі, житлі. Їжі та ін.;

- колективні - ті, що спільно задовольняються у трудовому колективі (підвищення кваліфікаційного рівня працівників, будівництво спільних баз і будиночків відпочинку, колективне управління виробництвом та ін);

- суспільні - це потреби у забезпеченні громадського порядку, захисті навколишнього середовища тощо.

За ступенем реалізації потреби можна класифікувати на:

- абсолютні потреби - визначаються максимально можливим обсягом виробництва матеріальних благ і послуг (за найбільш сприятливих умов), які могли бути спожиті суспільством;

- дійсні потреби - відповідають рівню розвитку економіки певної країни;

- платоспроможні - потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін (тобто вони визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення).

Численні потреби людини за спільністю ознак можна об'єднати у такі групи:

* матеріальні і духовні;

* загальні і конкретні;

* поточні та перспективні;

* задоволені і незадоволені;

* дійсні та абсолютні.

7. Благо та товар. Властивості товару і його функціональні форми.Величина вартості товару.Розрізняють дві форми виробництва – натуральну і товарну. Натуральне виробництво – господарство, в якому процес створення матеріальних благ спрямований на безпосереднє задоволення власних потреб виробництва. При натуральному господарстві продукт не набуває товарної форми, тобто не стає об’єктом купівлі – продажу, а утворює фонд життєвих засобів для самого виробництва.

Натуральному господарству властиві наступні риси:нерозвиненість суспільного поділу праці; замкненість; відсутність зовнішніх зв’язків; примітивна техніка і технологія; патріархальність виробництва загалом; низька ефективність.

Основою виникнення та розвитку товарного виробництва є загальний і частковий поділ праці. Товарне виробництво – це така організація суспільного господарства, коли окремі продукти виробляються для обміну на ринку. Йому властиві наступні риси: суспільний поділ праці; економічна відокремленість виробників як власників; обмін здебільшого у формі купівлі-продажу.

Благо– це засіб для задоволення потреб. Вони бувають (прямі та непрямі, економічні та неекономічні)

Товар – продукт виробничої, що продають і купують. Товар має дві властивості: споживну вартість і мінову вартість.

Споживна вартість – це здатність товару задовольняти певну потребу людини. Обмін товарами є еквівалентним. Це передбачає таку властивість товару, як мінову вартість – кількісне співвідношення, в якому один товар обмінюється на інший. Мінову вартість товару, тобто його ціну, визначають затрати на виробництво цього товару, які називають вартістю. Вартість – це уречевлена в товарі праця. Праця вимірюється кількістю суспільно необхідного робочого часу.

Праця, що створює товар виступає одночасно як: конкретна і абстрактна. Конкретна праця– це праця у конкретній формі, як певний набір операцій, вона створює споживну вартість, конкретну річ. Абстрактна праця – це праця в загалі, вона споріднює всі види праці, бо є результатом певних зусиль на виробництво товарів, робить можливим порівняння і утворює вартість. Це витрати людської робочої сили у фізіологічному розумінні – енергії мускулів, мозку, нервів тощо. Розрізняють також працю просту і складну.

Вартість товару змінюється в залежності від продуктивності праці. Продуктивність праці – це кількість продукції виробленої за одиницю часу. Рівень продуктивності залежить від рівня розвитку техніки, форм і методів організації праці, рівня освіти і кваліфікації працівників та ін.

Праця здійснюється з різною інтенсивністю. Інтенсивність – це витрати праці за одиницю часу. Зростання інтенсивності праці рівноцінне продовженню робочого дня. Інтенсивніша праця створює за одиницю часу більшу вартість порівняно з менш інтенсивною. Отже, величина вартості прямо пропорційно залежить від інтенсивності праці і обернено пропорційно – від продуктивності праці.

Альтернативні теорії вартості. Вартість (цінність) трактується по-різному і є величиною абстрактною. В реальному житті на ринку виступає ціна.

1) трудова теорія вартості. Вона була розроблена основоположниками класичної політичної економії, англійським економістами В. Петті, А. Смітом і Д. Рікардо. Завершена у працях К. Маркса. Ця теорія виходить з того, що субстанція і величина вартості, як основа ціни, визначається затратами праці на виробництво товарів (конкретна і абстрактна).

