• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Визначення потреби в оборотних коштах

Рис.5.4. Елементний склад оборотних коштів підприємства

До нормованих оборотних коштів належать кошти, щодо яких установлюються нормативи запасів: виробничі запаси, незавершене ви­робництво, витрати майбутніх періодів та залишки готової продукції на складах підприємств. Ненормовані оборотні кошти включають фонди обігу, за винятком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на власні та прирівняні до власних; залучені та інші.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їхнє нормування (розрахунок нормативів).

Уразі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в по­стачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та при­бутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші нега­тивні явища в господарській діяльності підприємств.

Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмір­них запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; ство­рення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів:

1. Аналітичний (дослідно-статистичний), який передбачає ре­тельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей із подальшим коригуванням фактичних запасів та вилученням із них надлишкових.

2. Коефіцієнтний — полягає в уточненні чинних на початок розра­хункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змі­нами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на обсяг цих коштів.

3. Прямого рахунку — це науково обґрунтований розрахунок нор­мативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів (виробни­чими запасами, незавершеним виробництвом, витратами майбутніх періодів, залишками готової продукції). В умовах досягнутого організа­ційно-технічного рівня виробництва в практичній діяльності суб'єктів господарювання метод прямого рахунку є основним, інші методи розра­хунків використовуються здебільшого як допоміжні.

Для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції на підприємстві створюються виробничі запаси. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й покупні напівфабрикати.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається за формулою:

де НОК — норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів, тис. грн; С_дС — середньодобове споживання сировини, матеріалів, напів­фабрикатів, тис. грн; НЗ — норма запасу, днів.

Середньодобове споживання сировини, матеріалів і покупних напів­фабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво і роз­раховується за формулою:

де С_дС — середньодобове (середньоденне) споживання певного виду ресурсів тис. грн; ЗРП — загальна річна потреба в даному виді ресурсів, тис. грн.

На підприємстві існує декілька видів виробничих запасів: транспорт­ний, підготовчий, технологічний, поточний (складський) та резервний (страховий).

Транспортний запас створюється на період часу знаходження мате­ріалів у дорозі з моменту одержання їх у постачальника (з моменту оплати) до фактичного прибуття вантажу на підприємство і не переви­щує двох днів.

На практиці величина нормативу оборотних коштів, вкладених у транс­портний запас, визначається на основі фактичних даних за попередній рік:

де ТЗ — розмір оборотних коштів, вкладених у транспортний за­пас, грн; Т_тр — термін транспортування, днів.

Підготовчий запас створюється на період, необхідний для розванта­ження, сортування, складання та прийняття матеріалів на склад підпри­ємства. Норматив оборотних коштів, вкладених у нього, визначається за формулою:

де ПЗ — норматив оборотних коштів, вкладених у підготовчий за­пас, грн; Т_підгот — термін на розвантаження, сортування, складання та прийняття матеріалів на склад, днів.

Технологічний запас створюється на час підготовки виробничих за­пасів до використання їх у технологічному процесі. Розмір оборотних коштів у ньому визначається таким чином:

де ТЗ — норматив оборотних коштів, вкладених у технологічний за­пас, грн; Т_технол — термін підготовки, днів.

Поточний (складський) запас створюється для забезпечення безпере­бійного процесу виробництва необхідними матеріальними ресурсами на період часу між окремими поставками виробничих запасів від поста­чальників. Середній інтервал між поставками визначається шляхом ді­лення кількості днів у місяці (ЗО) на число визначених договором поста­вок.

Наприклад, якщо умовами договорів між постачальниками і підприємством передбачено надходження матеріалів 3 рази на місяць, то їх поточний запас має дорівнювати 10 дням (30/3). До нормативу оборот­них коштів, як правило, входить середній поточний запас у розмірі 50% інтервалу між поставками ресурсів від постачальників (дата чергового одержання матеріалів, останній день інтервалу збігається з мінімальним (нормативним) їхнім запасом).

Резервним (страховий) запас створюється для забезпечення безпе­рервності виробництва при виникненні непередбачених перебоїв із по­стачанням підприємства виробничими запасами від постачальників.

Резервний (страховий) запас визначається двома способами:

1) за середнім відхиленням фактичних строків поставки від перед­бачених договором;

2) за періодом, необхідним для термінового оформлення замов­лення та доставки матеріалів від виробника до споживача.

Норматив оборотних коштів, вкладених у резервний запас, визнача­ється за формулою:

,

де РЗ — норматив оборотних коштів, вкладених у резервний (стра­ховий) запас, грн; Т_рез — дні резервного запасу (період зриву поставок).

