• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Нормативи технічного обслуговування і ремонту автомобілів

Вихідні нормативи трудомісткості щоденного обслуговування першого і другого технічного обслуговування та поточного ремонтунаведені в табл. 3.

При користуванні нормативами табл. 3 треба мати на увазі, що ці норма­тиви розраховані на повне або часткове поєднання таких умов:

• перша катего­рія умов експлуатації;
• базові моделі автомобілів;
• на автотранспортному під­приємстві виконується ТО і ремонт 200—300 од. рухомого складу, об'єднаних у три технологічно сумісні групи;
• пробіг від початку експлуатації становить 50 75 % пробігу до КР;
• рухомий склад працює в помірному кліматичному районі;
• оснащення ВАТ АТП засобами механізації — згідно з Табелем техно­логічного устаткування.

У наведених нормативах трудомісткості ЩО охоплює трудомісткість руч­них прибиральних і мийних робіт.

При застосуванні механізованих мийних установок трудомісткість ЩО, визначена Положенням, має бути зменшена за рахунок виключення із загальної трудомісткості ЩО мийних робіт, пов'яза­них із застосуванням ручної праці.

У загальному обсязі робіт трудомісткість мийних робіт становить приблизно 55 % для легкових автомобілів, 35 % — для автобусів, 65 % — для вантажних автомобілів і причіпного складу.

Таблиця 2.3

Примітка.Нормативи трудомісткості робіт з ТО (люд.-год) та ПР (люд.-год/ 1000 км) ДТЗ, які працюють із застосуванням скрапленого (СНГ) та стисненого (СПГ) газу, збільшуються відповідно до видів робіт:

ЩО на 0,15 (СНГ) та 0,2 (СПГ); ТО-1 на 0,4 (СНГ) та 0,8 (СПГ);

ТО-2 на 1,2 (СНГ) та 2,0 (СПГ); ПР на 0,2 (СНГ) та 0,6 (СПГ).

Заправні операції, постановку автомобіля на стоянку, а також перевірку технічного стану виконують водії за рахунок пїдготовчо-заключного часу і механік контрольно-технічного пункту (КТП). До нормативів ТО-1 і ТО-2 не входять трудомісткість ЩО.

Трудомісткість додаткових робіт СО до трудомісткості ТО-2 становить 50 % — для дуже холодного і дуже жаркого сухого кліматичних районів, 30 % — для холодного і жаркого сухого районів, 20 % — для інших районів. Нормати­ви табл. 2.3 не враховують трудових затрат на допоміжні роботи, які встанов­люють у межах не більше ЗО % сумарної трудомісткості ТО і ПР по автотранс­портному підприємству.

До допоміжних робіт належать: обслуговування устаткування, складські, прибиральні та інші роботи, пов'язані з ТО і ремонтом рухомого складу.

Вихідні нормативи уточнюють у інструкціях для сім'ї автомобілів і корек­тують з урахуванням умов експлуатації.

Коректування нормативів. Автотранспортним підприємствам надане пра­во коректувати нормативи ТО і ремонту, змінюючи кількісне значення їх при роботі автомобілів в умовах, що відрізняються від тих, що прийняті для вихід­них нормативів, з урахуванням конкретних умов експлуатації: ресурсні (на державному, галузевому і внутрішньогалузевому рівнях) — для створення ав­тотранспортним підприємствам порівнянних умов роботи; оперативні (на внутрішньогалузевому і господарському рівнях) — для забезпечення ефектив­ного використання на ВАТ АТП трудових і матеріальних ресурсів.

Коректування здійснюють, змінюючи кількісне значення нормативів ТО, перелік операцій ТО, співвідношення між обсягами робіт ТО і ремонтуза ра­хунок включення до ТО характерних (що часто повторюються) операцій ПР.

Коректування нормативів ТО і ремонту рухомого складу залежно від умов експлуатації здійснюють відповідно до їх класифікації (табл. 2.4), яка охоп­лює п'ять категорій умов експлуатації.

Категорія умов експлуатації автомобілів характеризується типом дорожнього покриття D, типом рельєфу місцевості Р, по якій пролягає дорога, й умовами руху.

