АРХІТЕКТУРА

Тема 3. Художня культура Київської Русі.

Змістовий модуль І. Витоки української художньої культури

Для СО

Для ТО-2

Для ТО-1

Для ПР

Розв'язання.

1. Дорожні умови експлуатації належать до III категорії (див. табл. 2.4).

2. Норма пробігу до КР L _КР визначається виходячи з норми пробігу базового автомо-ЗИЛ-130 (див. табл. 2.2) з урахуванням результуючого коефіцієнта К:

К=К₁К₂К₃

К₁ = 0,8 (див. табл. 2.6);

К₂=0,85 (див. табл. 2.7);

К₃ = 1 (див. табл. 2.8);

К₂=1,15 ( див табл2.7)

К₅=1,05 ( див табл2.10)

К=К₂К₅= 1,15 ×1,05=1,2

К=К₁К₂ К₃К₄К₅

К₁=1,2 (див. табл. 2.6);

К₂=1,15 (див. табл. 2.7);

К₃=1,0 (див. табл. 2.8);

К₄=1,2 (див. табл. 2.9);

співвідношення фактичного й нормативного пробігів до першого КР становить

150/204—200/204 = 0,73—0,98;

К₅=1,05 (див. табл. 2.10);

К=1,5 ×1,0 ×1,2 ×1,05

Тоді трудомісткість: для ЩО

0,45 × 1,20 = 0,54 люд.-год;

2,5 × 1,20 = 3,0 люд.-год;

10,6 × 1,20 = 12,7 люд.-год;

0,20 - трудомісткоісті ТО-2,

1,27× 0,20 = 2,54 люд.-год;

для ПР 4,0 × 1,72 = 6,9 люд.-год;

Мистецтво Київської Русі – одне з найвизначніших і найсамобутніших явищ світової культури. Художні досягнення цієї доби – те підґрунтя, що визначило подальший розвиток української культури.

У 988 р. в історії нашого народу сталася надзвичайна подія, що змінила подальший перебіг його духовного й культурного розвитку – було прийнято християнство1. Разом із новою релігією з Візантії на Русь прийшло й нове мистецтво: будівництво християнських храмів, монументальний живопис – фрески та мозаїки, станковий живопис у вигляді ікон, книжкова мініатюра. Місцеві майстри за короткий час не лише оволоділи цими видами творчості, а й розвинули їх, створивши самобутнє обличчя мистецтва Київської Русі.

З прийняттям християнства почалося небувале піднесення архітектури. Поширилося муроване будівництво, яке до того на Русі було рідкістю. Головним його видом стали так звані культові споруди – церкви й собори. Більшість архітектурних пам'яток цього періоду збереглися в Києві та Чернігові.

Візантійські зодчі розробили особливу систему будування культових споруд, що поширилася і в наших землях. Вона дістала назву хрестовобанної. Згідно з нею головний об'єм споруди в плані утворює хрест. Центральна його частина увінчується банею (куполом). Довкола головної бані можуть розташовуватися інші, менші за розмірами. Головна частина православного храму завжди орієнтована на схід. Зазвичай вона утворює три напівкруглі виступи – апсиди. У центральній апсиді розташований вівтар – місце, де відбувається богослужіння, у бічних – підсобні приміщення (жертовник у лівій та дияконник у правій). Приміщення великих храмів рядами стовпів ділиться на поздовжні галереї – нави (нефи). У західній частині знаходиться вхідне приміщення – нартекс (притвор, бабинець). Така побудова чудово пристосована до потреб Богослужіння, тому за багато століть вона майже не змінилася.

Християнський храм був не лише архітектурною спорудою певного призначення. Він мав глибокий символічний зміст, уособлював своєрідну модель Всесвіту, де панують лад і гармонія, де чітка ієрархія духовних сил зосереджена довкола головної – Творця всього сущого.

Найдавніша пам'ятка архітектури цієї доби, що збереглася до наших днів, – Спаський собор у Чернігові, збудований князем Мстиславом у 1036 р. Це типова давньоруська хрестовобанна споруда, увінчана п'ятьма банями1. Усередині собор прикрашають настінний живопис, декоративне різьблення та мозаїчна підлога.

Найвищого розквіту мистецтво Київської Русі досягло за княжіння Ярослава Мудрого. Справжнім символом доби став славнозвісний Софійський собор у Києві, закладений великим князем у 1037 р. на місці розгрому печенігів. Функції Софійського собору не обмежувалися суто церковним призначенням. У ньому відбувались урочисті державні церемонії, розміщувалися бібліотека та центр книгописання.

Сучасного зовнішнього вигляду Софійський собор набув у ХУІІ-ХУПІ ст., а от внутрішні приміщення – інтер'єри – добре зберегли свій первісний вигляд. Цей величний храм має складну пірамідальну будову. Увінчують його тринадцять бань. Основний об'єм собору з трьох боків оточують два ряди галерей. Із заходу між зовнішніми галереями споруджено дві круглі вежі, в яких знаходилися сходи, що вели на хори. Інтер'єр Софії Київської - це гармонійний мистецький ансамбль, в якому злилися воєдино архітектура, живопис та декоративне мистецтво. Таке явище, коли різні види мистецтва нерозривно пов'язані між собою як формою, так і змістом, дістало назву синтезу мистецтв.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Нормативи технічного обслуговування і ремонту автомобілів	\|	МОНУМЕНТАЛЬНИЙ ЖИВОПИС

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.