Методологія профорієнтації.

«Під методологією професійної орієнтації мають на увазі вчення про основні положення, структуру й методи дослідження наукових проблем профорієнтаційного самовизначення й удосконалюванні практичних методів впливу на молодь з метою оптимізації інтересів особистості й суспільства в питаннях вибору професії” [Проф ориент уч ].

До основних положень, які мають істотний вплив на постановку всієї профорієнтаційної роботи відносяться ідеї концептуального характеру. Одна з них - ідея організації профорієнтаційної роботи, заснованої на діагностичному дослідженні особистості, ретельному врахуванні інтересів і здібностей, необхідних для правильного вибору професії. Ця ідея була поширена до середини 30-х років і звалася «діагностичною концепцією». Тут широко використовувалися тести. Недосконалість цих тестів, їх неправильне використання, а також ряд інших причин привели до того, що ідея діагностичного дослідження була замінена іншою, так званою «виховною концепцією». Остання нерідко протиставлялася першій як єдино правильна, однак і тоді вже було ясно, що й діагностика й виховання - однакові важливі й органічно зв'язані напрямки практичної роботи із професійної орієнтації учнів.

До ідеї методологічного характеру відноситься ідея диференційованого підходу до проведення профорієнтаційної роботи з учнями. Вона передбачає попередню класифікацію учнів за групами залежно від їхніх життєвих і професійних планів і відповідну виховну роботу в цих групах. Диференціальний підхід дозволяє вести профорієнтаційну роботу більш цілеспрямовано, а отже, і більш ефективно.

У соціології одержала поширення ідея соціально-професійної орієнтації, яка пояснює обумовленість вибору професії не стільки орієнтацією на ту або іншу професію, скільки спрямованістю особистості на бажаний для себе соціальний стан у суспільстві й пошуку шляхів його досягнення за допомогою обраної для цього професії. Таким чином, якщо професійна орієнтація визначається як діяльність по підготовці молоді до вибору професії, те соціально-професійну орієнтацію можна також коротко визначити як підготовку молоді до вибору професії й свого місця в суспільстві.

До методологічних питань профорієнтації ставляться й питання визначення й розвитку системи профорієнтації.

Перш ніж сформулювати загальне визначення системи профорієнтації, розглянемо ряд вихідних положень:

1. Профорієнтація являє собою системну діяльність, яка містить цільові настанови, завдання, принципи, форми, методи, критерії ефективності, рівні, напрямки, аспекти й інші системо – і структуроутворюючі елементи.

2. Система профорієнтації школярів є підсистемою загальної системи трудової й професійної підготовки.

3. Система професійної орієнтації – це частина загальної системи соціальної орієнтації особистості в структурі продуктивних сил і виробничих відносин, які склалися.

4. Профорієнтація відноситься до соціальних систем, які функціонують у суспільстві, вона торкається різних проблем, і в тому числі пов'язані з розвитком людського фактора суспільного виробництва; уже за однією тільки цією причиною профорієнтацію можна вважати суспільною проблемою. Вона може бути названа так і з іншої причини. Для вирішення проблем профорієнтації недостатньо зусиль одного міністерства (Міністерства освіти) або однієї науки (наприклад, педагогіки). Для того щоб система профорієнтації стала ефективною необхідна скоординована діяльність ряду (якщо не більшості) міністерств і відомств, а також учених різних спеціальностей.

5. На ефективність профорієнтації впливає безліч різних об'єктивних і суб'єктивних факторів. Ця система важко піддається організації й керуванню. Ці й інші причини дозволяють назвати систему профорієнтації складною” [Проф ориент уч ].

Зі сформульованих вище п'яти вихідних положень випливає визначення системи профорієнтації школярів.

“Система профорієнтації школярів – це організована, керована діяльність різних державних і громадських організацій, підприємств, установ і школи, а також родини, спрямована на вдосконалювання процесу професійного й соціального самовизначення школярів в інтересах особистості й суспільства” [Проф ориент уч ].

На кожному етапі суспільного розвитку система профорієнтації вирішує певні завдання. Наприклад, в 30-ті роки ставилися завдання переважної орієнтації молоді на робітничі, інженерні й військові професії; із середини 50-х – на робочі професії; в 80-х роках – на професії сільськогосподарського виробництва, педагогічні, військові, інженерні, робочі професії основних і допоміжних виробництв і на професії обслуговуючої праці.

«Загальна мета системи профорієнтаційної роботи – підготовка учнів до обґрунтованого вибору професії, що задовольняє як особистісні інтереси, так і суспільні потреби. У систему профорієнтації входять наступні основні компоненти: цілі й завдання, основні напрямки, а також форми й методи профорієнтаційної роботи з учнями» [Проф ориент уч ].

При незмінній загальній цілі конкретні цілі й завдання роботи кожної школи залежить від потреб кадрів у тих або інших професіях, ступені гостроти цих потреб, від можливостей і умов у даному регіоні або місті. Успішна реалізація поставлених цілей і завдань у значній мірі залежить і від якості роботи з кожного із цих напрямків.