Визначено шість типів (матеріалів) дорожнього покриття: D₁— цементо­бетон, асфальтобетон, брущатка, мозаїка; D₂ — бітумомінеральні суміші (щебінь або гравій, оброблені бітумом); D₃ — щебінь (гравій) без обробки, дьог­тебетон; D₄ — булижник, колотий камінь, ґрунт і маломіцний камінь, оброб­лені в'яжучими матеріалами, дорога по снігу; D₅ — ґрунт, укріплений або поліпшений місцевими матеріалами, лежневі та брусові покриття; D₆ — при­родні ґрунтові дороги, тимчасові внутрішньокар'єрні й відвальні дороги, під'їзні шляхи, що не мають твердого покриття; а також п'ять типів рельєфу місцевості: P₁ — рівнинний (до 200 м); Р₂ — слабогорбистий (200—300 м); Р₃ — горбистий (300—1000 м); Р₄ — гористий (1000—2000); Р₅ — гірський (більш як 2000 м).

Вихідні нормативи, які регламентують ТО і ремонт рухомого складу, для забезпечення високої експлуатаційної надійності автомобілів, підвищення продуктивності праці ремонтно-обслуговуючих робітників і скорочення затрат на ТО і ремонт рухомого складу уточнюють щодо конкретних автомобілів і ко­ректують за допомогою коефіцієнтів залежно від таких факторів: умов експлу­атації автомобілів — К ₁; модифікації рухомого складу та організації його робо­ти — К₂, природно-кліматичних умов — К₃; пробігу з початку експлуатації — К ₁ і К'₄; розмірів автотранспортного підприємства і кількості технологічно су­місних груп рухомого складу — К₅.

Вихідний коефіцієнт коректування, що дорівнює 1,0, беруть для І категорії умов експлуатації; базових моделей автомобілів; помірного кліматичного ра­йону з помірною агресивністю навколишнього середовища; пробігу рухомого складу з початку експлуатації, що становить 50—75 % пробігу до КР; ВАТ АТП, на яких провадиться ТО і ремонт 200—300 од. рухомого складу, що входить до трьох технологічно сумісних груп (табл. 2.5).

Таблиця 2.4

Технологічно сумісна група включає автомобілі, конструкція яких дає змогу

використовувати одні й ті самі пости та устаткування для ТО і ремонту. Організація робіт і вибір устаткування для ТО і ремонту автомобілів усередині кожної

технологічно сумісної групи здійснюється з урахуванням виробничої програми.

Спеціальні або спеціалізовані автомобілі (за винятком самоскидів і фургонів)

обєднують у додаткові технологічно сумісні групи з урахуванням базової моделіавтомобіля і складності встановленого на ньому спеціального обладнання.

Результуючий коефіцієнт коректуваннянормативів визначається перемноженням окремих коефіцієнтів: періодичність ТО — К₁К₃, пробіг до КР К₁ К₂К₃; трудомісткість ТО — К₂К₅ трудомісткість ПР — K₁K₂K₃K₄K₅, витрата запасних частин — K₁K₂K_s.

Результуючі коефіцієнти коректування нормативів періодичності ТО і пробігу до КР мають бути не менш як 0,5.

Значення коефіцієнтів коректування (К₁ - залежно від умов експлуатації; K₂— від модифікації рухомого складу та організації його роботи; K₃K'₃K"₃ — відприродно-кліматичних умов; К₃ = К'₃К"₃; К₄ — від пробігу з початку експлуатації; К₅ — від кількості обслуговуваних і ремонтованих автомобілів і тех­нологічно сумісних груп рухомого складу) наведені у табл. 2.6—2.10.

Таблиця 2.5

Примітки:

1. Технологічно сумісна група включає рухомий склад, конструкція якого дає змо­гу використовувати одні й ті самі пости й устаткування для ТО і ПР.

2. Організацію робіт і вибір устаткування для ТО і ремонту рухомого складу всере­дині кожної технологічно сумісної групи здійснюють із урахуванням виробничої про­грами.

3. Спеціальний і спеціалізований рухомий склад (за винятком автомобілів-само-скидів і автомобілів-фургонів) формується з урахуванням базової моделі автомобіля і складності конструкції встановленого на ньому спеціального обладнання.

Таблиця 2.6

Примітка. Після визначення з коректованою періодичністю ТО перевіряють її кратність між видами ТО з наступним округленням для цілих сотень кілометрів.

* При коректуванні норми пробігу до КР двигуна К% беруть таким, що дорівнює: 0,7 — для III категорії умов експлуатації; 0,6 — для IV категорії; 0,5 — для V категорії.

