Основні психологічні ознаки праці

Предмет психології праці

ПИТАННЯ ПРОФОРІЄНТАЦІЇ

МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ

ЛЕКЦІЯ 1

1. Предмет психології праці. Основні психологічні ознаки праці.

2. Профорієнтація, історія її становлення.

3. Цілі й завдання профорієнтації.

4. Теорія та методологія профорієнтації.

Психологія праці, будучи галуззю психологічної науки, вивчає психологічні особливості різних видів трудової діяльності в їхній залежності від суспільно-історичних і конкретних виробничих умов, від знарядь праці, методів навчання праці і від психологічних якостей особистості працюючого.

Предметом психології праці є психологічна сутність трудової діяльності, особливості особистості працюючого (професійні здібності) і його взаємодія з виробничим середовищем.

Психологічна сутність трудової діяльності полягає в тих вимогах до психічних властивостей, станів і процесів, які пред'являє до працюючого його професія. Для успішного здійснення професійної діяльності (професії і спеціальності) необхідні різні особливості особистості робітника: його досвід, характер, психічний стан, уважність, сприйняття, пам'ять, мислення, емоційність, психомоторика, які визначають здібності до цієї діяльності.

Активність людини, яка використовує виробниче встаткування, інструменти на штатному робочому місці, зовсім не обов'язково є працею в психологічному значенні слова.

Виділимо основні психологічні ознаки праці:

1. Свідоме передбачення соціально цінного результату..

Здатність передбачати результат діяльності дуже розвинена в людини й не властива їй як суб'єктові праці. Наявність уявного передбачення результату активності ще не робить її працею.

Щоб діяльність можна було назвати трудовою, яка передбачає результат повинен мислитися як цінний для широкого колективу, тобто як соціально цінний. І притому який має позитивну цінність. Діяльність не може бути охарактеризована як праця в психологічному значенні цього терміна, якщо свідомість соціальної цінності її результату не виступає в даної людини як істотний регулятор його активності. Справа не просто в самій по собі «чистій» свідомості, у розумінні відповідних слів, а в тому, що це знання виявляється реальним регулятором активності, діяльності, поведінки людини.

У зв'язку з обговорюваною психологічною ознакою праці важливо відзначити, що слово «передбачення» вказує одночасно і на гностичний, і на афективний компоненти образу результату діяльності. Адже «замилування» – це деякий підйом почуттів.

У свою чергу, гностичний компонент уявлення про результат праці складається з передбачення власного продукту, з одної сторони, і розуміння його цінності (позитивної цінності, або «анти цінності»)для людей – з іншої.

Таким чином, у розглянутій ознаці можна виділити три відносно самостійних компонента:

а) більш-менш ясне знання про продукт діяльності;

б) більш-менш чітке усвідомлення його соціальної цінності;

в) більш-менш виражений афективний тон відповідних знань, уявлень, образів.

Знання про результат (тобто про те, чого поки немає) включає і образні, і понятійні компоненти, співвідношення яких різне в залежності від специфіки предмета праці і типу мислення людини. Так, якщо кухар придумує фірмове блюдо, то знання результату праці включає і товарознавчі критерії смакових достоїнств їжі, виражені в мові, у вигляді засвоєних (внутрішніх, суб'єктивних) сенсорних еталонів, і образи уяви не тільки зорової, але і смакової, а також нюхової модальностей. У хіміка-апаратника, зайнятого виробництвом сірчаної кислоти, знання про кінцевий продукт може виступати, в основному, у вербальній формі – у вигляді чисельно заданих вимог до кількості і якості його.

2. Свідомість обов'язковості досягнення соціально фіксованої мети.

Тільки лише усвідомлення обов'язковості і пов'язані із цим вольові зусилля по її реабілітації специфічні не тільки для праці. Діяльність стає працею в тому випадку, якщо є не тільки ідея обов'язковості, а й зовнішні стосовно суб'єкта форми фіксації цілей його діяльності і форми соціального санкціонування, схвалення цих цілей. Адже свідомість обов'язковості й мобілізація вольових зусиль можуть характеризувати і діяльність по реалізації чисто особистих, навіть і егоїстичних або асоціальних задумів.

Коли мова йде про працю, у наявності повинні бути завдання, сформульовані відповідальними представниками виробничого колективу, суспільства. Ці завдання можуть бути сформульовані у вигляді планів, програм, усних або задокументованих виробничих завдань. Для дітей і підлітків соціально значимі цілі або завдання формулюють дорослі люди – батьки, учителі, а в окремих випадках – друзі. Виключенням із цього ряду може бути діяльність творчого, пошукового характеру, коли суб'єкт сам ставить перед собою цілі й визначає завдання.

