Методи вивчення особистості учня з метою профорієнтації.

Схема ІІ.2.2. Соціалізація підструктур особистості

Спираючись на концепцію динамічної функціональної структури особистості у профорієнтації використовується карта особистості, яка

заповнюється на основі діагностичного дослідження людини з використанням різноманітних методів. Структура і послідовність її заповнення буде розглянута нижче.

Для вирішення завдань попередньої профорієнтаційної психодіагностики використовується експерс- і пролонгована профпсиходіагностика.

Експрес-профпсиходіагностика — це прискорена психодіагностика, в процесі якої використовують такі методики: ознайомлююча бесіда, екзамени, тести досягнень. Її висновки набагато нижчі за точністю, ніж пролонгованої. Пролонгована профпсиходіагностика спирається на вивчення особистості в процесі навчання та виховання, всієї трудової діяльності з урахуванням динаміки її розвитку. Основний, теоретично обґрунтований і практично ефективний метод її — метод узагальнення незалежних характеристик. Пролонгована профпсиходіагностика є основою пролонгованого професійного підбору і відбору. Цим вона відрізняється від експрес-профпсиходіагностики.

Наведемо основні методи і методики для дослідження психологічних якостей особистості у відповідності до її динамічної функціональної структури.

Перша підструктура особистості вивчається за допомогою спостереження, бесіди, анкетування, вивчення незалежних характеристик, експертної оцінки та спеціальних опитувальників: “Вивчення провідних мотивів вибору професії”, “Ранжування мотивів вибору професії”, “Мотивація навчальної діяльності” – Т.І.Ілліна, “Вимірювання мотивації досягнень” – А.Мехрабіан, “Конструктивність мотивації”, “Діагностика мотивації до досягнення успіху” – Т.Еллерс, “Карта інтересів” – О.Є.Голомшток, “Орієнтовно-діагностична анкета спрямованості інтересів” (ОДАНІ – модифікація С.Я.Карпіловської), “Бланк професійних інтересів” – Е.Стронг, “Квадрат інтересів” – Є.М.Павлютенков, “Диференційно-діагностичний опитувальник” (ДДО – Є.О.Клімов), ”Професійно-діагностичний опитувальник” (ПДО – Є.О.Клімов, О.Д.Сазонов), методика вивчення мотивів професійної діяльності учнів – Л.О.Головей, “Опитувальник професійної готовності школярів” (ОПГШ – Л.М.Кабардова), “Орієнтовна анкета” – В.Смекала, М.Кучера, “Багатофакторний визначальник професійних нахилів” (БВПН – В.Є.Гаврилов, А.С.Єгоров, Р.Д.Каверіна), “Комунікативні й організаційні нахили” (КОН-1 – В.В.Синявський, Б.О.Федоришин), “Потреба у спілкуванні”, “Самооцінка індивідуальних особливостей” (СІО – Л.М.Кабардова), “Опитувальник професійних переваг особистості” (ОППО – Л.М.Кабардова), “Ціннісні орієнтації” – М.Рокича, “Спрямованість, інтереси, наміри” (СІН-78 – Б.О.Федоришин), “Визначальник професійного типу особистості” (Д.Голланд), “Фукуяма-тест” (F‑тест) та інших.

Для вивчення другої підструктури особистості використовуються методи спостереження, бесіди, анкетування, аналізу документів, тести досягнень (педагогічні тести), аналіз продуктів діяльності та інші. Відповідні відомості про властивості цієї підструктури людини можна також отримати за допомогою F‑тесту, опитувальника “Ваша майбутня професія” Л.М.Лучко, опитувальника “Профпоінформованість” О.Альтунджи, орієнтаційного опитувальника В.М.Баса, експрес-методики “Орієнтир”, тесту “Шифровка цифр” Д.Векслера та інших, які наведені в різних посібниках.

Вивчення третьої підструктури особистості школярів проводиться за допомогою дуже широкого арсеналу різноманітних тестів, стандартизованих особистісних опитувальників, проективних і апаратурних методик, експертної оцінки. Наприклад, для вивчення пам'яті застосовують тести для виявлення її видів: смислової – “Пари слів”, механічної – “Пари слів”, наочно-образної – КНОП-1 – Я.Райскупа, Л.Репань у модифікації О.Є.Ящишина, оперативної – ОП-1 – І.Т.Романюк, Б.О.Федоришин, О.Є.Ящишин, зорової і слухової – тест Р.Мейлі, довгочасової – “Двозначні числа” та ін. Види уваги можна вивчати за допомогою тестів: концентрація - “Торндайка”, “Переплутані лінії”, “Коректурна проба Бурдона-Анфімова”; об’єм – “Таблиці Шульте”; переключення − “Чорно-червона таблиця”, “Складання чисел з переключенням”; стійкість і вибірковість – “Кільця Ландольта”, “Рахунок за Крепелінгом” та ін. Функції і види мислення досліджуються тестами: лабільність − “Словесний лабіринт”, конструктивне − “Кубики Коса”, “Конструктор”, абстрактне – “Кількісні відношення”, логічне − “Прогресивні матриці” Равена, “Числові ряди”, “Аналогії”, “Магічна фігура” та окремі субтести Векслера, технічне − “Тест Беннета”, інтелектуальна лабільність – “Тест виконання інструкцій” В.Т.Козлової та ін. Просторова уява вивчається за допомогою тестів “Кубики Амтхауера”, “Техніка” (розгортки фігур), “Компаси” тощо. Вольові особливості людини — методиками “Вольова організація особистості” (ВОЛ – А.А.Хохлов), “Яка в мене воля?” та ін. Емоційні стани досліджують за допомогою методик “Самооцінка емоційних станів” – А.Уесман, Д.Рикс, “Експрес-оцінка емоційних станів” Ю.Я.Кисильов, “САН” – В.А.Доскін та ін. Сприйняття і відчуття можна досліджувати за допомогою апаратурних методик, але використовуються і бланкові, такі як “Відрізки”, “Квадрати”, “Поділ кола” і т.п. Психомоторика людини досліджується за допомогою методик М.Г.Довлетишина – кмітливість рук, Кеттелла – пластичність-ригідність, “Тремометр” – статистичний і динамічний тремор рук, кінематометра Жуковського – точність рухів руки, Озерецького-Гуревича – кмітливість рук, Кикчеєва − кінестетичної чутливості рук та ін. приладів.