«У цей час система профорієнтаційної роботи містить у собі діяльність з наступних напрямків:

1. Професійна освіта, що включає профінформацію, профпропаганду й профагітацію.

2. Попередня професійна діагностика, спрямована на виявлення інтересів і здібностей особистості до тієї або іншій професії.

3. Професійна консультація, націлена в основному на надання індивідуальної допомоги у виборі професії з боку фахівців-профконсультантів.

4. Професійний відбір (добір) з метою вибору осіб, які з найбільшою ймовірністю зможуть успішно освоїти дану професію й виконувати пов'язані з нею трудові обов'язки.

5. Соціально-професійна адаптація.

6. Професійне виховання, яке ставить своєю метою формування в учнів почуття обов’язку, відповідальності, професійної честі й гідності» [Проф ориент уч ].

У роботі з різними напрямками визначилося коло форм і методів профорієнтаційної роботи – це розповіді про професії, бесіди, екскурсії на підприємства і т.д.

Трохи складніше полягає справа з методами наукового дослідження питань профорієнтації. Виділення профорієнтації як самостійної науки припускає серед інших важливих ознак наявність власних методів. Але в наукових дослідженнях профорієнтаційних проблем використовуються методи психології, педагогіки, економіки, соціології, медицини. Тому не можна поки стверджувати, що профорієнтація являє собою самостійну науку. Це міждисциплінарний науковий напрямок, покликаний вирішувати прикладні завдання оптимального регулювання процесу професійного самовизначення особистості в її інтересах і в інтересах суспільства. Оскільки система знань, понятійний апарат і методи різних наук мають помітні відмінності, то виникає проблема інтеграції необхідних для профорієнтації знань.

До числа найбільш важливих методологічних питань відносяться й питання визначення критеріїв ефективності профорієнтації. Зараз ефективність профорієнтаційної роботи школи нерідко визначається по тому, скільки учнів (у відсотках) вибрали професії, на які їх орієнтували, і працюють за ними.

Цей критерій важливий, але недостатній. Адже, наприклад, запланованого відсотка учнів можна добитися різними засобами, і в тому числі не завжди виправданими з педагогічної, соціальної, психологічної й економічної точок зору. І якщо цей показник ставати головною метою й самоціллю профорієнтації, притому без серйозної діагностичної й виховної роботи з учнями, те вся ця робота набуває своєрідного нахилу, який заважає в першу чергу самій профорієнтації, підриває довіру до неї з боку учнів і їх батьків. Досягнення поставленої мети можливе й виправдане тільки при активній роботі з молоддю, при виявленні їх реальних інтересів і здібностей, формуванні переконаності в правильному виборі професії, що відповідає як їх особистим схильностям, так і потребам міста, району, села, у якому вони живуть, суспільства в цілому.

От чому з педагогічної точки зору ефективність вибору професії означає міру відповідності індивідуального вибору професії рекомендаціям педагога. При цьому передбачається, що педагогічні рекомендації засновані на врахуванні як особистих, так і суспільних потреб. Відповідно чим більше число учнів обирають рекомендовані їм професії, тем вище дієвість профорієнтаційної роботи педагогів, школи.

Успішність вибору професії означає також оптимальне узгодження суспільних потреб у сфері праці із планами професійного й особистісного розвитку учнів. Тому чим більше професійний вибір відповідає структурі необхідних у сучаснім суспільстві кадрів професій, тем успішніше здійснювалася робота із профорієнтації. Таким чином, міра збалансованості (збігів) потреб у кадрах і реального вибору служить одним з найбільш важливих критеріїв ефективності профорієнтації.

Якщо учні заздалегідь намітили й погодили свої плани життєвого й професійного самовизначення, то відсоток школярів, що добилися реалізації своїх планів, служить одним з показників ефективності профорієнтації за умови, що намічені раніше плани відповідають потребам регіону, країни в кадрах певних професій і необхідного рівня кваліфікації.

Відомо, що правильний вибір професії позитивно впливає як на продуктивність, так і на якість праці. Отже, трудові досягнення випускників шкіл або інших навчальних закладів, пов'язаних із профорієнтацією, служать ще одним важливим критерієм успішності вибору професії.

Найбільш важливим психологічним критерієм успішного вибору професії й місця роботи є задоволеність людини зробленим вибором. Для оцінки рівня задоволеності професією, місцем і характером виконуваної роботи, зарплатою використовуються тести й анкети.

Таким чином, «головним критерієм ефективності профорієнтаційної роботи служить міра збалансованості кількості учнів, які надходять на роботу, на навчання в СПТУ, технікуми й вузи за професіями, що відповідають актуальним потребам міста, району, регіону, суспільства в цілому” [Проф ориент уч ].

Питання про визначення ефективності профорієнтаційної діяльності шкіл і педагогів говорить про важливість профорієнтації як для суспільства, так і для особистості. Тобто профорієнтація є проблемою не тільки педагогічною, але й соціальною, проблемою, від розв'язку якої залежить розвиток суспільства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теорія профорієнтації.	\|	І. Зародження та основні етапи розвитку економічної теорії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.