Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Життя – смерть.

Я і природа (розум розірвав єдність, гармонію притаманну тварині, яка користується інстинктами). Протистояння природи людині – холод, голод, стихійні лиха, пожежі, річка, як перешкоджає перейти на інший беріг, ліси. Залежність від природи і необхідність використовувати її, відвойовувати нові плацдарми. Чим більше опановує людина природу, тим більше потребує інформації.

Людина і суспільствоРівність – не рівність, Я і інший. Прагнення бути „Я”, окремим, і залежність від інших.

Інформація допомагає виробити ставлення до протиріч, часом розв’язувати їх. Плюралізму в одній голові не може бути (в нормальній голові). Потреба гармонізувати власну картину світу..

Своєрідний індуктивний висновок – точка зору інших. Вплив загальноприйнятих точок зору. Журналістика, як експертна оцінка....

Якщо ви усвідомите загальні речі, схеми розвитку медіа, усвідомите причини тих чи інших явищ, вам стане зрозумілою логіка фактів, ви побачите загальну картину розвитку нашої сфери, Механізми розвитку.

Такій підхід, розгляд кожного факту в певному контексті, в розвитку, у взаємодії з іншими – методологія, котра необхідна для того, щоб стати справжнім журналістом, справжнім фахівцем в будь-якій галузі..

Наведу декілька прикладів для того, аби конкретизувати сказане.

Коли на початку 18 сторіччі в англійських колоніях Великобританії з’явилися перші газети, вони в основному передруковували матеріали англійських газет про події у метрополії. Ці матеріали називалися «shiping news» - корабельні новини, бо газети привозили судами з Європи. А тривав перехід через Атлантику десь з два місяці. Отже в американських тодішніх газетах час від події до її оприлюднення складав до трьох місяців. За нинішніми мірками «свіжими» такі новини назвати важко. Тепер відстань подія – її показ в медіа по суті (якщо подія значна для загалу) відбувається практично одночасно. На порубіжні нинішнього і минулого сторіч CNN показувало війну у затоці (в Іраці) в прямому ефірі – на живо. Взагалі цікаво стежити, як скорочувався цей час подія – публікація в ЗМІ про подію/показ події. В 19 ст. у Франції виникло інформагентство Гавас, так попервах в агентстві використовували для пересилки інформації… поштових голубів… Та що там 19 ст.! СРСР – початок 60-х. Я – молодий кінооператор ХСТ їду у відрядження, у місто, яке тоді називалося Хрущов – це колишній Ново-Георгієвськ, поруч – новенька Каховська ГЕС, і ось-ось має відбутися її урочистий пуск. Моє завдання: в разі, якщо приїде сам М.Хрущов, зняти сюжет, швидко повернутися до Харкова на студію, де плівку проявлять і по РРЛ передадуть матеріал до ЦСТ, до Москви. Уявляєте – жодного батальйону кореспондентів, десятків камер, наземних супутникових систем - тарілок, за допомогою яких з місця події сигнал через космос можна переслати куди треба. Уявляєте, як швидко матеріал попаде на Шаболовку (звідти тоді мовила Москва, Останкино ще не було). Розповідаю, сам дивуюсь: невже це було, та ще зі мною… Чи ще один цікавий факт. У випусках новин, як і в газетах спочатку трохи часу відводили міжнародним новинам. В основному – диктори читали інформацію ТАРС, але й сюжети були: поштою з Києва приходив десятихвилинний випуск іноземної хронічки, який складався з 5-6 сюжетів, ми в Харкові протягом тижня поступово видавали їх в ефір, а потім знову ж поштою (ще 2-3 дні) ця плівка відправлялася до Дніпропетровська, де її теж порціями видавали в ефір. Я думаю, до трьох місяців справа не доходила, як колись в Америці, але кількатижневий розрив між подією і її показом, як кажуть, мав місце.