2) теорія трьох факторів виробництва: праці, капіталу (як засоби виробництва) і землі (як головного природного фактора). Ця теорія вперше була обґрунтована в працях французького економіста першої половини XIX ст. Ж.Б. Сея. Витрати на виробництво, твердить він складаються не тільки з витрат праці, а й капіталу і землі. Вартість, на його думку, залежить від корисності, витрат на виробництво, а також від попиту і пропозиції.

3) У 70-х роках XIX ст. дістала широкий розвиток теорія граничної корисності, яка була обґрунтована представниками австрійської школи К. Менгером, Ф. Візером та ін. У процесі ринкової взаємодії попиту і пропозиції, яка визначала рівень ринкових цін, вирішальне значення надавалось попиту. Вартість розглядалася як суб’єктивна категорія результату оцінки індивідом споживних благ, залежно від інтенсивності потреб і рідкісності .

4) Наступний підхід сформульований А. Маршалом та українським економістом М. Туган-Барановським. Вони успішно об’єднали теорію трудової вартості і теорію граничної корисності, а також теорію витрат виробництва і розглядають ринкові сили, які лежать на стороні попиту у вигляді граничної корисності і на стороні пропозиції у вигляді витрат виробництва. Корисність визначає запропоновану кількість, запропонована кількість визначає витрати виробництва, витрати виробництва – цінність. Ціна, яку визначає продавець залежить від граничних витрат на виробництво, а ринкові ціни є результатом взаємодії попиту і пропозиції.

Закон вартості, його функції та механізм дії. Закон вартості – це особливий економічний закон (який діє в деяких суспільних способах виробництва), він висловлює внутрішньо необхідні суттєві і постійні зв’язки між суспільно необхідною працею (витратами на виробництво товару з урахуванням їх відтворення) і цінами товарів з умовами відносної відповідальності попиту і пропозиції.

В більш суспільній формі закон вартості означає обмін еквівалентів, тобто обмін товарів і послуг між виробниками і їх купівлю на ринку відповідно до суспільно необхідних витрат на їх виробництво:

Закон вартості висловлює внутрішньо необхідні суттєві і постійнізв’язки між особистими і суспільно необхідним робочим часом.

Особисті – це робочий час, який витрачається окремими виробниками на виробництво товару. А мірилом ринкової (суспільної) вартості є не особистий робочий час, а суспільно необхідний – це той робочий час, який необхідний для виготовлення будь-якої споживної вартості при існуючих суспільно нормальних умовах виробництва та при середньому в конкретному суспільстві рівні вміння і інтенсивності праці.

Суспільно нормальні умови виробництва – це такі умови, які в даний час є типовими, тобто умови, при яких виробляється більше продукції даного виду. Згідно закону вартості мінові пропорції при обміні товару регулюються суспільно необхідними витратами. Змушуючи товаровиробників зменшувати особисту вартість своїх товарів (через покращення організації виробництва, впровадження нової техніки та ін.), цей закон є рушійною силою розвитку продуктивних сил.

Контрольні питання до теми:

1. Коли і як виникла економічна теорія як наука?

2. Проаналізуйте основні відмінності економікс від політичної економії.

3. Які функції виконує економічна теорія?

4. Дайте визначення економічному закону.

5. Визначте етапи розвитку економічної теорії та її школи і течії.

6. Назвіть економістів, які зробили найвагоміший внесок у розвиток економічної теорії.

7. Наведіть найважливіші елементи діалектичного методу пізнання.

8. Проаналізуйте, що є найціннішим у марксистській політичній економії і які ідеї Маркса виявилися помилковими.

Читайте також:

1. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
2. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
3. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів
4. Видатки на господарські потреби та інші поточні видатки
5. Визначення потреби в матеріалах
6. Визначення потреби в оборотних коштах
7. Визначення потреби в оборотних коштах
8. Визначення потреби організації у персоналі як основа для прогнозування і планування його розвитку
9. Визначення потреби підприємства в оборотних активах
10. Визначення потреби підприємства в оборотних активах
11. Визначення потреби у підготовці персоналу, цілей навчання, розробка навчальних планів і програм
12. Виробництво та потреби

Переглядів: 4451