Для того щоб діяльність могла бути віднесена до категорії праці (з погляду психології), цілі її повинні бути або зовнішнім чином визнані, відзначені в якійсь соціальній групі (у родині, у виробничому колективі), або логічно підлеглі певним суспільно важливим цілям (хоча б в усвідомленні самого суб'єкта діяльності).

Розглянута психологічна ознака праці має, як і перший, когнітивний і афективний компоненти. Когнітивний компонент виражається у свідомості суб'єктом більшої або меншої неминучості прийнятого порядку речей і свідомості відповідальності перед людьми. Афективний компонент – в емоційних реакціях, станах, відносинах, пов'язаних з параметрами стабільності мінливості умов протікання діяльності, які співвідносять із її метою. Людина не просто пам'ятає і розуміє, яка мета задана, але її тривожать, хвилюють факти збігу або неузгодженості ходу, напрямку діяльності з її ідеальним планом.

3. Свідомий вибір, застосування, удосконалювання або створення знарядь, засобів діяльності.

Використання знарядь – досить загальна ознака діяльності людини. Своєрідність праці зводиться до того, що його знаряддя, засоби виявляються предметом особливої уваги, інтересу більш-менш широких спільностей людей і в зв'язку із цим виявляються дуже «живучими» у методичному плані. Вони стають предметом культивування і, отже, культури народів.

Якщо мати на увазі певну, конкретну працюючу людину, то її діяльність тим більшою мірою буде мати, за інших рівних умов, психологічні ознаки праці, чим ліпше вона орієнтована у знарядних засобах діяльності - зовнішніх і внутрішніх – і правилах їхнього застосування. Коротше кажучи, щоб діяльність стала працею (або тією діяльністю, що створила людину, виділивши її із тваринного світу, і яка продовжує її ліпити), недостатньо, щоб людина взяла в руки, скажемо, лопату, зварювальний пальник, стала за пульт робототехнічного комплексу, або організувати команду для досягнення якоїсь мети. У праці передбачаються знання можливостей і обмежень, варіантів застосування знарядь, засобів праці й, отже, певний вибір (або знання, що існує найбільш кращий варіант або найкращий спосіб застосування їх).

Поряд із загальнозначущими, прийнятими для багатьох засобами діяльності можуть бути й індивідуальні або індивідуалізовані. Наприклад, майстерність, як вища форма професійної кваліфікації, багато в чому створюється індивідуальним, пристосованим до конкретної людини знарядним оснащенням діяльності.

Розглянута психологічна ознака праці маєтри компоненти:когнітивний (знання засобів праці, їхніх тонкостей), операторний (володіння засобами праці) і афективний (відповідні емоційні переживання, стани).

4. Усвідомлення міжособистісних виробничих залежностей, відносин(«живих» і опредметнених).

Практично завжди якщо не об'єкти, те речовинні знаряддя праці, умови її приховують у собі опредметнені міжособистісні відносини: інструменти кимсь зроблені, кимсь доставлені; матеріали кимсь добуті, підготовлені, виготовлені; умови праці кимсь організовані, підтримуються в нормі та ін. Якщо людина безтурботно, бездумно губить або ламає інструмент, «запорює» заготовки, напівфабрикати, то його діяльність губить ознаки трудової, навіть якщо вона протікає на штатному робочому місці. Вона наближається скоріше до так називаних знарядних дій антропоїдів (вищих мавп), які можуть не тільки використовувати ціпок, щоб дістати предмет, який їх привабив, але й вставити один ціпок в інший і цим новим знаряддям дістати недоступну принаду. Але це ще не робить їхню активність трудовою діяльністю.

Ця психологічна ознака має когнітивні й афективні компоненти (знання про відповідні міжособистісні відносини і той або інший емоційний супровід його).

Отже, у контексті психології праці ми будемо розуміти працю (по Е. А. Климову [5]) як функціональну психологічну систему, що характеризується розглянутими вище чотирма ознаками. Якщо хоча б одна ознака відсутня, то дана активність поки не є праця в психологічному сенсі слова.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Системний підхід до аналізу наукової діяльності	\|	ПРОФОРІЄНТАЦІЯ, ІСТОРІЯ ЇЇ СТАНОВЛЕННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.