«Свобода» почала мовлення 1.03.53 р. як «Освобождение» з Мюнхену. Від редакцій до передавачів за містом записані на магнітну стрічку передачі доставляли… мотоциклісти.

Я сьогодні малюю вам схему ліній розвитку, трендів, які визначали рух медіа в ту чи іншу епоху, аби потім факти, розповідь про конкретну практику, конкретні видання вписувалися, заповнювали ту схему, робили її живою, а не абстрактною.

Наведені приклади показують в цілому, що тенденцією є рух до скорочення термінів між подією і отриманням споживачем – читачем, слухачем, глядачем інформації про ту подію (1).

Ця тенденція маю ще ф такий вектор.

Щотижневі газети – щоденні – вечірні, потім - ранкові...

Мовлення від кількагодинного до цілодобового, від одноканального до малоканального[2], а потім – до „безмежно канального” – багатоканального...

Розширення цільової аудиторії (2). Хто був читачами перших газет?..) Розширення за рахунок нижчих шарів (страт), класів. За рахунок спеціалізованих видань (сторінки для жінок – спочатку, журнали для жінок.... Аналогічно на ТБ – відрізки для певної частини аудиторії (дітей, жінок...) на широкоформатних каналах, а потім, коли техніка дозволила – спеціалізовані канали...)

Ще приклад – поява «жовтої преси». Вона виникла у 19 сторіччі. Поява її пов’язана з початком випуску дешевих газет для бідних, серед яких поширювалася грамотність. Потреби промислового розвитку, індустріального виробництва вимагали грамотних робітників, і освіта почала задовольняти ці потреби.

Коли ж з’явилася достатня кількість трохи читаючих людей, для преси виникла нова цільова аудиторія, видавці побачили, що можна спробувати зробити цих людей читачами, якщо підвести видання під їхній рівень знань та їхні статки. Так в США народилися газета для робітників, газета для чорних, газети для емігрантів (для українців перша газета - 1886 р. ).

Так народилася «пенні-прес», попередниця, вже згадуваної «жовтої преси».

Техпрогрес таку можливість теж забезпечував у друкарській справі, в техніці ілюстрування, навчилися з деревини папір робити, а не тільки з ганчір’я . Здешевлення виготовлення –можливість видавати „пенні прес” – нові читачі...

Ч/б видання – колір – електронні видання.

Збільшення візуалізації як тенденція, котра простежується протягом всієї історії преси, медіа.

Розширення можливостей споживача інформації (3).

Побалакати про рух від цензури до свободи преси (4), про співвідношення свободи з соціальною ситуацією (збільшення прав на свободк не самовираження у періоди перед історичним поворотом)...

Загальні закономірності функціонування преси в тоталітарних і авторитарних державах (5)...

Видавнича справа як великий бізнес (6) медіаімперії. З ХІХ ст., Глобалізація медіа.

Схожість економічних механізмів існування медіа... Джерела фінансування ЗМІ – читач, реклама, держава=бюджет. Суспільне мовлення.

Хто пізніше починає – минає взагалі, спираючись на досвід інших країн, перші фази (наприклад, ч\б ТБ – кольорове – не проходячи стадію кольорового), або дуже швидко долає перші фази, наганяє піонерів...

Розвиток систем зворотного зв’язку.

Розширення систем кодування інформації (радіо, ТБ, Інтернет - цифрові технології, мобільні пристрої).

Інтеграція медійних майданчиків. Генезис газетних жанрів на РМ, ТБ. Взаємовплив (візуалізація ЗМІ).

ЗМІ попервах інформували про події у світі, а нині – впливають на перебіг цих подій.

Кожне явище має свої причини.

Кожне явище має свої витоки.

Кожне явище має свою історію.

Кожне явище народжується, розвивається і з часом закінчується.

