Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Засоби вантажних і пасажирських перевезень.

Автомобільний транспорт.

ЦЕРКОВНИЙ СПІВ

Упродовж певного часу в церковних богослужіннях, як і у фольклорі, співіснували язичницькі та християнські обряди. Запозичені з Візантії церковні піснеспіви впроваджували запрошені до Києва грецькі та болгарські співаки-доместики. Як відомо з історичних джерел, наприкінці XI ст. цілий двір таких співаків був розташований за Десятинною церквою. Проте головним осередком, де культивувався домествений спів^і, була Києво-Печерська лавра. Імена деяких співаків, наприклад Стефана — учня преподобного Феодосія Печерського – дійшли до нашого часу. З Києва церковний домествений спів поширився по всіх українських землях, змінюючись під впливом місцевих народних традицій. Співаки засвоювали мелодії «з голосу» і відтворювали з пам'яті. Так на Русі поступово формувався самобутній вокальний акапельний церковний спів, що в майбутньому набув значного поширення. Особливо шанували на Русі музику дзвонів. її колоритний перегук супроводжував християнські свята, збирав народ на віче.

Отже, музична культура Київської держави за короткий історичний проміжок сягнула високого рівня розвитку. Вона розвивалася на поліетнічній основі під впливом досягнень європейської музичної культури, водночас не втрачаючи власної самобутності.

1. Засоби вантажних і пасажирських перевезень.

2. Автомобільні дороги.

3. Споруди.

У 1769 році французькому військовому інженеру Н.Ж. Кюньо вдалося збудувати діючу модель триколісного парового візка на дерев'яних колесах, яку він планував використати в ролі тягача для артилерійських гармат.

Згодом в Англії службовець фірми Дж. Уатта, винахідника парової машини, У. Мердок, а пізніше Р. Тревітік збудували візки, обладнані паровими котлами високого тиску.

Перші конструкції автомобіля були розроблені в 1885-86 роках Г. Даймлером і К.Ф. Бенцем головним чином завдяки створенню легкої ефективної моделі двигуна внутрішнього згоряння. У 1887 році Г. Даймлер почав серійне виготовлення автомобілів. Вже в 1895 році у Франції відбулися перші автомобільні гонки Париж -Руан, на яких було досягнуто швидкості 24 км/год.

У 1897 році Рудольф Дизель розробив новий більш економічний двигун внутрішнього згоряння з запаленням від стиснення, який почали застосовувати на автомобільному транспорті поряд з карбюраторним. У 1888 році ірландський ветеринарний лікар Денлоп запатентував велосипедну пневматичну шину, досвід використання якої для візків та велосипедів призвів до її застосування також і в автомобілях. Нововведення значно полегшило експлуатацію машин.

Початок XX століття ознаменувався бурхливим розвитком автомобілебудування. У 1900 році у всьому світі налічувалось 11 тис., а в 1914 році вже 1826 тис. автомобілів.

ВУкраїні на автомобільний транспорт припадає близько 80% об'єму перевезень вантажів та 90% пасажирів всіх видів транспорту. Перевагами автомобільного транспорту, порівняно з іншими видами, є:

- мала залежність від пори року, часу доби, погодних умов;

- висока швидкість доставки вантажів та пасажирів;

- можливість перевезення майже будь-яких вантажів;

- висока надійність транспортного обслуговування;

- висока мобільність, тобто властивість оперативно реагувати назміни пасажире- та вантажообігу;

- високий рівень збереження вантажів при перевезенні;

- організація перевезень згідно з принципом "від дверей до дверей".
Недоліками автомобільного транспорту є:

- висока собівартість перевезення на великі відстані;

- значна питома енергоємність перевезень;

- шкідливий вплив на оточуюче середовище;

- високий рівень кількості дорожньо-транспортних пригод.

Автомобільний транспорт можливо розділити на :

1 – транспорт для вантажних перевезень;

2 – автобусний транспорт;

3 – легкові автомобілі;

В залежності від вантажопід’ємності всі вантажні автомобілі діляться на декілька видів:

1. Особливо малої вантажопід’ємності – до 1 т.

2. Малої вантажопід’ємності – від 1 до 3 т.

3. Середньої вантажопід’ємності – від 3 до 5 т.

4. Великої вантажопід’ємності – від 5 до 10 т.

5. Особливо великої вантажопід’ємності – більше 10 т.

За типом вантажної платформи всі перелічені види автомобілів можна розділити на:

- автомобілі з бортовим кузовом ( відкриті і

закриті тентом) ;

- з кузовом фургоном ;

- з кузовом – самоскидом ;

- з цистерною ;

- автомобілі без кузова, які призначені для роботи з сідельним напівпричепом ;

Вантажні автомобілі особливо малої і малої вантажопід’ємності призначені для перевезення невеликих партій вантажів в торговій мережі, поштових та інших внутрішньо міських вантажів. Такі вантажі, як правило перевозяться на невеликі віддалі.

Автомобілі середньої вантажопід’ємності знаходять широке використання у всіх підрозділах народного господарства. У зовнішніх перевезеннях вони використовуються в перевезенні будівельних середньо габаритних матеріалів, продукції промислових підприємств, різного роду обладнання.

У більшості випадків такі автомобілі обладнуються кузовом – платформами і використовуються для перевезення вантажів, які мають великі об’єми і малу питому вагу.

Великовантажні автомобілі призначені для перевезення вантажів, які мають велику питому вагу і порівняно невеликі габарити. Широке використання великовантажні автомобілі одержали для перевезення вантажів на великі віддалі.

Автомобілі особливо великої вантажопід’ємності мало використовуються для внутрішніх перевезень. Вони призначені для перевезення вантажів із кар’єрів до підприємств, які переробляють добуті корисні копалини.

На відміну від інших видів автобусний транспорт не потребує на організацію його великих першопочаткових капіталовкладень.

За призначенням всі автобуси можливо розділити на наступні категорії:

- автобуси міські і приміські;

- автобуси місцевого значення;

- автобуси міжміські та туристичні;

- автобуси екскурсійні;

- автобуси службові;

Міські автобуси призначені для масового перевезення пасажирів у містах і у приміській зоні в гарних дорожніх умовах. Для цих автобусів характерні велика вмістимість з можливістю проїзду стоячих пасажирів, швидкий пасажирообмін, та високі динамічні якості.

Автобуси місцевого значення призначені для внутрішньо районних і міжрайонних пасажирських перевезень в різних дорожніх умовах.

Їх особливостями є:

- надійність;

- висока проходимість;

- дозволяється використання на не благоустроєних дорогах;

- можливість провозу пасажирами невеликої ручної кладі;

Автобуси міжміського сполучення служать для перевезення пасажирів по автомагістралях не на значні віддалі. Їм характерні:

- підвищена комфортабельність;

- конструктивна особливість, яка дозволяє рухатись на великих швидкостях;

Екскурсійні автобуси повинні відрізнятися гарною видимістю із салону для пасажирів. Службові автобуси призначені для службових поїздок співробітників підприємств, санітарно – курортного обслуговування і т. п.

Легкові автомобілі за робочим об’ємом циліндрів розділяються на:

- мікролітражні об’ємом до 1 л;

- малолітражні об’ємом 1 – 2 л;

- середньолітражні об’ємом 2- 4 л;

- багатолітражні об’ємом більше 4 л;

У більшості випадків використовуються, як внутрішньо міський транспорт.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МУЗИКУВАННЯ ПРИ КНЯЖОМУ ДВОРІ, РАТНА МУЗИКА	\|	Автомобільні дороги.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.