• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Визначення податкових зобов”язань податковим органом

Одним із поширених способів визначення зобов”язань платників податків перед державною казною є визначення обсягу податку фіскальним органом. В демократичних державах такий спосіб є скоріше винятком із загального правила обчислення податкових зобов”язань і застосовується переважно у випадках, коли платник податків уникає оподаткування, або вдається до свідомого заниження об”єкта оподаткування та, як наслідок, недоплати податків. Так, для прикладу, в розділі ІІІ Податкового кодексу Данії зазначено, що у разі отримання податковою службою незаповненої декларації або при її відсутності, оцінка доходу та відповідні донарахування на дохід платника можуть бути проведені податковою службою.

Чинним законодавством про оподаткування в Україні обсяг податкових зобов”язань платників податків визначається контролюючим органом у випадках:

§ неподання платниками податкових декларацій;

§ виявлення документальними перевірками помилок в обчисленні об”єкта та суми податку;

§ встановлення арифметичних або методологічних помилок попередніми (камеральними) податкової звітності;

§ коли нарахування податку покладено безпосередньо на податковий орган нормами законодавства.

При визначенні обсягу отриманих платником доходів фіскальні органи нерідко вдаються до методів, які у фаховій літературі називають “непрямими методами”. В такий спосіб переважно відстежують доходи, які не знаходять відображення в офіційній звітності та не оподатковуються.

На відміну від “прямих методів”, за яких об”єкт оподаткування оцінюється за даними бухгалтерського обліку та податкової звітності, непрямі методи передбачають використання інформації, безпосередньо не пов”язаної із обліковими та звітними даними.

Особливої популярності у фіскальній службі набуло оцінювання доходів платників на базі вивчення даних про проведені ними витрати. Адже для всіх очевидно, що приховувати витрати значно складніше, ніж доходи. Причому непрямі методи можна з успіхом використовувати не тільки для визначення доходів фізичних, але й юридичних осіб.

Серед непрямих методів найбільшого поширення в державах з розвинутими податковими системами набули: метод руху готівки, метод джерел походження і використання фондів, метод банківського депозиту, методи власного капіталу або поліпшення та процентний метод.

Метод руху готівки полягає у порівнянні готівкових надходжень та витрат за певний податковий період. При перевищенні витрат готівки над її надходженнями є підстави допускати про необліковані надходження готівки і, як наслідок, їх неврахування у складі оподатковуваного доходу.

Метод джерел походження і використання фондів базується на співставленні даних про надходження та витрачання активів платників. При цьому перевищення витрат трактується, як заниження доходу.

Метод банківського депозиту передбачає порівняння даних про рух коштів на банківських рахунках та даних податкових декларацій про отримані доходи. Різниця складе суму заниженого доходу.

Метод власного капіталу або метод поліпшення базується на припущенні, що збільшення активів платника спричинене зростанням оподатковуваного доходу. Відповідно, для оцінки достовірності даних декларації, проводиться порівняння показників динаміки активів та отриманого доходу.

Процентний метод грунтується на порівнянні відносних показників динаміки виробництва, продажу, отриманих доходів платника податків та ряду інших аналогічних підприємств(компаній). Значні відхилення таких показників також можуть свідчити про заниження об”єктів оподаткування.

У відповідності до Закону України “Про порядок погашення зобов”зань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” непрямі методи запроваджуються з 2002 року.

За непрямим методом податкове зобов'язання визначається на підставі оцінки витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання за конкретними податками чи іншими обов'язковими платежами.

Визначення податкового зобов”язання за непрямими методами санкціоновано у випадках:

§ якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у зв"язку із невстановленням його місця знаходження або ухилення від надання необхідних для цього відомостей;

§ при неможливості обрахувати податкове зобов"язання у зв"язку із неведення платником податкового обліку або відсутністю первинних документів;

§ за умови непідтвердження платником відповідно до встановленого порядку під час документальної перевірки наведених у деклараціях розрахунків.

Методика визначення сум податкових зобов"язань за непрямими методами в Україні затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2001 року № 697. Згідно з даною постановою визначення сум податкових зобов"язань за непрямими методами може здійснюватися органами державної податкової служби лише стосовно податку на додану вартість, акцизного збору, податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб, податку з реклами, рентних платежів, збору на геолого-розвідувальні роботи, готельного збору, збору за спеціальне використання природних ресурсів і збору за забруднення навколишнього середовища.

Непрямі методи контролю поширюються лише на суб"єктів підприємницької діяльності.

Впровадження непрямих методів в Україні супроводжується заходами щодо забезпечення паритету можливостей різних сторін податкових стосунків. Зокрема, платникам податків надано право оскаржувати, в тому числі і в судовому порядку, суми нарахованих податкових зобов'язань. Якщо податковий орган нараховує фізичній особі податкове зобов'язання, не пов'язане із здійсненням нею підприємницької діяльності, і фізична особа не погоджується з таким нарахуванням, спір вирішується виключно судом за поданням податкового органу. Обвинувачення платника в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на визначенні податковим органом податкового зобов'язання з використанням непрямого методу до остаточного вирішення справи судом.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. Ocнoвнi визначення здоров'я
5. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
6. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
7. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
8. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
9. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
10. Балансова теорія визначення статі. Диференціація статі і роль гормонів у цьому процесі.
11. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.
12. Біостратиграфічні методи визначення віку порід

Переглядів: 2959