Отже, якщо історію журналістики ми будемо розглядати, як історію явищ, ідей, людей, які реалізовували ті чи інші плани, пов’язані з розвитком ЗМІ, ця історія наповниться живими смислами, звуками, ароматами різних епох – заживе, оживе, заграє веселкою фарб.

Тільки знане може бути цікавим… Тільки цікавість підштовхує до знань…

Ще одна проблема – як краще вивчати історію.

Тут є два варіанти. Взяти якусь країну і простежити розвиток її медіа від початку донині. Такий підхід часто застосовується.

Можна й по іншому: рухатися по сторіччях. І так часто роблять!

Кожний з варіантів має і переваги, і вади.

Перша схема більше відсторонюється від загальних тенденцій, не сприяє розумінню цих тенденцій. Друга – ігнорує те, що поділ на століття не відповідає тому, як історія перегортає свої сторінки. Поясню. ХХ ст. починається календарно з якого року? З 1901-го (хоча часом вважають початком сторіччя нульовий рік, а він десятий у 90-х). Календарно вірно, а де-факто? Новий ХХ вік фактично став реальністю у 1914 році з початком першої світової війни, бо до того в світі тривали, розвивалися процеси, що розпочалися ще в минулому сторіччі. Перша ж світова призвела до тектонічних зсувів в історії (гинуть чотири імперії, вибухає пожежа революцій і т. і…). Світ круто змінюється. Подальші події до розпаду СРСР – розвиваються під впливом того, що сталося саме в буремні 1914-1918-й.

1991-й – новий поворот історії, новий рубіж, а от 2000-й чи 2001-й – лише календарний початок історії нового сторіччя, В принципі воно бере відлік з початку 90-х. Тоді трапився історичний поворот розвитку на планеті: край великого експерименту, протистоянню двох систем. Поразка СРСР у холодній війні, розпад соціалістичного табору... От будемо вивчати пресу й ТБ України – ви все це детально побачите, яким це було великим поворотним пунктом для нашої сфери. Тільки дві цифри: за часів СРСР в Україні було близько 30-ти теле- і радіомовників. Нині це число в районі тисячі!!!

Ми будемо сполучати обидва названих підходи: рухатися плані спостерігаючи як би на загальному плані картину того, що відбувається в медіапросторі світу, а також наближуватися і крокувати по сходинках років по простору тієї чи іншої держави. До речі, перший варіант дедалі стає все більш перспективним, бо раніше процеси в різних державах йшли асинхронно (в Західній Європі, преса з’явилася у 17 ст., У Росії - у 18-му, в Україні – у 19-му, та нині в процесі розвитку, в процесі глобалізації відбувається синхронізація руху медіа світу, процеси повсюдно більш-менш однакові, відмінності в інтенсивності, в масштабах.

Знання історії задля розуміння траєкторії процесів. Причин і наслідків. Усвідомлення невідворотності змін з плином часу, подій. ВИХОВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО ЗМІН, КОРЕКЦІЇ УСТАНОВОК,

Література.

В бібліотеці є програма курсу. Там багато перелічено книжок. Рекомендую. Але розумію вашу ситуацію, великі обсяги інформації, які треба проковтнути до сесії. Тому підготував для вас те, що потрібно обов’язково опанувати, в електронному вигляді. Всього буде сторінок 200 чи трохи більше (комп’ютерного набору 14-м кеглем).

Розкрию зараз один великий секрет того, як треба працювати з літературою…

Зазвичай вважається, що вивчати треба твори з даного питання від перших – до останніх, рухаючись по сходинках часу вгору. А я кажу вам: робіть навпаки.

В останній книжці солідного автора буде тим чи іншим чином відзеркалено результати попередніх розвідок. Воно буде в тій чи інший спосіб перероблено і викладено. Коректні автори зроблять посилання на джерела, в інших випадках це не буде робитися, але то для вас зараз не суттєво.