На підставі норм, обчислених за всіма видами запасів, визначається норматив оборотних коштів для окремих видів, груп і в цілому на сиро­вину, основні матеріали і покупні напівфабрикати. На підприємствах за­гальна потреба в оборотних коштах визначається за допомогою спе­ціального розрахунку.

Розрізняють максимальний виробничий запас, середній і мінімальний.

Максимальний виробничий запасрозраховується за формулою;

де Т_пост — інтервал поставки в днях.

Середній запас:

Мінімальний запас:

Визначення нормативів оборотних коштів у запасних частинах та інструменті, у швидкозношуваних та малоцінних предметах відріз­няється від методики нормування оборотних коштів у виробничих запа­сах.

Так, норматив запасних частин та інструменту для ремонту виз­начається множенням фактичних витрат певного виду запасних частин або інструменту в базовому році на індекс виробничої програми й індекс зниження частки витрат ресурсів у розрахунковому (плановому) році:

де Н_з.ч.і — норматив запасних частин, інструменту, грн; В_ф — фактичні витрати певного виду запасних частин (інстру­менту), грн; І_{в. .п} — індекс виробничої програми у розрахунковому (плановому) році І_в.р — індекс зниження частки витрат певного ресурсу у розра­хунковому (плановому) році.

Загальними принципами нормування оборотних коштів у швидко­зношуваних та малоцінних предметах є, такі:

1) окреме визначення норм для матеріальних цінностей, що збері­гаються на складі підприємства, і тих, що використовуються (ек­сплуатуються) у виробництві;

2) грошова оцінка складських запасів за повною їхньою вартістю (собівартістю), а предметів, що використовуються у виробниц­тві, — у розмірі 50% їхньої первісної вартості;

3) відмова від нормування у днях споживання предметів, які вико­ристовуються (експлуатуються), і розрахунок норм для окремих їх груп на основі коефіцієнтів, що характеризують залежність розміру запасу від чисельності працівників, кількості робочих місць, вартості окремих видів устаткування тощо.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві роз­раховується за формулою:

де Н_нзв — норматив оборотних коштів у незавершеному вироб­ництві, грн; ВС — виробнича собівартість продукції, випущеної за певний пе­ріод (місяць, квартал, рік), грн; Т_ц — тривалість виробничого циклу, днів; Д_п — дні відповідного періоду; К_нв — коефіцієнт наростання витрат.

Коефіцієнт наростання витрат (собівартості незавершеного ви­робництва) дорівнює:

або

де В_п — первісні витрати (одноразово зроблені на початку виробни­чого циклу); В_р — решта витрат, що були здійснені до закінчення виробниц­тва продукції.

Первісні витрати та решта витрат, що були здійснені при вигото­вленні продукції, становлять виробничу собівартість (ВС).

Коефіцієнт наростання витрат (співвідношення середньої собіварто­сті незавершеного виробництва і собівартості готової продукції) потребує спеціальних попередніх розрахунків. Найточніше його можна визначити через розподіл витрат за днями виробничого циклу.

З цією метою за даними кошторису витрат на виробництво всі витрати розподіляють на одноразові (вартість сировини та основних матеріалів, що входять до процесу виробництва із самого його початку) і такі, що поступово зроста­ють (решта витрат). Якщо витрати на заробітну плату та обслуговування виробництва важко розрахувати в розрізі днів виробничого циклу, то їх умовно розподіляють однаковими частинами на кожний день циклу.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів роз­раховується виходячи із залишків коштів на початок періоду і суми ви­трат, які будуть здійснені в плановому періоді за вирахуванням суми майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розрахову­ється за формулою:

де Н_в.м.п — норматив витрат майбутніх періодів, грн; В_поч — залишок витрат на початок планового періоду, грн; В_пог.пл — витрати, які будуть погашені за рахунок собівартості у плановому періоді.

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визна­чається як добуток середньоденного випуску продукції (за виробничою собівартістю) на норму запасу готової продукції на складі в днях.

де Н_г.п — норматив залишків готової продукції, грн; П_сд — середньоденний випуск продукції, грн; НЗ — норма запасу готової продукції на складі, днів.

Таким чином, сукупний норматив власних оборотних коштів під­приємства на розрахунковий (плановий) період дорівнює сумі нормати­вів, розрахованих для окремих елементів: виробничих запасів, незавер­шеного виробництва, витрат майбутніх періодів та залишків готової продукції.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. Ocнoвнi визначення здоров'я
5. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
6. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
7. Амортизація інших необоротних матеріальних активів
8. Аналіз ефективності використання оборотних активів
9. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
10. Аналіз оборотності оборотних коштів.
11. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
12. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів

Переглядів: 7474