Архітектура Linux

В ОС Linux можна виділити три основні частини:

1. Ядро, яке реалізує основні функції ОС (керування процесами, пам'яттю, введенням-виведенням тощо);

2. Системні бібліотеки, що визначають стандартний набір функцій для використання у застосуваннях (виконання таких функцій не потребує переходу в привілейований режим);

3. Системні утиліти (прикладні програми, які виконують спеціалізовані задачі).

Ядро Linux:

Ядро - це основна частина операційної системи. Воно відповідає за розподіл пам'яті, управління процесами і периферійними пристроями. Для підтримки більшого об'єму оперативної пам'яті в порівнянні з фізично встановленою на комп'ютері, ядро дозволяє використовувати область підкачування, розміщуючи сторінки оперативної пам'яті на жорсткому диску.

Linux реалізує технологію монолітного ядра. Весь код і структури даних ядра перебувають в одному адресному просторі. У ядрі можна виділити кілька функціональних компонентів.

Планувальник процесів — відповідає за реалізацію багатозадачності в системі (обробка переривань, робота з таймером, створення і завершення процесів, перемикання контексту).

Менеджер пам'яті — виділяє окремий адресний простір для кожного процесу і реалізує підтримку віртуальної пам'яті.

Віртуальна файлова система — надає універсальний інтерфейс взаємодії з різними файловими системами та пристроями введення-виведення.

Драйвери пристроїв — забезпечують безпосередню роботу з периферійними пристроями. Доступ до них здійснюється через інтерфейс віртуальної файлової системи.

Мережний інтерфейс — забезпечує доступ до реалізації мережних протоколів і драйверів мережних пристроїв.

Підсистема міжпроцесової взаємодії — пропонує механізми, які дають змогу різним процесам у системі обмінюватися даними між собою.

Деякі із цих підсистем є логічними компонентами системи, вони завантажуються у пам'ять разом із ядром і залишаються там постійно. Компоненти інших підсистем (наприклад, драйвери пристроїв) вигідно реалізовувати так, щоб їхній код міг завантажуватися у пам'ять на вимогу. Для розв'язання цього завдання Linux підтримує концепцію модулів ядра.

Модулі ядра:

Ядро Linux дає можливість на вимогу завантажувати у пам'ять і вивантажувати з неї окремі секції коду. Такі секції називають модулями ядра (kernel modules) і виконують у привілейованому режимі.

Ядро Linux підтримує багато файлових систем, включаючи FAT, FAT32. Власні файлові системи Linux (ext2fs і ext3fs) розроблені для оптимального використання дискового простору.

Утиліти GNU:

Linux містить багато утиліт GNU, без яких була б неможлива робота з операційною системою.

X Window:

Графічний інтерфейс користувача представлений в Linux середовищем X Window. Різні віконні менеджери (ICEWM, WindowMaker, Fluxbox та інші) і графічні середовища такі як KDE і GNOME, забезпечують зручний інтерфейс і роботу із засобами мультимедіа.

Інтерфейси DOS і Windows:

Оскільки Linux була створена для персональних комп'ютерів (ПК), розробники вважали необхідним забезпечити сумісність з програмами MS-DOS. У Linux пропонується емулятор DOS як частина дистрибутива. Він дозволяє виконувати DOS-програми безпосередньо з-під Linux. Для запуску програм Microsoft Windows було розроблене декілька засобів. Найбільш відоме з них – WINE – вільна реалізація Windows API. Wine також входить в більшість дистрибутивів Linux.

Linux дозволяє без проблем переносити файли між файловими системами DOS і Windows, безпосередньо звертаючись до відповідних розділів на диску, хоча це і вимагає деякого налаштування.

Мережева підтримка:

TCP/IP – основна мережева система, використовувана Unix і Linux. TCP/IP – це набір протоколів, розроблених для Internet. Проте для об'єднання в локальні мережі машин Unix теж використовується TCP/IP. Також Linux підтримує інші протоколи, такі як IPX/SPX, AppleTalk і інші.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Історія Unix	\|	Основні команди Linux

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.