Загальна характеристика структури особистості школяра в плані її профорієнтації.

Профорієнтаційна психодіагностика людини за змістом залежить від системно-структурного розуміння особистості. В різні часи особистість розглядалась в залежності від концептуальних підходів в психології, а ще раніше — в філософії. Слово особистість вживається нами тільки стосовно людини і притому починаючи лише з відповідного етапу її розвитку. Роздвоєння особистості, але не індивіда. Особистість є спеціальне людське утворення, яке не може бути виведене із її діяльності з пристосування, як не можуть бути виведені з неї її свідомість або її людські потреби.

Особистість, як відмічають психологи – психологічне обличчя людини як дієздатного члена суспільства, який усвідомлює свою роль в ньому.

Психологічне обличчя складається з вроджених задатків і досвіду, які визначають своєрідність протікання психічних процесів і станів, які стали під впливом спрямованості особистості не тільки її окремими властивостями, але і загальними якостями: характером і здібностями.

Дієздатність, як найголовніша із рис особистості, обумовлюється тим, що вона проявляється і формується в процесі спрямованої діяльності особистості разом з оточуючими людьми, в постійному спілкуванні з ними.

Усвідомлення своєї ролі в суспільстві визначається участю в суспільних справах; оцінкою корисності цієї участі оточуючими і самооцінкою результатів своєї діяльності.

Таким чином, у структурі особистості можна виділити три її психологічні характеристики:

- стійкість властивостей особистості;

- єдність особистості;

- активність особистості.

У структурі особистості також можна умовно виділити три основні блоки:

- спрямованість особистості (система її ставлення до навколишнього світу – мотиви, потреби, інтереси, ідеали);

- можливості особистості (загальні і спеціальні здібності);

- психологічні особливості поведінки (темперамент і характер).

У структурі особистості також розрізняють три складові:

1. Внутрііндивідуальна (інтраіндивідна) підсистема – подана в будові темпераменту, характеру, здібностей людини;

2. Інтеріндивідна – подана сукупністю предметних взаємовідношень індивідів;

3. Метаіндивідна (надіндивідна) – подана “вкладами” в інших людей, які індивід вільно чи невільно здійснює засобами своєї діяльності (цей процес отримав назву персоналізації).

У сучасній психології є декілька теоретичних підходів до вивчення особистості, які ґрунтуються на різних концепціях. Нараховується, як найменше, 48 варіантів теорії особистості. В основному вони зводяться до виявлення поведінки (В) людини, яка залежить від внутрішніх суб’єктивно-психологічних властивостей (Р), або соціального оточення чи особливостей ситуацій (Е), в якій особистість знаходиться.

1. Психодинамічні теорії В = F (Р) – поведінка особистості залежить тільки від внутрішніх психологічних властивостей індивіда.

2. Соціодинамічні теорії В = F (E) – у поведінці особистості головна роль відводиться зовнішнім ситуаціям.

3. Інтеракціоністичні теорії В = F (Р, E) – взаємодія внутрішніх і зовнішніх факторів в управлінні актуальними діями людини.

4. Експериментальні теорії – на аналізі і узагальненні зібраних дослідницьким шляхом фактів. Є й не експериментальні – спираються на спостереження, досвід, не звертаючись до експерименту.

5. Структурні – виявлення структури особистості і системи понять, якими вона описується.

6. Динамічні – перетворення, зміна і розвиток особистості, тобто її динаміка – основна її тема.

У практиці профорієнтації широко використовуються різні структури особистості. Одна з них побудована на основі концепції С.Я.Рубінштейна. Вона включає 6 основних психологічних сфер особистості:

1) потребо-мотиваційна сфера (інтереси, нахили, наміри, мотиви);

2) характерологічні особливості (основні риси характеру, які проявляються в системі провідних ставлень особистості до праці, людей, себе, навколишнього світу: ініціативність, наполегливість, любов до праці, лідерство, готовність до співпраці, спілкування, конфліктність, самоврівноваженість, віра в свої сили, бережливість, акуратність тощо);

3) емоційно-вольова сфера (емоційна стійкість і напруженість, тривожність, емоційні переживання, особливості прийняття рішення, вольові якості);

4) інтелектуальна сфера (показники продуктивності і своєрідності інтелектуальної діяльності, які будуються на основі психічних процесів пам'яті, уваги, мислення, уяви);

5) комунікативна сфера (показники комунікативних якостей, стилю міжособистісного спілкування);

6) психофізіологічні особливості (основні властивості нервової системи — сила, врівноваженість, рухливість)