Четверта підстуктура особистості досліджується за допомогою різноманітних опитувальників, тестів, репертуарних ґраток, проективних технік і апаратурних методик тощо. Зокрема, для визначення типу нервової системи і темпераменту використовують опитувальники “Особистий опитувальник Айзенка”, “Методика вивчення нервової системи і темпераменту”, “Опитувальник структури темпераменту” (ОСТ – В.М.Русалова), “Багатофакторний особистісний опитувальник” (FPІ), “Риси характеру і темпераменту” (РХТ), “Карта спостережень Скотта”; тести для дослідження нервової системи “Теппінг-тест” Є.П.Ілліна, “Проба Лачінса”; апаратурні: “Хронорефлексометр”, “Вимірювання критичної частоти розрізнення світлових миготінь” (КЧСМ), “Реакція на рухомий об’єкт” (РРО) та ін.; опитувальник “Рівень суб'єктивного контролю” (РСК – Дж.Роттер, для визначення екстернальності-інтернальності) та ін.

Здібності і характер досліджуються за допомогою різноманітних методів: спостереження, бесіди, анкетування, опитування, експертної оцінки, узагальнення незалежних характеристик, тестів, проективних методик, репертуарних технік тощо. Для цього можна використовувати методики “16 PF” (16-тифакторний особистісний опитувальник Р.Кеттела), Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник (ММРІ) та його модифікації, “Самооцінка особистості” (С.О.Будасі), тест Томаса, “Соціометрія”, “Тест ЛІРІ” для діагностики міжособистісних стосунків, “Самооцінка індивідуальних особливостей – СІО”, самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейн у модифікації О.М.Прихожан, “F‑тест” – (С.Фукуями), “Характерологічні риси особистості”, опитувальник Д.Кейрсі для визначення соціонічного типу особистості, “Професійно важливі риси характеру”, семантичний диференціал Ч.Осгуда, репертуарних граток техніка Г.Келлі, “Спеціальні та творчі здібності”, “Шкільний тест розумового розвитку” (К.М.Гуревич), Амтхауера інтелекту структури тест TSI, Біне-Сімона розумового розвитку шкала, Векслера інтелекту вимірювання шкали WISC, Домино-тест А.Енстея, культурно-вільний інтелекту тест Р.Кеттела, Мейлі інтелекту аналітичний тест, короткий тест для відбору Вандерліка, загальних здібностей батарея тестів GATB, “Психологічні профілі” Г.І.Россолімо та інші.

Методики профорієнтаційної психодіагностики необхідно відбирати з урахуванням вимог їх надійності, валідності, а також можливості проведення їх в групі (складом не більше 15 оптантів), простоти їх обробки, зручності фіксації результатів у “Діагностичній карті особистості”, наявності нормативних показників тощо. Запропоновані методичні процедури виступають не стільки у якості засобу “діагнозу” психологічних якостей у кожного оптанта, скільки в якості засобу стимулювання процесу самопізнання. Розвивальний ефект психодіагностики підсилюється за рахунок запропонованих оптантам рекомендацій, самостійного повторного виконання ними тих чи інших методик, комплексу домашніх завдань, елементів інтелектуального тренінгу. Важливою умовою ефективності всієї роботи є дотримання вимоги конфіденційності при використанні інформації про результати психодіагностики. Споживачами цієї інформації є виключно кожний конкретний оптант. Фіксувати свої індивідуальні результати в “Діагностичній карті особистості” оптант може в закодованому вигляді. У процесі індивідуальної співбесіди за результатами психодіагностики рекомендується уникати поспішних оцінок і висновків стосовно можливої успішності або неуспішності оптанта в тій чи іншій сфері професійної діяльності. Важливо пам'ятати, що якраз у процесі взаємостосунків з дорослими, які мають значення для оптанта (рідні, друзі, учителі), і в ході реальної діяльності формується система життєвих і професійних цінностей, ставлення до вибору майбутньої професії. Не треба також оцінювати результати діагностики у виразах “добрий-поганий”. Оптантам необхідно довести до відома, що ця форма роботи призначена для виявлення індивідуальних відмінностей, які характеризують своєрідність кожної людини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
На які накладаються характер і здібності	\|	Інтегровані показники здатності учня до професійного самовизначення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.