** Відповідно коефіцієнт К₁ коректування норм витрати запасних частин для двигуна становить: 1,4 — для III категорії умов експлуатації; 1,65 — для IV категорії; 2,0 для V

категорії.

Таблиця 2.7

*Нормативи трудомісткості ТО і ПР спеціалізованого рухомого складу уточнюються в другій частині Положення для конкретної сім'ї рухомого складу.

L_Kp= 300 К = 300 • 0,8 • 0,85 1,0 = 204 тис. км.

Після КР норма пробігу автомобіля L '_КР має становити не менш як 80 % пробігу до КР, тобто

L '_Кр = 204 • 0,8 = 163 тис. км.

3. Періодичність ТО беруть із урахуванням даних табл. 2.1, 2.6 і 2.8:

Для ТО-1

3000 × 0,8- 1,0 = 2400 км;

Для ТО-2

12000 × 0,8 1,0 = 9600 км.

4. Трудомісткість технічного обслуговування і ПР визначають виходячи з трудомісткості для базового автомобіля ЗИЛ-130 (див. табл. 2.2) з урахуванням результуючого коефіцієнта К:

Для ТО

К= К₂ К₅

Тривалість простою рухомого складу в ТО і ремонті планують згідно з нормативами, наведеними у табл. 2.4, і коректують, перемножуючи нормативи на коефіцієнт К^!₄ (табл. 2.9), який залежить від пробігу з початку експлуатації.

Таблиця 2.8

Примітки:

1. Нормативи коректують для серійних моделей, у конструкції яких не враховані специфічні особливості роботи в цих районах.

2. Агресивність навколишнього середовища враховують і при постійному викори­станні рухомого складу для перевезення хімічних вантажів, які спричиняють інтен­сивну корозію деталей.

Таблиця 2.9

В умовах ВАТ АТП режими ТО автомобілів можуть також коректуватися відпо­відно до об'єктивних даних діючої системи обліку відмов і несправностей авто­мобілів, витрат на їх ТО і ремонт. Основним методом коректування режимів ТО та обсягу супровідних, ремонтних робіт є врахування умов експлуатації автомобілів, а також аналіз фактично виконуваних цим підприємством операцій ТО і ПР, які безпосередньо пов'язані з режимами і якістю виконуваних профілактичних робіт.

Таблиця 2.10

Примітка. Кількість автомобілів у технологічно сумісній групі має бути не менш 25.

Періодичність ТО коректують виходячи з умов експлуатації рухомого складу, а тік профілактичних робіт (до якого включають операції ПР, що часто повторюються, і вилучають нехарактерні в цих умовах експлуатації операції ТО) уточ­нюють на підставі сумісного аналізу операцій ТО і ремонту. Операції супровідного включають до переліку обов'язкових ТО залежно від фактичної середньої перш­ості виконання їх, групи, до якої вони належать, прийнятої на підприємстві періодичності ТО-1 і ТО-2, а також їхньої кратності. При коректуванні переліків іт відповідно змінюються трудомісткість ТО і ремонту.

Оперативне коректування переліків операцій ТО в конкретних умовах експлуатації здійснюють тільки після впровадження на ВАТ АТП рекомендацій Положення і за наявності достовірної інформації про напрацювання на випадок ПР і витрат на виконання робіт. При цьому використовують діагностування технічного стану автомобілів.

Приклад. На автотранспортному підприємстві, розташованому в помірному кліматичному районі, працює 100 автомобілів-самоскидів ЗИЛ-ММЗ-555, що мають пробіг з початку експлуатації від 150 до 200 тис. км. Автомобілі працюють у приміській зоні на дорогах із щебеневим покриттям, на пагорбистій місцевості.

Визначити норми пробігу до і після КР, періодичності і трудомісткості ТО і ремонту.

Читайте також:

1. Автопідприємства вантажних автомобілів
2. Автопідприємство пасажирських автомобілів
3. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
4. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.
5. Алгоритм моделювання систем масового обслуговування
6. Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів.
7. Аналіз технічного рівня виробництва
8. Аналіз технічного рівня підприємств побутового обслуговування.
9. Багатоканальні системи масового обслуговування
10. Бальна система оцінок технічного стану газопроводів
11. Безпека під час обслуговування і ремонту автомобілей.
12. Будова гальмових систем автомобілів з пневматичним приводом

Переглядів: 9799