• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна характеристика структури особистості школяра в плані її профорієнтації.

Профорієнтаційна психодіагностика людини за змістом залежить від системно-структурного розуміння особистості. В різні часи особистість розглядалась в залежності від концептуальних підходів в психології, а ще раніше — в філософії. Слово особистість вживається нами тільки стосовно людини і притому починаючи лише з відповідного етапу її розвитку. Роздвоєння особистості, але не індивіда. Особистість є спеціальне людське утворення, яке не може бути виведене із її діяльності з пристосування, як не можуть бути виведені з неї її свідомість або її людські потреби.

Особистість, як відмічають психологи – психологічне обличчя людини як дієздатного члена суспільства, який усвідомлює свою роль в ньому.

Психологічне обличчя складається з вроджених задатків і досвіду, які визначають своєрідність протікання психічних процесів і станів, які стали під впливом спрямованості особистості не тільки її окремими властивостями, але і загальними якостями: характером і здібностями.

Дієздатність, як найголовніша із рис особистості, обумовлюється тим, що вона проявляється і формується в процесі спрямованої діяльності особистості разом з оточуючими людьми, в постійному спілкуванні з ними.

Усвідомлення своєї ролі в суспільстві визначається участю в суспільних справах; оцінкою корисності цієї участі оточуючими і самооцінкою результатів своєї діяльності.

Таким чином, у структурі особистості можна виділити три її психологічні характеристики:

- стійкість властивостей особистості;

- єдність особистості;

- активність особистості.

У структурі особистості також можна умовно виділити три основні блоки:

- спрямованість особистості (система її ставлення до навколишнього світу – мотиви, потреби, інтереси, ідеали);

- можливості особистості (загальні і спеціальні здібності);

- психологічні особливості поведінки (темперамент і характер).

У структурі особистості також розрізняють три складові:

1. Внутрііндивідуальна (інтраіндивідна) підсистема – подана в будові темпераменту, характеру, здібностей людини;

2. Інтеріндивідна – подана сукупністю предметних взаємовідношень індивідів;

3. Метаіндивідна (надіндивідна) – подана “вкладами” в інших людей, які індивід вільно чи невільно здійснює засобами своєї діяльності (цей процес отримав назву персоналізації).

У сучасній психології є декілька теоретичних підходів до вивчення особистості, які ґрунтуються на різних концепціях. Нараховується, як найменше, 48 варіантів теорії особистості. В основному вони зводяться до виявлення поведінки (В) людини, яка залежить від внутрішніх суб’єктивно-психологічних властивостей (Р), або соціального оточення чи особливостей ситуацій (Е), в якій особистість знаходиться.

1. Психодинамічні теорії В = F (Р) – поведінка особистості залежить тільки від внутрішніх психологічних властивостей індивіда.

2. Соціодинамічні теорії В = F (E) – у поведінці особистості головна роль відводиться зовнішнім ситуаціям.

3. Інтеракціоністичні теорії В = F (Р, E) – взаємодія внутрішніх і зовнішніх факторів в управлінні актуальними діями людини.

4. Експериментальні теорії – на аналізі і узагальненні зібраних дослідницьким шляхом фактів. Є й не експериментальні – спираються на спостереження, досвід, не звертаючись до експерименту.

5. Структурні – виявлення структури особистості і системи понять, якими вона описується.

6. Динамічні – перетворення, зміна і розвиток особистості, тобто її динаміка – основна її тема.

У практиці профорієнтації широко використовуються різні структури особистості. Одна з них побудована на основі концепції С.Я.Рубінштейна. Вона включає 6 основних психологічних сфер особистості:

1) потребо-мотиваційна сфера (інтереси, нахили, наміри, мотиви);

2) характерологічні особливості (основні риси характеру, які проявляються в системі провідних ставлень особистості до праці, людей, себе, навколишнього світу: ініціативність, наполегливість, любов до праці, лідерство, готовність до співпраці, спілкування, конфліктність, самоврівноваженість, віра в свої сили, бережливість, акуратність тощо);

3) емоційно-вольова сфера (емоційна стійкість і напруженість, тривожність, емоційні переживання, особливості прийняття рішення, вольові якості);

4) інтелектуальна сфера (показники продуктивності і своєрідності інтелектуальної діяльності, які будуються на основі психічних процесів пам'яті, уваги, мислення, уяви);

5) комунікативна сфера (показники комунікативних якостей, стилю міжособистісного спілкування);

6) психофізіологічні особливості (основні властивості нервової системи — сила, врівноваженість, рухливість)

Але у профорієнтаційній роботі дуже поширена динамічна функціональна структура особистості, розроблена К.К.Платоновим. Про особистість людини, яка спить, нічого не можна сказати. Але як тільки людина починає діяти, відразу ж проявляються різні властивості і особливості її особистості. Чим активніша діяльність людини, тим чіткіше, яскравіше будуть проявлятися особливості її особистості. Рис особистості дуже багато. В українській і російській мовах більше 1800 слів, які їх характеризують (в грузинській – більше 4 тис., а в англійській – біля 5,6 тис.). І не всі риси особистості можуть бути позначені одним словом. Розібратися в їх різноманітті, як відмічає К.К.Платонов, було б неможливо, якби особистість не мала динамічну функціональну структуру і всі особливості кожної особистості не вкладалися б в 4 необхідні і достатні для цього її підструктури, або розташовувались на її межах.. Назви цих підструктур, як і будь-які назви, умовні, тому їх не можна відривати від тих загальноприйнятих психологічних явищ, які входять до кожної з них як підструктури або елементи. У зв'язку з тим, що соціальні закони визначають і перетворюють прояв багатьох біологічних особливостей, виділені 4 підструктури можуть бути розташовані у порядку зменшення ролі соціального і зростання біологічного фактору.

Перша, яка є виключно соціально обумовленою підструктурою особистості, включає спрямованість (бажання, інтереси, нахили, ідеали, світогляд, переконання, потреби), ставлення (до праці, до людей, до себе, до навколишнього середовища) і моральні якості (принциповість, людяність, патріотизм, цілеспрямованість, ініціативність, оптимізм, новаторство, самокритичність, дисциплінованість, комунікативність і т.д.) особистості. Ці якості формуються шляхом виховання.

Друга підструктура особистості включає її досвід: знання, уміння, навички і звички, які набуваються шляхом навчання і на них уже впливають біологічно обумовлені властивості особистості, але в них значно більше соціального. Ця підструктура інколи називається індивідуальною культурою або підготовленістю людини.

Третя підструктура особистості — індивідуальні особливості окремих психічних процесів і функцій (індивідуальні особливості форм відображення) —включає відчуття, сприйняття, почуття, емоції, волю, увагу, пам'ять, уяву і мислення. Біологічно обумовлені особливості в ній проявляються ще в більш значній мірі, так як форма відображення є функцією мозку. Ця підструктура розвивається шляхом вправ.

Четверта підструктура включає біопсихічні властивості (темперамент, статеві, вікові, патологічні та фармакологічно обумовлені властивості), які майже повністю біологічно обумовлені і можуть тільки частково змінюватися (перероблятися) за допомогою тривалих тренувань.

Ці підструктури, як видно зі схеми ІІ.2.1, перебуваючи в ієрархічному

Схема ІІ.2.1. Основні підструктури як рівні особистості,

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
5. III.Цілі розвитку особистості
6. III.Цілі розвитку особистості
7. III.Цілі розвитку особистості
8. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
9. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
10. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
11. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
12. Автокореляційна характеристика системи

Переглядів: 1732