Але у профорієнтаційній роботі дуже поширена динамічна функціональна структура особистості, розроблена К.К.Платоновим. Про особистість людини, яка спить, нічого не можна сказати. Але як тільки людина починає діяти, відразу ж проявляються різні властивості і особливості її особистості. Чим активніша діяльність людини, тим чіткіше, яскравіше будуть проявлятися особливості її особистості. Рис особистості дуже багато. В українській і російській мовах більше 1800 слів, які їх характеризують (в грузинській – більше 4 тис., а в англійській – біля 5,6 тис.). І не всі риси особистості можуть бути позначені одним словом. Розібратися в їх різноманітті, як відмічає К.К.Платонов, було б неможливо, якби особистість не мала динамічну функціональну структуру і всі особливості кожної особистості не вкладалися б в 4 необхідні і достатні для цього її підструктури, або розташовувались на її межах.. Назви цих підструктур, як і будь-які назви, умовні, тому їх не можна відривати від тих загальноприйнятих психологічних явищ, які входять до кожної з них як підструктури або елементи. У зв'язку з тим, що соціальні закони визначають і перетворюють прояв багатьох біологічних особливостей, виділені 4 підструктури можуть бути розташовані у порядку зменшення ролі соціального і зростання біологічного фактору.

Перша, яка є виключно соціально обумовленою підструктурою особистості, включає спрямованість (бажання, інтереси, нахили, ідеали, світогляд, переконання, потреби), ставлення (до праці, до людей, до себе, до навколишнього середовища) і моральні якості (принциповість, людяність, патріотизм, цілеспрямованість, ініціативність, оптимізм, новаторство, самокритичність, дисциплінованість, комунікативність і т.д.) особистості. Ці якості формуються шляхом виховання.

Друга підструктура особистості включає її досвід: знання, уміння, навички і звички, які набуваються шляхом навчання і на них уже впливають біологічно обумовлені властивості особистості, але в них значно більше соціального. Ця підструктура інколи називається індивідуальною культурою або підготовленістю людини.

Третя підструктура особистості — індивідуальні особливості окремих психічних процесів і функцій (індивідуальні особливості форм відображення) —включає відчуття, сприйняття, почуття, емоції, волю, увагу, пам'ять, уяву і мислення. Біологічно обумовлені особливості в ній проявляються ще в більш значній мірі, так як форма відображення є функцією мозку. Ця підструктура розвивається шляхом вправ.

Четверта підструктура включає біопсихічні властивості (темперамент, статеві, вікові, патологічні та фармакологічно обумовлені властивості), які майже повністю біологічно обумовлені і можуть тільки частково змінюватися (перероблятися) за допомогою тривалих тренувань.

Ці підструктури, як видно зі схеми ІІ.2.1, перебуваючи в ієрархічному

№ підструктури	Коротка назва	Властивості підструктур	Співвідношення соціального і біологічного	Основні зв’язки з	Види формування	Необхідні рівні аналізу
відоб-ражен-ням	усвідом-ленням	потре-бами	актив-ністю
	Спря-мова-ність	Переко-нання Потреби Світог-ляд Ідеали Нахили Інтереси Бажання	Біоло-гічного майже немає	Відно-шення до відображува-ного на основі досвіду	В основ-ному усвідом-млення майбу-тнього	Через відобра-ження соціаль-ної потреби	Через пере-конан-ня	Виховання	Соціально-психоло-гічний
	До-свід	Звички Вміння Навички Знання	Значно більше соці-ального	Зміст форм від-обра- ження	Необхі-дність усвідо-млення мину-лого	Через звички	Через вольові навич-ки	Навчання	Психо-лого-педаго-гічний
	Психічні про-цеси	Увага Воля Почуття Сприй-няття Мисле-ння Відчуття Емоції Уява Пам’ять	Частіше більше соці-ального	Форми психіч-ного відобра-ження	Достат-ньо усвідомлення дійсно-го	Через потребу особис-тості	Через волю	Вправ-ляння (вправи)	Індиві-дуально-психоло-гічний
	Біо-пси-хічні вла-сти-вості	Темпера-мент, статеві, вікові, патоло-гічні, фармако- логічні	Соці-алього майже немає	Меха-нізми психіч-ного відобра-ження	Лише стиль усвідом-лення	Через біологіч-ну потребу	Через силу і рухли-вість нервових процесів	Тренування	Психофі-зіологіч-ний Нейрон-психоло-гічний

Схема ІІ.2.1. Основні підструктури як рівні особистості,

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суть, предмет і завдання попередньої профорієнтаційної психодіагностики.	\|	На які накладаються характер і здібності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.