Виконання завдань. Ви робите їх в першу чергу для себе. Тому, коли, наприклад, отримаєте завдання підготувати на основі матеріалів в Інтернеті історію каналу «1+1», це не означає, що ви маєте відкрити відповідний сайт, тупо, механічно скопіювати і роздрукувати кілька сторінок та додати обкладинку, мов, реферат студента такого-то… Ні! Ви маєте вивчити і цей сайт, і ті, які підкаже Google чи Яндекс у відповідь на Enter, коли в рядок пошуку буде забито «Канал «!+!». Ви ще маєте передивитися з десяток сайтів. Знайти те, що ВАМ цікаво, й це віддзеркалити в роботі. Мене не потрібні завдання, виконані формально.

Передбачаю запитання насамперед від тих, хто не киянин, хто в гуртожитку, запитання, пов’язані з технічною озброєністю, наявністю комп’ютера, доступу до Інтернету.

Крайній варіант – флешки, копіювання матеріалів у тих, хто має вихід в мережу, роздруковка файлів, робота в Інтернет-кафе... Але це все край складно. Без ноутбука ви не протримаєтесь довго. Якщо для когось це проблема – треба її якось вирішувати.

Ще одне важливе питання, з яким і зіткався у попередні роки, працюючи з першокурсниками. Це тотальне не вміння конспектувати. Студенти пишуть дуже повільно, хочуть аби їм диктували. Але тоді я зможу викласти край малий обсяг матеріалу. Це перша причина, яка змушує відмовитись від такої технології. Друга: під диктовку більшість пише, мало заглиблюючись у зміст – механічно. Третя: ви майбутні журналісти, й не реалістично сподіватися, що під час інтерв’ю, а це дуже важлива частина нашої роботи, хтось буде щось диктувати, намагатися підлаштуватися під ваше вміння нотувати почуте – за годину по краплині... Таким чином, створюючи конспект ви водночас і отримуєте матеріал конкретного курсу, бо те, що кажу, стосується всіх предметів, та водночас – практикуєтесь, привчаєтесь записувати головне, що чуєте від співрозмовника. Хтось хмикає, можливо, зараз: ХХІ сторіччя, диктофони, навіщо нотувати? Все так, але, повірте, коли вам доведеться робити серйозний матеріал, а під руками буде тільки запис інтерв’ю з різними особами, та ще великого розміру, великого обсягу, ви витратите набагато більше часу на прослуховування, розшифровку якихось фрагментів, ніж у випадку, коли насамперед попрацюєте з записами основного, вибудує в голові структуру матеріалу, зрозумієте, що саме з записаного головне, розберетесь з ним, опрацюєте ці фрагменти фонограми чи відеозапису. А до того ж можуть статися форс мажорні обставини (в залежності від ситуації, може, наведу приклад з власної практики, коли погано увімкнув девайс на запис). Нарешті, останнє: коли ви відповідально, тобто, бажаючи отримати якісний конспект, записуєте, ви аналізуєте почуте, сепаруєте на головне – не головне, ущільнюєте інформацію, тобто тренуєте свої розумові здібності, свої навички аналітичного мислення. Про те, що знання з предмету так (слухаючи і виокремлюючи основне) засвоюються краще – я вже не кажу, бо це, думаю, очевидно для всіх присутніх. Отже, конспектуємо!

Ще про одне подумав: коли слухаєш і записуєш, менше відволікаєшся на інше – теж добре…

Отже – вперед. Успіхів і любові до історії.

Нічого, що в цьому вступі деякі речі прописано „пунктирно”. Вони деталізуються в ході розгляду конкретних періодів, конкретних видів журналістики.

[1] Прочитайте його „Возвращение в Брайдсхейд” (українського перекладу, здається, нема).

[2] У спадок від СРСР нам залишилося три загальнонаціональних мережі. Сьогодні загальнонаціональних мовників лише у мультиплексах, тобто наземних, ефірних - 28.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Засіб автозаповнення.	\|	Загальні сучасні поняття інформаційного суспільства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.